Микола Андрійович Римський-Корсаков (1844 – 1908) Ч.1: Багатогранність творчості



І. Фрагменти з опер

„Майська ніч” (1880)

Написана за улюбленою книгою композитора „Вечори на хуторі біля Диканьки” Миколи Гоголя. .„Майська ніч” належить до найроман-тичніших творів РК. Хоча у ній значну роль відіграє комедійний елемент, проте він складає лише одну сторону опери. Головні герої – Левко та Ганна – образи чисто ліричні, і любовна лірика надає опері неповторного колориту юності. Помітне місце в опері займає фантастика (Панночка, русалки) і особливо хорові народні сцени, у яких відтворюються весняні троїцькі обряди і зустрічається багато народних (українських) пісень. „Майська ніч” стала першою оперою РК, у якій відобразилось його захоплення язичницькою старовиною і намітились найважливіші риси його зрілого оперного стилю.

1. (3.25) Пісня Левка „Солнышко низко, вечер уж близко” з І дії. Вик С.Лемешев. Молодий козак не бере участь у молодіжних розвагахі. Він квапиться до своєї коханої і закликає її на побачення. Тема пісні запозичена з однойменної української народної пісні. Привільно ллється гнучка мелодія, сповнена натхненного, теплого почуття.

2.  (2.50) Арія Левка „Спи, моя красавица” з ІІІ дії. Вик. А.Солов’яненко. Левко, залишивши ватагу хлопців, спустився до озера. Всі його думки звернені до коханої. Музика проникнена поетичним мрійливим настроєм.

***************************************************************************************

„Казка про царя Салтана, сина його славного і могутнього богатиря Гвідона Салтановича і прекрасну Царівну-Лебідь” (1899)

Опера задумувалась до 100-річчя з дня народження О.С.Пушкіна, за одно-йменною поемою-казкою якого і написаний твір. „Салтан” відноситься до улюбле-ного композитором казкового жанру, проте серед аналогічних творів займає рубіж-не положення. За зовнішньою невибагливістю сюжету тут приховується багатознач-ний смисл. Сонячна, сповнена легкого гумору, ця опера відтворює привабливі риси життєрадісної казки Пушкіна. Разом з тим, тут проявляється іронія у змалюванні нерозумного царя і його оточення, що провіщає гостро сатиричну спрямованість останніх казкових опер РК „Кощій безсмертний” та „Золотий півник”.

„Казка про царя Салтана” – один з найбільш сонячних творів оперної літера-тури. Її музика, осяяна радістю і м’яким гумором, тече легко, невимушено. У ній відтворена наївна простота і свіжість народного мистецтва. „Салтан” – найсимфоні-чніша опера композитора. Значну роль в опері відіграють оркестрові епізоди, у яких послідовно застосований принцип програмності. Вони органічно включені у сценічну дію, доповнюючи її. Підкреслюючи їх програмний характер, композитор подав до них у партитурі уривки з пушкінської казки, які розкривають зміст композиції.

3.  (1.13) Симфонічний антракт „Політ джмеля” (фінал 1-ї картину ІІІ дії). Став Гвідон (син вигнаної за наклепом цариці Мілітріси) правителем у казковому місті Льодяник, що на острові Буяні. Мучає його туга за батьком. Із сумом він проводжає корабель купців, який тримає путь у Тьмутаракань – царство Салтана. Довідавшись про причину печалі Царівна-Лебідь обертає хлопця у джмеля, щоб він зміг наздогнати корабель і побачити батька. Вик. Державний Академічний Російський концертний оркестр «Боян», дир. Борис Полєтаєв.

 Симфонічна картина „Три дива”

Вступ до 2-ї картини ІV дії. Тр. 4 – 9 Заг.час: 7.12

У Льодяник приїжджають цар Салтан і його свита. Починається показ див, які вражають гостей. Твір становить собою блискучу ілюстрацію чудового міста Льодяник. Призначення картини: підкресилити торжество доброго начала, посилити радісне і веселе враження від опери.

Побудова обумовлена віршованою програмою. Музична форма поєднує риси одночастинної сюїти (зображення кожного із див складає окремий розділ) і рондальності. Функцію рефрена виконує святковий сигнал фанфари, який багато разів з’являється між розділами сюїти і навіть у середині них і сприймається як „зазив”, поширений у виставах народного театру.

Епіграф Остров на море лежит, Град на острове стоит С златоглавыми церквами, С теремами и садами, В городе житье не худо, Вот какие там три чуда: Есть там белка, что при всех Золотой грызет орех, Изумрудец вынимает, А скорлупку собирает, Кучки равные кладет И с присвисточкой поет При честном при всем народе – «Во саду ли в огороде».

А второе в граде диво: Море вздуется бурливо, Закипит, подымет вой, Хлынет на берег пустой, Разольется в шумном беге, И останутся на бреге, В чешуе, как жар горя, Тридцать три богатыря. Третье: там царевна есть, Что не можно глаз отвесть: Днем свет божий затмевает, Ночью землю освещает; Месяц под косой горит, Я там был: мед, пиво пил – И усы лишь обмочил.

4. (0.09) Святковий фанфарний клич – „рефрен” антракту і всієї опери.

5. (0.31) Вступ: Картина міста Льодяник, святковий передзвін.

6. (1.26) І розділ: Чарівна білка. Прегарно оркестровані варіації на тему російської народної пісні „Во саду ли в огороде”.

7. (1.14) ІІ розділ: 33 богатиря, які виходять з морської пучини. Мужній марш.

8. (3.25) ІІІ розділ: Лебідь-птаха і картина чудесного її пертворення у прекрасну дівчину. Чарівливі теми Царівни-Лебідки.

9. (0.27) Кода: Наспів Старого діда – „приказка” симфонічної картини. Стрімке урочисте святкове завершення.

*****************************************************************************************************

„Сказання про невидимий град Кітеж

і діву Февронію” (1904)

Опера написана за мотивами народних легенд і переказів, які відносяться до епохи татаро-монголських нападів (ХІІІ ст.). Серед них – легенда про муромське місто Кітеж, яке стало невидимим для ворогів і завдяки цьому було врятоване від розгрому і знищення. В опері притиставлені два світи: кітежани і кочівники-завойовники, які несуть лихо; паралельно розвиваются дві теми: морально-філософська, пов’язана з образом дівчини Февронії, з її етичними принципами – моральна чистота, безмежна любов до життя, всепрощення, а також історико-патріотична тема, розкрита у змалюванні стійких духом кітежан, воїнської доблесті захисників рідного міста і рідної землі від ворожого нашестя.