- •1.Поняття та сутність науки конституційного права зарубіжних країн.
- •2.Предмет науки конституційного права зарубіжних країн.
- •3.Зародження та розвиток та основні етапи ставлення науки конституційного права зарубіжних країн.
- •4.Методологія та особливості зарубіжної науки конституційного права.
- •5.Співвідношення науки конституційного права зарубіжних країн з іншими науками.
- •9.Методи конституційно-правового регулювання суспільних відносин в зарубіжних країнах
- •10. Субєкти конституційно-правових відносин в зарубіжних країнах
- •11. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності в зарубіжних країнах
- •12. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •13. Система галузі конституційного права.
- •14. Загальна характеристика та класифікація конституційно-правових норм.
- •15. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •16. Конституція, як головне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •17. Класифікація конституцій.
- •18. Порядок прийняття конституції.
- •20. Особливості еволюції та сучасні моделі зарубіжних конституцій.
- •21. Конституційні, органічні та звичайні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •22. Внутрішньодержавні та міжнародно-правові договори та їх значення в конституційному регулюванні.
- •23. Види спеціальних нормативно-правових актів як джерел конституційного права.
- •24. Судові прецеденти як джерела конституційного права в країнах англосаксонської системи права.
- •33. Правові гарантії реалізації та захисту конституційних прав та свобод громодян в зарубіжних країнах.
- •34. Поняття та характерні риси інтитуту громадянства в зарубіжних країнах.
- •35. Способи набуття громадянства в зарубіжних країнах.
- •36. Підстави припинення громадянства за рубежем.
- •37. Поняття та види політичних партій в зарубіжних країнах.
- •38. Політико партійні системи за рубежем.
- •39. Організаційно правові аспекти діяльності політичних партій в зарубіжних країнах
- •41. Юридична інституціоналізація політичних партій в зарубіжних країнах
- •42. Конституційно-правові засоби прямої демократії в зарубіжних країнах
- •43. Поняття та джерела виборчого права за рубежем
- •44. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах
- •45. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •46. Поняття та загальна характеристика виборчих систем
- •47. Мажоритарна виборча система та її різновиди
- •48. Особливості проведення виборів за пропорційною виборчою системою.
- •49. Поняття та класифікація референдумів в зарубіжних країнах.
- •50. Поняття «форма держави» в теорії конституційного права.
- •51. Форма державного правління в зарубіжних країнах – загальна характеристика та види.
- •52. Монархія як форма державного правління, її види.
- •53. Республіка як форма державного правління, її види.
- •54. Форма державного устрою в зарубіжних країнах – загальна характеристика та види.
- •55. Унітарна форма державного устрою та її види.
- •56. Федерація як форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •65. Компетенція парламентів у зарубіжних країнах.
- •66. Суб’єкти та стадії законодавчого процесу у парламентах зарубіжних країн.
- •67. Загальна конституційно-правова характеристика урядів в зарубіжних країнах.
- •68. Способи формування урядів за рубежем.
- •69. Структура та організація діяльності урядів в зарубіжних країнах.
- •70. Конституційна відповідальність урядів за рубежем.
- •71. Парламентський контроль за діяльністю уряду.
- •72. Владна компетенція урядів за рубежем.
- •73. Основні форми урядової правотворчості.
- •74. Конституційна регламентація судової влади у зарубіжних країнах.
- •75. Види судових систем за рубежем та їх ознаки.
- •76. Правова регламентація діяльності спеціалізованих судів в зарубіжних країнах.
- •77. Особливості конституційно – правового статусу суддів за рубежем.
- •78. Конституційні принципи організації і здійснення судової влади за рубежем.
- •79. Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •80. Особливості конституційно – правового статусу монарха.
- •81. Конституційно-правовий статус голови держави у країнах з республіканською формою правління
- •83. Конституційна відповідальність глав держав за рубежем.
- •84. Поняття та юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •85. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах
- •86. Моделі конституційного контролю зарубіжних країн
- •87. Компетенція органів конституційного контролю за рубежем.
- •88. Конституційні основи місцевого самоврядування за рубежем.
- •89. Структура та форми діяльності органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •90. Взаємовідносини органів місцевого самоврядування за рубежем з центральною владою.
15. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права зарубіжних країн.
Джерела конституційного права різноманітні й досить відмінні у різних країнах. Відмінності здебільшого пов'язані з різними підходами до розуміння права в цілому, з існуванням різних моделей правових систем. У країнах з так званою континентальною, або романо- германською моделлю правових систем головними джерелами права є законодавчі акти. Історичні витоки цієї моделі в країнах континентальної Європи — Франції, Німеччині, Іспанії та інших. Право кожної з цих країн впливало на формування загальних характеристик вказаної моделі. Іншою моделлю є англосаксонська, або англо-американська модель правових систем. У країнах, право яких віднесене до цієї моделі, важливе місце серед юридичних джерел займають судові прецеденти. Останні не характерні для країн континентальної Європи і для тих, хто наслідував пропоновані ними зразки.
За відмінностями механізмів нормотворення джерела конституційного права поділяють на формалізовані і неформалізовані. Якщо у першому випадку зміст цих джерел є результатом відносно автономного, спеціалізованого правотворчого процесу, здійснюваного державними органами, то в другому — це не завжди передбачуваний і узгоджуваний підсумок практичної діяльності таких органів.
До формалізованих джерел конституційного права належать конституція, різновиди законів, окремі акти глави держави й уряду, парламентські регламенти і судові прецеденти. Неформалізовані джерела — це передусім конституційні звичаї та конституційні угоди.
16. Конституція, як головне джерело конституційного права зарубіжних країн.
До формалізованих джерел конституційного права належать конституція, різновиди законів, окремі акти глави держави й уряду, парламентські регламенти і судові прецеденти. Неформалізовані джерела — це передусім конституційні звичаї та конституційні угоди.
Головним джерелом конституційного права є конституція. Майже в усіх країнах світу це єдиний нормативний акт вищої юридичної сили (іноді кілька таких актів), що регламентує окремі сторони економічної і політичної організації суспільства, встановлює засади державного ладу і визначає основи правового статусу особи.
Найбільш поширеними є два значення терміна «конституція». Перше значення — це юридична конституція як основний закон, наділений вищою силою щодо інших правових форм. Юридичні конституції відрізняються від звичайного законодавства не тільки за змістом своїх норм, а й за їх характером. Як правило, конституції здійснюють більш загальне регулювання суспільних відносин. Однак іноді конституції містять положення, що не входять до типового обсягу їх регулювання і є конституційними лише за формою, а не за суттю. Вони включені до конституційних текстів з метою надання їм більшого авторитету і сталості. Штучний зв'язок таких положень з конституцією виявляється в тому, що у випадках відміни конституції вони зберігають своє значення, відбиваючись у звичайних законах або в інших ординарних правових формах.
Близьким до нього є поняття формальної конституції. Воно охоплює не тільки юридичні конституції як основні закони, а й так звані неписані конституції, які вищої сили не мають. Неписані конституції існують тільки у Великобританії і Новій Зеландії. Вони являють собою досить широку сукупність джерел, нерідко застарілих і навіть архаїчних, до яких належать закони, судові прецеденти, окремі акти глави держави, правові звичаї, конституційні угоди тощо. Зокрема, до складу неписаної конституції Великобританії входять такі акти, як Велика хартія вільностей 1215 p., Білль про права 1689 p., Акт про престолонаслідування 1701 p., акти (закони) про парламент 1911 р. та 1949 p., акти про членство в палаті лордів 1958 p. і 1963 p., Акт про громадянство 1981 р., Акт про народне представництво 1983 p. (виборчий закон) та багато інших. Найістотнішою особливістю неписаних конституцій є те, що норми законів, які входять до їхнього складу, є нормами звичайного характеру. У конституційній теорії і практиці відповідних країн не вживається поняття основного закону.
Неписані конституції не можуть розглядатися як суто юридичні конституції. Причиною цього є не тільки відсутність єдиного акта вищої юридичної сили, а й відносно обмежена значущість правових норм у загальному обсязі конституційного регулювання. Не дуже визначений, проте узгоджений в цілому нормативний зміст неписаних конституцій містить компоненти не лише юридичного характеру. В них наявні норми, юридична природа яких викликає сумніви або навіть заперечення. До таких норм передусім мають бути віднесені норми так званих конституційних угод. Тому неписані конституції є своєрідними політико-правовими феноменами.