55.Проаналізуйте аграрну політику д.Столипіна та її прояви в Україні.

Столипінська реформа - ряд законодавчих актів, спрямованих на перерозподіл селянської земельної площі в Російській Імперії та на підвищення продуктивності сільського господарства. Нова аграрна політика передбачала здійснення трьох груп законів: зруйнування общин й закріплення за селянами землю у приватну власність;насадження на селі хутірського і відрубного господарства;переселення селян. Важливою ланкою столипінської аграрної політики було відділення селян на хутори і відруби. На Україні на початок 1916 року на землях сільських громад було створено 440 тисяч хутірських і відрубних господарств, що становило приблизно 13 % загальної кількості селянських дворів. Проводячи аграрну реформу, царський уряд широко розгорнув переселення селян на окраїни – до Сибіру, Середньої Азії, на Кавказ. За 1906-1912 рр. туди виїхало близько 1 млн. чоловік, з Полтавщини й Чернігівщини – понад 350 тисяч чоловік. Під час проведення столипінської реформи на українському Правобережжі відбувалося впровадження агрономічних заходів у селянських господарствах, збільшення уваги селян до раціонального ведення своїх господарств; вирішувалася проблема організації страхування від градобою - для зменшення втрат вiд несприятливих погодних умов. Посиливши процеси подальшого розвитку капіталізму, аграрна реформа 1906 р. сприяла перерозподілу певних пропорцій у розвитку окремих галузей, відкриваючи шлях більш ефективним методам ведення господарства та спрямовуючи зусилля селян на можливість покращання свого економічного становища. Відбувалося значне збільшення обсягів виробництва у тих галузях, які мали прямий або опосередкований зв'язок з аграрними перетвореннями. Але в цілому аграрна політика Столипіна не досягла поставленої мети – не забезпечила створення твердого буржуазного ладу на селі,вона не створила для царизму широкої, міцної, соціальної опори на селі в особі куркульства. У період реакції в 1907-1910 рр. на Україні відбулося 1400 селянських виступів. Було спалено понад 500 поміщицьких маєтків і куркульських господарств.

56.Розкрийте пріоритетні напрямки розвитку капіталізму в Україні у другій половині 19ст.

Темпи розвитку капіталізму на Україні у пореформений період були надзвичайно високими. Розвиток капіталізму в сільському господарстві відбувався двома шляхами, відомими під назвами прусського й американського. Прусським шляхом до капіталізму йшли правобережні й лівобережні губернії України, в яких була відробіткова система. Правобережжя завдяки розвитку цукрової промисловості дещо випереджало за темпами економічного розвитку Лівобережжя. На Півдні України, де гальмівний вплив залишків феодалізму був менш відчутним, набув поширення американський спосіб переходу до капіталізму - поміщики створювали на базі своїх маєтків потужні агровиробництва з використанням машин та вільнонайманої праці, а заможні селяни формували товарні господарства фермерського типу. У сфері землеволодіння та землекористування внаслідок перетворення землі на товар у другій половині XIX ст. відбулися докорінні зрушення. По-перше, сформувався досить високий рівень концентрації землі. По-друге, відбувся докорінний перерозподіл земельної власності. По-третє, значно збільшилося орендне землекористування. Товаризація сільськогосподарського виробництва давала можливість застосування техніки в землеробстві, використання вільнонайманої праці, збільшення посівних площ та поліпшення структури посівів. Капіталізація поміщицьких та селянських господарств сприяла формуванню ринку вільнонайманої праці. Наприкінці XIX ст. чисельність поденних та постійних найманих робітників у землеробстві України становила майже 2 млн. осіб. Отже, у II-й половині XIX століття під впливом буржуазних реформ в Україні відбулися значні зміни у соціально-економічній сфері. Україна перетворилась на потужний центр виробництва сільськогосподарської продукції не тільки імперський, а й світового значення.