53.Типологізація конфліктів

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих думок, поглядів інтересів

Найчастіше виникають такі чотири типи конфліктів:

• внутрішньоособистісні (інтраперсональні), які виникають на рівні однієї особистості (наприклад на рівні безпосередньо викладача або студента);

• міжособистісні (інтерперсональні), які виникають між двома особистостями (наприклад між двома студентами);

• внутрішньогрупові (інтрогрупові), які виникають всередині групи, зокрема між конкретною особою і групою;

• міжгрупові (інтергрупові), які виникають між соціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням (наприклад, між двома підрозділами в організації).

За причинами виникнення внутрішньоособистісні, міжособистісні, внутрішньогрупові та міжгрупові конфлікти можна класифікувати у такий спосіб:

• конфлікти ролей - зіткнення різних соціальних ролей, які виконуються однією людиною або декількома людьми (групами);

• конфлікти бажань - зіткнення кількох бажань у свідомості однієї людини або зіткнення свідомостей декількох людей (груп) з приводу того самого бажання;

• конфлікти норм поведінки - зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).

54. Педагогічний аналіз шляхів вирішення конфліктів( посередництво, я- висловлювання, картографія конфлікту).

Існують різні види посередництва. Арбітраж — третя сторона виступає в ролі судді, що приймає рішення. Медіаторство — це сприяння третьої сторони у вирішенні спірної проблеми і пошуку згоди.

метод картографії конфлікту, суть якого полягає в графічному відображенні складових конфлікту, в послідовному аналізі поведінки учасників конфліктної взаємодії, у формулюванні основної проблеми, потреб і побоювань учасників, способів усунення причин, що призвели до конфлікту.

Перший етап картографії конфлікту — фіксування конфліктної проблеми

Другий етап — визначення головних учасників конфлікту

Третій етап у складанні карти конфлікту — з'ясування того, в чому полягають інтереси і в чому побоювання кожного учасника конфлікту

Метод «Я-висловлювання» є найбільш доцільним способом вирішення конфлікту, який допомагає людині утримати свою позицію, не перетворюючи іншого на ворога. Використання цього методу вимагає навичок і практики і складається з 3-х складових: події, реакції людини та бажаного виходу.

Подія містить короткий опис ситуації, без використання суб’єктивно та емоційно забарвлених виразів. Реакція людини – чітке висловлювання, чому вам не подобаються саме такі вчинки оточуючих. Коли ви говорите від Я, не нападаючи на них, це сприяє тому, що оточуючі дійсно змінюють свою поведінку. Бажаний вихід – це побажання, які висловлює людина стосовно результату конфлікту.

55. Конфлікт в особистісному та соц.-політ. Аспектах

Категорія внутрішньоособистісних конфліктів об'єднує психологічні конфлікти, які полягають у зіткненні різних особистісних утворень (мотивів, цілей, інтересів і т.ін.). Вони представлені у свідомості індивіда відповідними переживаннями. Для позначення цього виду конфліктів у психологічній літературі як синонімічні застосовують поняття "внутрішньоособистісні конфлікти", "особистісні конфлікти", "внутрішні конфлікти", "інтрасуб'єктні конфлікти", "інтерперсональні конфлікти", "психологічні конфлікти". Особистісний конфлікт - це протистояння двох начал у душі людини. Воно сприймається та емоційно переживається людиною як значуща для неї психологічна проблема. Вона вимагає свого вирішення і викликає внутрішню роботу, спрямовану на її подолання. Внутрішньоособистісний конфлікт - це конфлікт всередині людини. Він виникає між різними сторонами "Я": між бажаннями, між минущими потребами і тією системою норм і цінностей, яка закладена з дитинства. Внутрішньоособистісні конфлікти виникають при зіткненні протилежних мотивів, потреб, інтересів у однієї і тієї самої людини. В їхній основі лежить негативний психологічний стан особистості: внутрішні переживання, образи та розчарування. До таких конфліктів можна віднести зіткнення: "хочу - не хочу", "маю - хочу мати", "хто я є - ким хотів би бути". Одним словом, внутрішньоособистісний конфлікт - це завжди боротьба двох протилежних тенденцій у свідомості однієї людини.

В основі будь-якого внутрішнього конфлікту лежить проблема вибору. Індивід практично завжди має кілька варіантів дій, моделей поведінки в одній і тій самій соціально значущій ситуації: багатство або кохання, особисте життя або кар'єра, сім'я або робота. Протиборство взаємовиключних прагнень і породжує внутрішньоособистісний конфлікт. Змістовна сторона конфлікту (за класифікацією Е. М. Бабосова):

• Мотиваційний конфлікт – зіткнення мотивів або компонентів психологічної структури особистості.

• Конфлікт нереалізованого бажання – зіткнення сильного бажання, яке виникає в особистоті з дійсністю, яка не дає змоги реалізувати це бажання.

• Адаптаційний конфлікт, який виникає через порушення рівноваги між особистістю та її соціальним оточенням.

• Рольовий конфлікт, який виявляється у формі переживань, що виникають з приводу неможливості або утруднення реалізації одночасно кількох різних ролей.

• Конфлікт неадекватної оцінки, який виникає через розходження рівня домагань особистості та її оцінки власних можливостей.

Політичний конфлікт - різновид (і результат) конкурентної взаємодії двох і більше сторін (груп, держав, індивідів), що оспорюють один у одногорозподіл владних повноважень або ресурсів.

Соціальний конфлікт — це зіткнення інтересів соціальних спільнот. Виникаючи як зіткнення передусім економічних інтересів соціальних спільнот, соціальні конф­лікти обов'язково охоплюють сферу реалізації політичної влади і тим самим набувають політичного характеру, проявляючись як соціально- політичні конфлікти. Іншими словами, соціально-політичний конф­лікт — це зіткнення інтересів соціальних спільнот з приводу здій­снення влади в суспільстві. Не будь-яке зіткнення інтересів породжує конфлікт їх носіїв. Кон­флікт виникає тоді, коли дії сторін, що конфліктують, спрямовані на досягнення несумісних цілей або таких, що виключають одна одну. При цьому кожна зі сторін прагне контролювати і спрямовувати дії іншої сторони.

У соціальній і політичній структурі суспільства конфлікти харак­теризуються рівнем, гостротою, масштабами, сферою виникнення та іншими параметрами. У політологічному аспекті найбільш значущи­ми з них є ті, що одночасно охоплюють усі рівні соціальної і полі­тичної структур, зачіпають максимально можливу в конкретних умо­вах кількість учасників, мають загальний характер. Такі конфлікти обов'язково пов'язуються з проблемами державної влади, її зміцнен­ня або підриву, тобто мають політичний характер. До них належать, зокрема, міжкласові, міжетнічні, демографічні та міжрегіональні конфлікти. Політичний конфлікт може відбуватися у двох макрополітичних вимірах: 1) між соціальними і політичними групами, які у даний момент позбавлені влади, але прагнуть її здобути, і групами, які владу контролюють; 2) всередині соціальних і політичних груп, наділених владою, але прагнучих більшого впливу на прийняття рішень і всеосяжного задоволення своїх інтересів.  У першому випадку політичний конфлікт може здійснюватися як передвиборча боротьба, протистояння ідеологічних позицій за здійснення впливу на громадську думку, як конфлікт інтерпретацій стратегічних аспектів розвитку суспільства (для наших умов слід додати також інтерпретацію минулого України). У другому випадку політичний конфлікт є формою боротьби за посадові позиції в політичній системі державних інститутів. Ціннісно-нормативний компонент політичного конфлікту, тобто зіткнення цінностей і норм, проголошуваних учасниками політичної діяльності, є суттєвою причиною виникнення конфлікту. Дії суб'єктів політичних відносин бувають зумовлені як матеріальними, так і духовними (ідеологічними) чинниками.  Останні можуть бути раціональними чи ірраціональними.  Кожен із суб'єктів політичної діяльності виносить на розсуд громадськості думці власну систему цінностей і норм суспільного устрою, тобто власну ідеологію. Конфлікти, що виникли внаслідок боротьби за розподіл чи контроль над матеріальними і фінансовими ресурсами, відносно легко вирішуються шляхом завчасної мобілізації сторін, зацікавлених в їхній нейтралізації.  Але конфлікти, в основі яких лежать зіткнення цінностей та ідеологічних норм, дуже важко нейтралізувати за допомогою переговорного процесу.