Наводимо такі орієнтири на:

- єдність моральної свідомості та поведінки;

- вмотивованість до громадянського та особистісного самовизначення;

- готовність до моральних вчинків та доброчинної діяльності на засадах гуманного ставлення до людей;

- вільний моральний вибір;

- навички соціальної взаємодії та потреби допомагати іншим;

- реалізація якостей суб’єкта громадянського суспільства;

- збереження репродуктивного здоров’я;

- пріоритети подружнього життя, збереження та примноження сімейних традицій, забезпечення єдності поколінь;

- ґендерна культура.

65. Психолого-педагогічна необхідність діагностики особистості у виховній діяльності педагога.

Найскладнішою функцією вчителя є виховна. Бути вихователем – це означає вміти трансформувати цілі, що їх поставило суспільство перед школою, у конкретні педагогічні завдання – формування необхідних якостей особистості у кожного школяра.

Діагностика особистості школяра Діагностика особистості школяра – це виявлення індивідуальних особливостей рівнів вихованості кожної дитини та загального її розвитку.

При цьому вивчається:

а) спрямованість особистості (потреби, інтереси, переконання, ціннісні орієнтації, мотиви, установки, система ставлення);

б) пізнавальна і навчальна культура, навички НОП;

в) здоров’я і фізична культура;

г) культура поведінки і спілкування;

д) умови сімейного виховання;

е) характерологічні особливості (характер, темперамент, воля, пам’ять, звички).

Головним в роботі вихователя А.С.Макаренко вважав систематичне вивчення дітей, спостереження за їх поведінкою, врахування елементарних дрібниць.

Вивчення особистості учня, знання відхилень в його розвитку дозволяють виробити обґрунтований і конкретизований план педагогічної діяльності.

Процедура діагностування полягає в тому, щоб виявити зміни ознак об’єктів, які вивчаються і причини, які викликають ці зміни, проаналізувати спостережувані явища, встановити закономірні зв’язки, розкрити їх прояви в конкретних умовах педагогічної діяльності.

Таким чином, педагогічна діагностика пов’язана зі збиранням, збереженням, опрацюванням інформації і використанням її для управління навчально-виховним процесом.

66. Обґрунтувати поняття: виховання, виховуваність та вихованість.

"Виховання" і "вихованість" як терміни і поняття можуть трактуватися по-різному. По-перше, в широкому значенні вихованням можна вважати сам факт становлення і функціонування системи поведінки людини щодо навколишнього середовища, незалежно від того, яким воно є — правильним з точки зору суспільства чи неправильним. У цьому розумінні кожну людину можна вважати вихованою. І якщо хочуть уточнити якість виховання, то, звичайно, говорять: "добре виховання", "погане виховання". По-друге, виховання і вихованість можуть означати процес і, відповідно, результат набуття людиною лише таких якостей, які з погляду суспільства вважаються позитивними. У цьому випадку констатують, що людина "вихована" або "невихована".

Виховання і вихованість (як його результат) зумовлені потребами життєдіяльності людини. Для того, щоб раціонально освоювати навколишнє середовище та цілеспрямовано впливати на нього, людині потрібен механізм орієнтації й саморегуляції — модель поведінки. У процесі розвитку людини цей механізм поширюється спочатку на її найближче оточення, а згодом охоплює все ширше коло людей, предметів, явищ. Виховуваність розглядають як здатність особистості пра-вильно сприймати та засвоювати основні суспільні норми та вимо-ги, здатність позитивно реагувати на соціально-педагогічні впливиззовні, готовність до переходу на нові рівні розвитку особистості(А. К. Маркова). Виховуваність підлітків обумовлюється певнимрівнем розвитку їх інтелекту, волі, почуттів, позитивним фондомнавичок, звичок, стосунків, соціального досвіду, засвоєного ними вранньому дитинстві, на якому базується подальший їхній соціаль-ний розвиток. Тобто виховуваність підлітка визначає його підготов-леність до досить швидкого формування нових для нього пізнаваль-них, емоційних, соціальних і поведінкових умінь і навичок.

Якщо рівень виховуваності (здатності/підготовленості) до-статньо високий, то йдеться про вихованість - сформованість (напевному рівні) соціально значущих якостей особистості школяра .Вихованість учнів - це своєрідний показник ефективності та якостінавчально-виховного процесу.