5.4. Опитувальні методи

Опитування проводяться соціологами настільки часто, що дехто оцінює їх як головний

і ледь чи не єдиний метод емпіричної соціології. Така оцінка помилкова, як

мінімум, у двох моментах. По-перше, в арсеналі соціології є безліч неопитувальних

методів, про які йшлося. По-друге, цей спосіб не є тільки соціологічним. Останнім

часом він широко використовується в політологічних, журналістських, економічних,

демографічних, культурологічних, психологічних, правознавчих і інших соціальних

дослідженнях.

Основне призначення соціологічних опитувань – отримання інформації про думки

людей, їх мотиви і оцінки соціальних явищ, про феномени і стани суспільної, групово

ї й індивідуальної свідомості. Оскільки ці думки, мотиви і феномени виступають

властивостями досліджуваних соціологією об’єктів, то опитування дають про них

необхідну інформацію. Значущість опитувань зростає, якщо про досліджуване явище

немає достатньої документальної інформації, якщо воно не доступне безпосередньому

спостереженню чи не піддається експерименту. У таких ситуаціях опитування

може стати головним методом збору інформації, але доповнюване обов’язково іншими

дослідницькими методиками.

На жаль, у вітчизняній соціології нерідко зустрічаються спроби використовувати

опитування як головний метод отримання емпіричних даних тоді, коли досліджуване

явище краще вивчати іншими способами. Такі спроби пояснюються тим, що

починаючим дослідникам опитувальні методи здаються найбільш легкими і зручними,

які можна застосувати у всіх випадках. Цей невинний самообман профанує соц

іологію як науку.

Не слід думати, що дослідницькі можливості опитувань безмежні. Дані, отримані

опитувальними методами, виражають суб’єктивні думки опитаних (респондентів).

Їх потрібно зіставляти з інформацією об’єктивного характеру, яку необхідно виробляти

іншими способами. Найбільший дослідницький ефект опитування дають лише

в сполученні або з контент-аналізом, або зі спостереженням, або з експериментом,

або з іншими методами.

Опитувальні методи дуже різноманітні. Поряд із загальновідомим анкетуванням,

вони виражаються у вигляді інтерв’ювання, поштових, телефонних, пресових, факсових,

експертних і інших опитувань. Кожне з різновидів опитувань має свою специф

іку, про яку буде сказано нижче. Зараз охарактеризуємо їх загальні принципи.

Будь-яке соціологічне опитування не можна проводити доти, поки не стане зрозум

іло, навіщо і як це потрібно робити. Інакше кажучи, проведенню опитування повинна

передувати розробка дослідницької програми, чітке визначення цілей, завдань,

понять (категорій аналізу), гіпотез, об’єкта і предмета, а також вибірки й інструментар

ію дослідження.

Кожне опитування припускає упорядкований набір питань (опитувальний лист),

який слугує досягненню мети дослідження, вирішенню його завдань, доказу і спростуванню

його гіпотез. Формулювання питань повинні ретельно продумуватися в багатьох

відносинах, але, насамперед, як спосіб фіксації категорій аналізу.

220

Юрій М.Ф. Соціологія

Соціологічне опитування втрачає велику частину свого змісту, якщо відповіді респондент

ів не аналізуються в площині їхньої соціальної і демографічної характеристик.

Тому воно припускає обов’язкове заповнення так званого «паспорта», куди вносяться ті

дані про кожного респондента, необхідність яких диктується знов-таки дослідницькою

програмою.

Будь-яке опитування – специфічний акт комунікації між інтерв’юером (особою,

що його проводить) і респондентом (опитуваним). Тому воно має проводитися з дотриманням

таких правил:

1. Респондент знає, хто і навіщо його опитує.

2. Респондент зацікавлений в опитуванні.

3. Респондент не зацікавлений у видачі помилкової інформації (говорить, що

думає насправді).

4. Респондент однозначно розуміє зміст кожного питання.

5. Питання має один зміст, не містить у собі кількох запитань.

6. Усі питання ставляться таким чином, щоб на них можна було дати обґрунтовану

і точну відповідь.

7. Питання сформульовані без порушення лексичних і граматичних нормативів.

8. Формулювання питання відповідають рівню культури респондента.

9. Жодне з питань не має образливого для респондента змісту, не принижує його

достоїнства.

10. Интрев’юер поводиться нейтрально, не демонструє своє ставлення ні до поставленого

запитання, ні до відповіді на нього.

11. Інтерв’юер пропонує респонденту такі варіанти відповіді, кожне з яких прийнятне

однаковою мірою.

12. Кількість запитань співвідноситься зі здоровим глуздом, не спричинює зайвого

інтелектуального і психологічного перевантаження респондента, не перевтомлю

є його.

13. Уся система питань і відповідей достатня для отримання того обсягу інформац

ії, що необхідна для вирішення дослідницьких завдань.

Загальні правила соціологічних опитувань по-різному модифікуються в їх конкретних

різновидах.