4.2.1.6. Предмет дослідження

Предмет дослідження – найбільш істотні властивості досліджуваного об’єкта,

аналіз яких особливо значущий для вирішення завдань дослідження. На визначення

предмета впливають: а) реальні властивості об’єкта, б) знання дослідника про ці властивост

і, в) цільова настанова, г) завдання дослідження. Для вирішення різних завдань

той самий об’єкт може розглядатися через призму різних предметів.

Пояснимо сказане продовженням нашого прикладу. Якщо метою дослідження

буде, скажімо, запобігання страйку на підприємстві, а основним завданням – виявлення

тих вимог, задоволення яких запобіжить страйку, то предметом дослідження

може стати встановлення:

• усього набору вимог страйкарів;

• тієї їх частини, що розділяють всі і/чи більшість працівників;

• тих головних вимог, задоволення яких знизить розпалювання трудового конфл

ікту;

• професійно-кваліфікаційної структури потенційних страйкарів;

• їх демографічної структури;

• лідерів страйкарів, їх інтересів, цілей, мотивів, ступеня єдності їх дій, розбіжностей

тощо;

• інших факторів, що обумовлюють імовірність страйку.

Будь-яке переформулювання об’єкта, мети і завдань дослідження призводить

до видозміни його предмета, тобто тієї головної призми, через яку дослідник буде

193

Розділ IV. Організація, підготовка і проведення емпіричного соціологічного дослідження

розглядати (аналізувати) проблему. Але в будь-якому випадку визначення предмета

аналізу не можна зводити до одного-двох формулювань. Предмет дослідження

завжди має системно-структурний характер, припускає різноаспектний аналіз

істотних властивостей об’єкта. Тому його опис повинен мати системно-структурну

форму. Тільки при цій умові може бути забезпечений: а) належний вибір понять

дослідження, б) їх бажана операціоналізація, в) висування адекватних дослідницьких

гіпотез.

4.2.1.7. Вихідні теоретичні поняття

Будь-яке емпіричне дослідження базується на тій чи іншій соціологічній теорії, а

тому оперує відповідними цій теорії поняттями. Продовжуючи наш приклад, скажемо,

що якщо ми досліджуватимемо страйк у рамках марксистської парадигми, то будемо

осмислювати її як форму економічної класової боротьби. Якщо ж вихідною для

нас парадигмою стане теорія конфлікту, то страйк стане в нашій свідомості формою

трудового конфлікту. Але якщо ми візьмемо на озброєння теорію соціальної дії (чи

соціальної адаптації, чи соціального обміну, чи соціальних ролей, чи життєвих сил

соціальних суб’єктів, чи будь-яку іншу), то тим самим ми візьмемо на себе зобов’язання

використовувати інші теоретичні категорії. Зрозуміло, що у всіх цих випадках

ми створимо у своїй свідомості далеко не однозначне бачення проблеми. Тому обов’язковою

умовою чіткості і науковості дослідницької програми виступає недвозначна

вказівка на те, у рамках якої парадигми й у світлі якої соціологічної концепції проводиться

дослідження. При цьому дефініція вихідного поняття повинна відповідати

обраному парадигмальному і теоретичному підходам.

Продовжуючи наш приклад, припустимо, що ми будуватимемо своє дослідження

в ключі конфліктологічної теорії. У такому випадку ми визначимо страйк приблизно

так – протидія робітників і роботодавців із приводу умов праці.