
- •1. Педагогіка як наука. Об’єкт предмет і функції педагогіки. Характеристика основних педагогічних категорій.
- •2. Методологія і методи науково-педагогічних досліджень
- •3. Загальна характеристика філософських основ педагогіки
- •4. Фактори розвитку та формування особистості:
- •5. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Тлумачення його представниками біологічного, соціологічного та біосоціологічного напрямків.
- •6. Фактори соціалізації і формування особистості.
- •7. Вплив соціалізації,навчання і виховання на розвиток і формування особистості.
- •8.Аналіз ключових позицій Болонського процесу.
- •10. Сутність педагогічної діяльності. Основні види та структура. Професіонально-педагогічна культура вчителя.
- •12. Професіональний ідеал вчителя. Основи і засоби професійної самоосвіти студентів. Професійний ріст вчителя.
- •Поняття про зміст освіти. Його історичний розвиток.
- •Основні критерії гуманоцентрично орієнтованого навчально-виховного процесу в освітньому закладі.
- •Тенденції розвитку освіти у 21 столітті.
- •Види і сучасні концепції навчання (зарубіжні та вітчизняні, авторські школи)
- •Генезис дидактичних систем в різні історичні періоди (епоха Античності, Середньовіччя, Древня Русь, епохи Відродження і Просвітництва).
- •Педагогічна система я.А.Коменського. Огляд «Великої Дидактики».
- •Характеристика класно-урочної системи організації навчання.
- •Дидактика як наука. Її походження і розвиток . Основні дидактичні поняття. Актуальні питання сучасної дидактики.
- •Процес навчання в цілісному педагогічному процесі. Його рушійні сили,гносеологічні основи.
- •Логіка навчального процесу і структура процесу засвоєння знань.
- •Діяльність учителів і учнів у процесі навчання. Роль мотивів у навчанні.
- •Доведіть, що процес навчання має задачну структуру:
- •Основні принципи навчання:
- •Сучасна педагогіка актуальними вважає такі принципи навчання:
- •Функції навчання:
- •Навчальний план
- •Навчальна програма
- •Підручники і навчальні посібники.
- •Сутність процесу виховання. Основні закономірності та особливості.
- •Методи, прийоми і засоби виховання. Сучасна теорія методів виховання у контексті особистісно–орієнтованих виховних технологій.
- •3. Методи стимулювання діяльності й поведінки. Ці методи виконують функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки і діяльності вихованців. До них належать змагання, заохочення і покарання.
- •Встановіть співвідношення виховання, самовиховання і перевиховання
- •Відомо,що потреби у самовихованні не існує,а є потреба у рухові до обраної життєвої мети. Доведіть,що самовиховання – це спосіб «виконати себе».
- •Розкрийте поняття «базової культури особистості» як єдності її складових елементів,внутрішніх зв’язків,суперечностей і тенденцій у вихованні.
- •Встановіть співвідношення базової культури особистості та змісту освіти, їх взаємозв’язок та взаємовплив.
- •Філософсько-світоглядна підготовка учнівської молоді.
- •Виховання громадянської культури в системі виховання громадянина.
- •Виховання основ моральної культури особистості.
- •43. Виховання трудової культури і профорієнтаційна робота.
- •45. Основні напрямки виховання фізичної культури особистості.
- •Напрямки фізичного виховання.
- •46. Виховання відповідальності як мета виховної діяльності.
- •47. Шляхи формування відповідальності.
- •Метод формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні
- •Я більше по цьому питанню нічого не знайшла!
- •48. Фактори формування відповідальної особистості.
- •49. Суперечності і конфлікти у вихованні. Сутність конфлікту, його структура та динаміка
- •51. Стилі поведінки у конфліктній ситуації
- •52. Конфлікт соціального та індивідуального « я» : Руйнація особистості чи шлях до самовдосконалення.
- •53.Типологізація конфліктів
- •54. Педагогічний аналіз шляхів вирішення конфліктів( посередництво, я- висловлювання, картографія конфлікту).
- •55. Конфлікт в особистісному та соц.-політ. Аспектах
- •56. Сутність та змістова характеристика виховного колективу.
- •59. Вплив колективів вільного спілкування на становлення соц. Досвіду особистості учня.
- •60. Підготовка молоді до сімейного життя як складова моралі в контексті національного виховання.
- •63.Пріоритетність родинного виховання. Структура і функції сім’ї.
- •«Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави»
- •64. Основні виховні орієнтири сім’ї.
- •Наводимо такі орієнтири на:
- •65. Психолого-педагогічна необхідність діагностики особистості у виховній діяльності педагога.
- •66. Обґрунтувати поняття: виховання, виховуваність та вихованість.
- •67. Основні поняття традиційної теорії внутрішнього керівництва.
- •68. Основні підходи до визначення поняття «педагогічний менеджмент».
- •69. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту.
- •70. Сутність професійної діяльності керівника сучасного навч.-вих. Закладу як менеджера освіти.
- •71. Система освіти в Україні.
2. Методологія і методи науково-педагогічних досліджень
Конкретно-наукова методологія кожної науки і відповідно практики, що обслуговується нею, розкривається за допомогою специфічних підходів чи принципів. У сучасній педагогіці такими підходами є: особистісний, діяльнісний, діалогічний, культурологічний, національний, антропологічний.
Особистісний підхід полягає в тому, що при конструюванні і реалізації педагогічного процесу орієнтуються на особистість як мету, суб'єкт, результат і головний критерій його ефективності. Цей підхід наполегливо вимагає визнання унікальності особистості, її інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу; передбачає створення у навчанні і вихованні відповідних умов для природного процесу саморозвитку задатків і творчого потенціалу особистості.
Діяльнісний підхід грунтується на визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Діяльнісний підхід вимагає спеціальних зусиль, спрямованих на відбір і організацію діяльності учня, на активізацію і переведення його в позицію суб'єкта пізнання, праці та спілкування, що, в свою чергу, передбачає вироблення умінь обирати ціль, планувати діяльність, організовувати, виконувати, регулювати, контролювати її, аналізувати і оцінювати її результати.
Діалогічний підхід передбачає перетворення позиції педагога і позиції учня в особистісно-рівноправні. Таке перетворення пов'язане із зміною ролей і функцій учасників педагогічного процесу. Педагог не вчить, не виховує, а активізує, стимулює намагання, формує мотиви учня до саморозвитку, вивчає його активність, створює умови для саморуху. При цьому дотримується необхідна послідовність, динаміка: від максимальної допомоги педагога учням у вирішенні навчальних завдань на початковій стадії освіти через поступову активізацію учнів до повної саморегуляції у навчанні і появи партнерських стосунків між ними.
Культурологічний підхід як конкретно-наукова методологія пізнання і перетворення педагогічної реальності зумовлений об'єктивним зв'язком людини з культурою, як системою вартостей. Людина містить у собі частину культури. Вона не тільки розвивається на основі засвоєної нею культури, а й поповнює її новими елементами культури. У зв'язку з цим засвоєння культури є розвитком самої людини і становленням її як творчої особистості.
Національний підхід виходить з того, що національна основа виховання є важливою умовою соціалізації учнів, засвоєння ними основ національної і загальнолюдської культури.
Антропологічний підхід уперше розробив і обгрунтував К.Д.Ушинський. У його розумінні антропологічний підхід означав системне використання даних усіх наук про людину і врахування їх при побудові і здійсненні педагогічного процесу. До антропологічних наук К.Д.Ушинський відніс: анатомію, фізіологію і патологію людини, психологію, логіку, філософію, географію, статистику, політичну економію і історію у широкому розумінні (історію релігії, цивілізації, філософських систем, літератури, мистецтв і виховання). Його положення "якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відношеннях, то вона повинна передусім пізнати її теж у всіх відношеннях" залишається актуальним для сучасної педагогіки.
Виділені методологічні принципи (підходи) педагогіки дають змогу визначати її нагальні проблеми і стратегію їх вирішення; встановлювати ієрархію (порядок значимості) цих проблем; отримувати об'єктивні знання, відходити від педагогічних стереотипів, що панували раніше.
Методи педагогічних досліджень - це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності. За допомогою методів педагогіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес, аналізує і обробляє одержані дані, включає їх в систему відомих знань. Тому темп і рівень розвитку педагогічної теорії залежить від того, які методи дослідження вона використовує
У даний час педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:
1. Традиційно-педагогічні методи. Традиційними називають методи, які педагогіка дістала у спадок від дослідників, що стояли біля витоків педагогічної науки. До складу традиційних педагогічних досліджень входять: педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, першоджерел, вивчення шкільної документації, продуктів діяльності учнів.
2.Педагогічний експеримент (лат. experimentum — проба, дослід). Суть експерименту як методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності учителів і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень, або гіпотез.
3.Педагогічне тестування (англ. test -— випробовування, перевірка). Тестування — цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.
4.Соціологічні методи. Ця група методів застосовується для масового опитування учасників процесів виховання, навчання, освіти, які мають колективний (груповий) характер. Опитування може бути усним (інтерв'ю) або письмовим (анкетування). До соціологічних методів дослідження належать також шкалування і соціометричні методики, порівняльні дослідження.
5.Кількісні методи. Використовуються в двох основних напрямках:
а)для обробки результатів спостережень і експериментів;
б)для моделювання, діагностики, прогнозування, комп'ютеризації навчально-виховного процесу.
До першої групи входить статистичний метод, у межах якого здійснюється реєстрація, — виявлення певних якостей педагогічних явищ, кількісні підрахунки наявних чи відсутніх якісних даних у певній послідовності, визначення їхнього місцезнаходження серед об'єктів, що вивчаються; шкалування — присвоєння балів чи інших цифрових показників характеристикам, що досліджуються.
Другу групу репрезентує метод моделювання. Це метод створення і дослідження моделей. Моделювання в педагогіці успішно застосовується для вирішення таких завдань, як поліпшення планування навчального процесу, оптимізація структури навчального матеріалу, управління пізнавальною діяльністю, управління навчально-виховним процесом та ін. Метод моделювання використовується для вияву й класифікації нових законів, побудови нових теорій та інтерпретації отриманих даних; для вирішення обчислювальних завдань з використанням моделей; для перевірки гіпотези за допомогою тієї чи іншої моделі.