1.Предмет,метод і методологічні принципи нац.Економ.

Предметом національної економіки є сукупність продуктивних сил, економічних відносин, соціо-культурних, політичних, морально-етичних традицій і цінностей, ведення господарської діяльності, що встановились у певній державі і впливають на особливості її економічного розвитку

Методологія національної економіки використовує як загальнонаукові, так і спеціальні методи.

Методологічні принципи національної економіки:

1. принцип системності, тобто вивчення національної економіки як системи, а її складових – як елементів і підсистем цієї системи;

2. принцип науковості, тобто вивчення національної економіки має бути об’єктивним;

3. принцип діалектичної єдності – це означає всебічне вивчення і загальних, і специфічних, і одиничних особливостей та тенденцій розвитку національної економіки;

4. принцип історичності – розгляд господарського комплексу через призму історико-економічного розвитку ( в ретроспективі та перспективі);

5. принцип динамізму та безперервності – розгляд національної економіки як динамічного, рухливого явища в соціально-економічній реальності;

6. принцип цілепокладання означає, що вивчення національної економіки має використовуватися для досягнення певних цілей;

7. принцип збалансованості означає оптимальне поєднання наукового знання та його практичного застосування.

Загалом національна економіка є базовою системою наукових знань для планування економічної політики і економічної стратегії держави.

2.Основні ознаки нац.Економ. Як єдиної економ. Системи-загальне.

Основними рисами національної економіки як єдиної економічної системи, що характеризують загальне для всіх національних економік є:

1. єдина мета (всі економічні суб’єкти в будь-якій національній економіці мають різні цілі своєї діяльності, але завдяки системоутворюючим механізмам вся сукупність економічних агентів у цілому має єдину мету – зростання добробуту громадян і суспільства загалом);

2. структура національної економіки – по-перше, якісний розподіл та кількісна пропорційність процесів виробництва, по-друге, співвідношення між галузями, які виражають господарські пропорції і стан суспільного поділу праці;

3. ієрархічність структури національної економіки – це означає багатоярусність національної економіки. Найнижчим є мікрорівень (функціонування домогосподарств, фірм). Далі йде мезорівень (функціонування галузей), найвищим є макрорівень (функціонування господарського комплексу країни в цілому);

4. організаційно-функціональна взаємозалежність між елементами системи;

5. наявність механізмів самозбереження і саморозвитку, тобто певний комплекс форм, методів і важелів управління та регулювання економічного розвитку, а саме:

- ринкове саморегулювання;

- державне регулювання економіки;

- корпоративне регулювання;

6. керованість системи національної економіки, яка забезпечується:

- добровільним підпорядкуванням елементів системи об’єктивним законом ринку;

- примусовим підпорядкуванням елементів системи впливу з боку держави;

7. зворотні зв’язки між елементами системи, що забезпечуються існуючими в рамках системи каналами обігу товарів, послуг, капіталів, інформації тощо;

8. динамічність, що означає перебування національної економіки як системи у постійному саморусі і саморозвитку;

9. відкритість, означає сприйняття впливів зовнішнього середовища глобалізованої економіки й одночасно зворотній вплив з боку національної економіки на світову;

10. цілісність, означає єдність національних факторів виробництва, самого виробництва і потреб суспільства, задля яких це виробництво здійснюється.

Враховуючи ці риси, зазначимо, що межами національної економіки не є національні кордони.