13. Відомо,що потреби у самовихованні не існує,а є потреба у рухові до обраної життєвої мети. Доведіть,що самовиховання – це спосіб «виконати себе».

Самовиховання потрібне кожній людині. Воно прискорює розвиток внутрішніх сил людини — фізичних і духовних.

Самовиховання — кращий спосіб розвитку усіх здібностей. Хто знає себе, той робить менше помилок, правильно оцінює свої можливості, може передбачити свої невдачі.

Самовиховання — це уміння керувати своїм «Я», переборювати бажання, примушувати робити найнеобхідніше, це боротьба з власними слабкостями, поганими звичками.

Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси.

Важливим аспектом самовиховання є логічне мислення, вміння аналізувати кожен вчинок, що сприяє виробленню вимогливості як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху.

Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому школярам слід залучатись до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, загартовується воля, доводиться розпочату справу до кінця, переконуючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.

Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу.

За твердженням В. Сухомлинського, «самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу – почуття власної гідності, поваги до себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу – доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубощів й реагує тільки на «сильне» слово, окрик, примус. За самою своєю суттю самовиховання передбачає віру людини в людину, звертання до честі й гідності людини.»

13. Розкрийте поняття «базової культури особистості» як єдності її складових елементів,внутрішніх зв’язків,суперечностей і тенденцій у вихованні.

Базова культура особистості – це система ціннісних орієнтацій, духовних потреб, генетично заданих обдарувань, які реалізуються за сприятливих соціокультурних умов.

Саме у базовій культурі особистості(вірніше, у її відсутності) концентруються наші недоліки у вихованні і першочергові проблеми, вирішення яких повинно стати фундаментом всебічного розвитку майбутніх поколінь. По-друге, базова культура о. - це певна цілісність, що включає у себе мінімальну, а точніше оптимальну наявність властивостей, якостей, орієнтацій особистості, які дозволяють індивіду розвиватися у гармонії із суспільною культурою.

В базову культуру входять нехай і небагаточисельні, але кращі зразки світової, загальнолюдської, національної, загальнонародної культури, традиційні і сучасні їх зразки. Тим самим підкреслюється загально-культурне значення гуманістичного виховання. Такий підхід встановлює відношення з світовою культурою, забезпечує включення вітчизняної культури в світову культуру як її частину.

Виходячи із сучасної соціально-педагогічної ситуації, доцільно виділити пріоритетні напрями базової культури, які можуть скласти основу змісту виховання. Це культура життєвого самовизначення і культура сімейних відносин; економічна культура і культура праці; політична, правова культура; інтелектуальна, моральна і культура спілкування; екологічна, художня і фізична культура.

Базова основа культури містить в якості ядра загальнолюдські цінності і передбачає слідування актуальним вимогам з усунення недоліків виховання. Так, у плані культури праці сьогодні важливо формувати такі якості як діловитість, планомірність, робітнича гідність, вірність обов’язкам перед колегами і споживачами. Демократична культура вимагає розуміння нових відносин у системі “людина - суспільство - держава”, вміння вести дискусію, відстоювати свою точку зору, знання демократичних процедур, прав і обов’язків.