47. Шляхи формування відповідальності.

Метод формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні

До них належать: переконання, позитивний приклад, практичне привчання до виконання вимог, створення сприятливих умов для спілкування, заохочення і пошуку, оперативний контроль за виконанням вимог, осуд, подяка, нагорода та ін. Методи і прийоми стимулювання обов'язку і відповідальності взаємодіють з методами виховання, що пов'язує процеси навчання і виховання.

Серед причин низької мотивації учіння найвагомішими є невиправдане спрощення змісту навчального матеріалу, повільний темп його вивчення, багаторазові повтори. Важливим завданням діяльності вчителя є систематичне і послідовне формування в учнів мотивів навчальної діяльності.

Я більше по цьому питанню нічого не знайшла!

48. Фактори формування відповідальної особистості.

На формування молодшого школяра як відповідальної особистості впливає не тільки його включення в діяльність та отримання позитивних результатів (завершеність справи, добросовісне її виконання, отримання задоволення від роботи як самим виконавцем, так і оточуючими людьми), але й характер взаємин молодшого школяра з людьми.

Тому важливо навчити дитину вміння суб’єкт-суб’єктної взаємодії: вести діалог, керувати своєю поведінкою, колективно обговорювати підсумки роботи, давати самооцінку своїм діям, застосовувати навички міжособистісної взаємодії – безкорисливо ділитися тим, що маєш (іграшками, їжею, знаннями); проявляти розуміння, настроюватися на переживання іншого, надавати йому посильну допомогу; приносити радість не тільки собі, але й людям, які поруч; брати важчу або більшу частину роботи на себе.

Батьки хочуть бачити свою дитину самостійною, відповідальною, але при цьому не завжди проявляють достатньо зусиль, турботи для формування в неї цієї якості.

Дорослим потрібно зважати на той факт, що відповідальність не виникає сама по собі, а зароджується, розвивається і виховується, закріплюється тими суспільними умовами, у яких живе молодший школяр.

Недостовірний та суперечливий характер інформації, негативні приклади дійсності сприяють формуванню в молодших школярів помилкових уявлень про етичні норми, припустиме і неприпустиме в їхній поведінці.

Тому для вироблення навичок відповідальної поведінки в дітей молодшого шкільного віку потрібно:

- формувати правильні етичні знання, вміння і навички етичної поведінки;

- розвивати мотиваційну сферу;

- сприяти набуттю позитивного досвіду комунікативної взаємодії;

- формувати механізми саморегуляції поведінки.

Але пам’ятаймо: діти вчаться на прикладах дорослих. Скільки не вчи дітей бути відповідальними, вони все-таки поводять себе так, як з батько з матір’ю. Тільки відповідальні батьки можуть виховати відповідальних дітей. Тому так важливо, щоб дитина щоденно бачила зразки відповідальної поведінки своїх батьків.

49. Суперечності і конфлікти у вихованні. Сутність конфлікту, його структура та динаміка

Процес виховання - динамічний, неперервний, безупинний. Його рушійними силами є сукупність суперечностей, За своєю природою суперечності можуть бути внутрішніми й зовнішніми.

До внутрішніх суперечностей належать:

а) суперечність між зростаючими соціально значущими завданнями, які потрібно розв'язати вихованцю, і можливостями, що обмежують спрямовані на їх розв'язання його вчинки та дії.

Б) суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця. Виховний процес повинен так вибудовуватися, щоб його зміст або форми реалізації цього змісту не викликали спротив у вихованця.

Серед зовнішніх суперечностей виокремлюють:

а) невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї.

б) зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на школярів зовнішніх обставин. До таких негативних чинників належать вуличні підліткові групи, низькопробні твори масової культури та ін.

в) неоднакове ставлення до учнів учителів, які не завжди дотримуються принципу єдності вимог, внаслідок чого в учнів формується ситуативна поведінка, пристосовництво, безпринципність,

г) суперечність, породжена наявністю в окремих учнів досвіду негативної поведінки, їх постійними конфліктами з педагогами, однокласниками, батьками.

Поширеною причиною конфліктів В.Сухомлинський вважає педагогічну неграмотність, що виявляється в нездатності вчителя володіти собою й ситуацією, орієнтації переважно на дисципліну й слухняність учнів і неспроможності пробудити в учнях бажання вчитися. До виникнення конфліктів призводить також велике навантаження учнів і вчителів.

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих думок, поглядів інтересів

Структура конфлікту

1) сторони (учасники) конфлікту; 2) умови конфлікту; 3) образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);

4) можливі дії учасників конфлікту; 5) результат (завершення) конфліктної ситуації.

, загальна схема динаміки конфлікту складається з таких періодів:

1) передконфліктна ситуація (латентний період); 2) відкритий конфлікт (власне конфлікт);

3) інцидент (початок конфлікту); 4) ескалація (розвиток) конфлікту; 5) завершення конфлікту;

6) післяконфліктний період.

50. Конфлікт як спосіб глибинного пізнання людини.

Конфлікти відіграють не лише негативну, але й позитивну роль в діяльності організацій. Яким буде конфлікт у кожній конкретній ситуації (чи переважатимуть в ньому лише негативні аспекти, чи він матиме й позитивне значення), значною мірою залежить від того, наскільки сторони конфлікту усвідомлюють значущість конфлікту і здатні керувати його перебігом.

Якщо у стосунках між людьми проблем не виникає, тоді наявним є факт “застою”, відсутності розвитку. Взаємовідносини людей, у яких відсутні конфлікти, поступово згасають. Конфлікти, в свою чергу, породжують відповідальність і небайдужість, стимулюють оновлення і поліпшення стосунків між людьми. Тому проблема, здебільшого, полягає не в наявності самого факту конфлікту, а в тому, який характер він носить – деструктивний чи конструктивний – і яким чином розв’язується.

Конструктивна та деструктивна суть конфліктів

Деструктивний конфлікт переводить причини, що призвели до конфлікту, на “особистості”. Дана установка не веде до вирішення конфлікту, а навпаки, його загострює (зростає упередженість проти партнера, напруга у взаємостосунках, посилюються неприємні почуття та переживання, виникають стреси та ін.). Прикладом деструктивного конфлікту є сварка, коли кожна з конфліктуючих сторін висловлює свою негативну оцінку особистості опонента.

Конструктивний конфлікт базується не на “особистостях”, а на виявленні об’єктивних причин незгоди (різні точки зору на проблему, способи вирішення проблеми тощо). Даний підхід переводить процес проходження конфлікту від конфронтації до співробітництва. В основі співробітництва, з одного боку, лежить повага до себе, почуття власної гідності, чесність, намагання знайти справжню причину конфлікту, а з іншого, повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію. Дана поведінка в конфлікті приводить до більш глибокого розуміння проблеми, взаємодовіри, готовності зрозуміти один одного і, в подальшому, вирішенню (улагодженню) конфлікту.