51. Стилі поведінки у конфліктній ситуації

Стратегії поведінки, які обираються учасниками конфлікту, мають вирішальне значення для його подальшого розвитку, а часто і для кінцевого результату, результату, а також можуть змінювати на різних етапах конфліктної ситуації.

Співпраця як стратегія взаємодії, де друга сторона в конфлікті сприймається як партнер і йде пошук рішення, що максимально задовольняє інтереси кожного суб'єкта, визнається соціальними психологами найбільш конструктивною.

Суперництво - Тиск на іншу сторону з метою нав'язати свій варіант. Перемога однієї сторони є поразкою іншої.

Поступливість Проблема замовчується. Створюється видимість і гармонії. Ви йдете на поступки. Інша сторона виграє.

Ухиляння- Проблема ігнорується або демонструється байдужість. Відповідальність за рішення перекладається на іншу сторону. Інша сторона виграє.

Компроміс - Кожна сторона йде на поступки в окремих питаннях. Ніхто не здобуває перемоги.

Співробітництво - Визнаються здібності й система цінностей всіх учасників. Інтереси обговорюються. Домовленість оцінюється як вигідна за наявної ситуації.

52. Конфлікт соціального та індивідуального « я» : Руйнація особистості чи шлях до самовдосконалення.

Будь-який конфлікт, що виникає в соціальному середовищі між людьми, є соціальним у широкому значенні цього слова. Сторони, які беруть участь у соціальному конфлікті, мають чіткі соціальні інтереси, реалізація яких зустрічає протидії.

Соціальний конфлікт у вузькому значенні цього поняття являє собою боротьбу соціальних спільнот з протилежними інтересами за домінування або підвищення їх соціального статусу.

Прихильність до конфліктних відносин з іншими людьми створюють і індивідуальні особливості особистості

Наявність у людини внутрішніх конфліктів.

Конфлікти проектуються на відносини між людьми і виявляються зовні як роздратування, неадекватні реакції на висловлювання, які навколишні вважають несуттєвими, а в зоні конфлікту вони мають дуже важливе суб’єктивне значення. Гармонійна особистість не конфліктує, тому що дії ззовні не зачіпають особистісної структури, але якщо гармонія порушена, то навіть незначні приводи можуть викликати серйозну негативну реакцію.

2. Наявність акцентуації характеру. Акцентуація як загострення, перебільшене розвиток однієї риси характеру на шкоду іншим, робить людину схожим на інших, особливим, надає особистості шарм, але й сприяє виникненню тривоги в які спілкуються з даними людиною людей. Найбільш конфліктними типами є:

- Демонстративний з його тенденцією бути весь час на виду, а якщо не помічають – то спровокувати негативну реакцію своєю зухвалою поведінкою, нестандартної манерою одягатися, колючими зауваженнями і відсутністю старанності в роботі;

- Гіпертімний з його легковажністю і схильністю потрапляти в погані компанії;

- Збудливий з його запальним характером;

- Екзальтований з його схильністю до сильних почуттів, гучними скандалами в побуті в соціумі

Психологічні конфлікти стають своєрідними пунктами перевірки якості на шляху до особистісного зростання та самореалізації, коли переривається, «розщеплюється» взаємодія, діалог «я»-образів, кожен з яких, будучи істотною частиною «я»-концепції, силкується «заявити про себе», «заговорити», «бути почутим», але не приймається за свій, відторгається або захисно трансформується.