4.2.2. Процедурно-методичний розділ програми

Друга частина дослідницької програми складається, як мінімум, з:

1. стратегічного плану дослідження;

2. обґрунтування типу вибірки і її репрезентативності;

3. позначення методики збору соціологічної інформації;

4. інструментарію отримання інформації;

5. вказівок на методи обробки й аналізу отриманої інформації;

6. робочого плану дослідження.

4.2.2.1. Стратегічний план

Визначення дослідницької стратегії залежить від глибини знань соціологів про

досліджуваний об’єкт і предмет, а також висунутих гіпотез. Розрізняють три основні

дослідницькі стратегії і різні варіанти їх комбінацій.

Перша називається розвідувальною. Вона використовується у випадках браку знань

для формулювання належної системи гіпотез. Розвідувальний план припускає:

• вивчення наявних з даної теми літературних джерел;

• бесіди з компетентними з даної проблеми людьми (їх називають експертами);

• спостереження за досліджуваним об’єктом за спеціальною методикою, що буде

описана нижче.

У підсумку дослідницьких процедур з’являється інформація, що дозволяє уточнити

формулювання гіпотез, а іноді і предмет, і завдання дослідження.

Друга стратегія – описова. Вона націлена на отримання інформації, що дозволяє

дати досить повний опис об’єкта, усіх його важливих кількісних і якісних характеристик.

Ця, безумовно, більш коштовна стратегія можлива за умови такого знання

об’єкта і предмета, що дозволяє визначити всю систему гіпотез без попередньої розвідки.

Третя – експериментальна. Її доцільно застосовувати лише тоді, коли, по-перше,

мета дослідження зводиться до з’ясування причинно-наслідкових зв’язків усередин

і досліджуваного об’єкта; по-друге, гіпотези мають пояснювальний характер, тобто

містять обґрунтовані припущення про причини і наслідки явищ і процесів, що відбуваються

в об’єкті. Соціологічні експерименти проводяться за особливими і досить

складними методиками, про які мова йтиме пізніше.

Найчастіше соціологи використовують не один, а кілька шляхів дослідницького

пошуку, комбінуючи елементи різних дослідницьких стратегій. Про це вони зобов’язан

і сказати, характеризуючи свій стратегічний план.

196

Юрій М.Ф. Соціологія

4.2.2.2. Обґрунтування вибірки і її репрезентативність

Це дуже складний компонент дослідницької програми. Його розробка під силу

тільки кваліфікованим соціологам, що вміють використовувати різні види вибірок –

вірогіднісну, невипадкову, квотну, гніздову, стратифіковану (районовану), багатоступ

інчасту тощо.

Знання технік цих видів вибірки вам, швидше за все, не буде потрібно. Але мати

загальне уявлення про соціологічну вибірку і правило її репрезентативності вам потр

ібно.

Повернемося до нашого прикладу. Припустимо, що в тому цеху, де визріває

страйк, можливість запобігання якого нам доручено вивчити, працює 500 чоловік. З

них 400 – робітники основної професії, 60 – допоміжний персонал і 40 – інженернотехн

ічні працівники. При цьому жінки складають 20% робочих основних професій і

50% – обслуговуючого персоналу й ІТП.

Щоб виявити імовірність страйку і шляхи його запобігання, треба, насамперед,

поговорити з працівниками цеху, довідатися про їх думки і настрої. Якщо ми станемо

розмовляти з кожним з п’ятисот працівників, то будемо використовувати суцільну виб

ірку. Але суцільне опитування вимагатиме багато часу і трудових витрат. Ми можемо

не встигнути завершити опитування до початку страйку, а тому не виконати своєї

мети і не вирішити поставлених завдань. Тому доцільно обстежувати не всіх працівник

ів цеху, а лише деяку їхню частину. Але яку саме? Хто повинен бути відібраний

для опитування? Кого можна не опитувати, не ризикуючи зіпсувати реальну картину

думок і настроїв усіх працівників цеху? Відповідь на ці запитання і дається в пункті

дослідницької програми, що характеризується.

Об’єкт і предмет нашого дослідження, висунуті гіпотези (мала частина яких зазначена

вище) і стислі строки роблять резонним використання квотної вибірки. Її суть

складається в побудові мікромоделі об’єкта, що виявляє ті його ознаки, що входять у

предмет нашого аналізу. Коли треба довідатися про хімічний склад якоїсь рідини, що

знаходиться в невідомій пляшці, на аналіз беруть одну її краплю, а висновок роблять

про вміст усієї рідини. Приблизно так само діють соціологи, використовуючи квотну

вибірку.

Щоб встановити цікавлячі нас думки і настрої всіх п’ятисот чоловік, можна обстежувати

їх половину, третину, четверту частину і навіть тільки 10%. Але при цьому

обов’язково, аби опитувалися не перші зустрічні, не випадкові люди, а ті, думки і настро

ї яких репрезентують (тобто повно представляють, адекватно виражають) думки

і настрої всіх працівників (генеральної сукупності).

При десятипроцентної квотній вибірці опитуватимуться 50 чоловік, точніше:

• 40 робочих основних професій, з яких 8 жінок;

• 6 допоміжних робітників, у тому числі 3 жінки;

• 4 інженерно-технічних працівника, у тому числі 2 жінки.

При такій вибірці дотримані дві квоти – професійна і статева. Якщо ми гіпотетизу

ємо (припускаємо) залежність відношення до страйку від активності в профсп

ілковій діяльності, віку чи яких-небудь інших характеристик працівників, то, відпов

ідно, повинні збільшити кількість квот вибірки, зберігаючи її десятивідсоткову пропорц

ійність. Ступінь репрезентативності квотної вибірки тим вищий, чим більше

параметрів, за якими він відтворює ознаки генеральної сукупності (всіх працівників

цеху).

197

Розділ IV. Організація, підготовка і проведення емпіричного соціологічного дослідження