- •1.Поняття та сутність науки конституційного права зарубіжних країн.
- •2.Предмет науки конституційного права зарубіжних країн.
- •3.Зародження та розвиток та основні етапи ставлення науки конституційного права зарубіжних країн.
- •4.Методологія та особливості зарубіжної науки конституційного права.
- •5.Співвідношення науки конституційного права зарубіжних країн з іншими науками.
- •9.Методи конституційно-правового регулювання суспільних відносин в зарубіжних країнах
- •10. Субєкти конституційно-правових відносин в зарубіжних країнах
- •11. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності в зарубіжних країнах
- •12. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •13. Система галузі конституційного права.
- •14. Загальна характеристика та класифікація конституційно-правових норм.
- •15. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •16. Конституція, як головне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •17. Класифікація конституцій.
- •18. Порядок прийняття конституції.
- •20. Особливості еволюції та сучасні моделі зарубіжних конституцій.
- •21. Конституційні, органічні та звичайні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •22. Внутрішньодержавні та міжнародно-правові договори та їх значення в конституційному регулюванні.
- •23. Види спеціальних нормативно-правових актів як джерел конституційного права.
- •24. Судові прецеденти як джерела конституційного права в країнах англосаксонської системи права.
- •33. Правові гарантії реалізації та захисту конституційних прав та свобод громодян в зарубіжних країнах.
- •34. Поняття та характерні риси інтитуту громадянства в зарубіжних країнах.
- •35. Способи набуття громадянства в зарубіжних країнах.
- •36. Підстави припинення громадянства за рубежем.
- •37. Поняття та види політичних партій в зарубіжних країнах.
- •38. Політико партійні системи за рубежем.
- •39. Організаційно правові аспекти діяльності політичних партій в зарубіжних країнах
- •41. Юридична інституціоналізація політичних партій в зарубіжних країнах
- •42. Конституційно-правові засоби прямої демократії в зарубіжних країнах
- •43. Поняття та джерела виборчого права за рубежем
- •44. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах
- •45. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •46. Поняття та загальна характеристика виборчих систем
- •47. Мажоритарна виборча система та її різновиди
- •48. Особливості проведення виборів за пропорційною виборчою системою.
- •49. Поняття та класифікація референдумів в зарубіжних країнах.
- •50. Поняття «форма держави» в теорії конституційного права.
- •51. Форма державного правління в зарубіжних країнах – загальна характеристика та види.
- •52. Монархія як форма державного правління, її види.
- •53. Республіка як форма державного правління, її види.
- •54. Форма державного устрою в зарубіжних країнах – загальна характеристика та види.
- •55. Унітарна форма державного устрою та її види.
- •56. Федерація як форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •65. Компетенція парламентів у зарубіжних країнах.
- •66. Суб’єкти та стадії законодавчого процесу у парламентах зарубіжних країн.
- •67. Загальна конституційно-правова характеристика урядів в зарубіжних країнах.
- •68. Способи формування урядів за рубежем.
- •69. Структура та організація діяльності урядів в зарубіжних країнах.
- •70. Конституційна відповідальність урядів за рубежем.
- •71. Парламентський контроль за діяльністю уряду.
- •72. Владна компетенція урядів за рубежем.
- •73. Основні форми урядової правотворчості.
- •74. Конституційна регламентація судової влади у зарубіжних країнах.
- •75. Види судових систем за рубежем та їх ознаки.
- •76. Правова регламентація діяльності спеціалізованих судів в зарубіжних країнах.
- •77. Особливості конституційно – правового статусу суддів за рубежем.
- •78. Конституційні принципи організації і здійснення судової влади за рубежем.
- •79. Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •80. Особливості конституційно – правового статусу монарха.
- •81. Конституційно-правовий статус голови держави у країнах з республіканською формою правління
- •83. Конституційна відповідальність глав держав за рубежем.
- •84. Поняття та юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •85. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах
- •86. Моделі конституційного контролю зарубіжних країн
- •87. Компетенція органів конституційного контролю за рубежем.
- •88. Конституційні основи місцевого самоврядування за рубежем.
- •89. Структура та форми діяльності органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •90. Взаємовідносини органів місцевого самоврядування за рубежем з центральною владою.
49. Поняття та класифікація референдумів в зарубіжних країнах.
Референдум – це інститут безпосередньої (прямої) демократії, процедура якого за низкою параметрів є досить близькою до процедури виборів. І у виборах, і в референдумі беруть участь виборці: весь виборчий корпус, якщо проводяться загальнонаціональні вибори або загальнонаціональний референдум, частина виборчого корпусу, якщо проводяться федеральні вибори (у суб'єктах федерації), або федеральний референдум, або місцеві (муніципальні), якщо обираються органи місцевого врядування або проводиться місцевий референдум. Основна відмінність процедури виборів від процедури референдуму полягає в об'єкті волевиявлення виборців. На виборах таким об'єктом є кандидат у депутати або на яку-небудь іншу посаду поза представницькою установою (президент, віце-президент, губернатор штату, мер та ін.). У референдумі об'єктом волевиявлення є не людина (кандидат), а певне питання, з якого проводиться референдум, – закон, законопроект, конституція, поправка до конституції, яка-небудь проблема, що стосується міжнародного статусу відповідної країни, внутрішньополітична проблема. Результати виборів можуть визначатись як за мажоритарною, так і за пропорційною системами, а результати референдуму можна визначити тільки на основі принципів мажоритарної системи. Референдуми поділяють на загальнонаціональні, що проводяться в межах всієї державної території, і місцеві, що проводяться в окремих суб'єктах федерації або адміністративно-територіальній одиниці.
Загальноприйнятим є поділ референдумів на конституційні й законодавчі. Предметом конституційного референдуму є або проект нової конституції, або конституційна реформа, або поправки до конституції (Франція, Японія, Швейцарія). Предметом законодавчого референдуму може бути або проект закону, або закон, що вже набрав чинності.
В особливу групу зазвичай виокремлюють консультаційні референдуми, які проводяться для з'ясування волі виборчого корпусу у вирішенні важливих міжнародних питань (вступ Швейцарії в ООН, вступ Іспанії у НАТО, вступ у ЄЕС і подальше перебування в ньому Великобританії).
Референдуми поділяють також на обов'язкові та факультативні. До першої групи належать референдуми, необхідність проведення яких передбачена основним законом. У літературі виокремлюють й інші види референдумів залежно від часу їхнього проведення, обов'язкової сили та інших обставин.
Референдуми можуть класифікуватися за суб'єктами, ініціаторами їхнього проведення. Ініціатива може бути парламентська, урядова, президентська й народна. У деяких випадках парламент повідомляє про референдум і призначає його дату, як, наприклад, в Угорщині. У Болгарії Народні збори (парламент) ухвалюють рішення щодо проведення референдуму, а президент визначає дату його проведення, коли рішення вже прийняте. У деяких випадках, якщо громадяни зібрали необхідну кількість підписів, то референдум призначається главою держави – президентом (такий порядок установлений у Словаччині), Якщо 350 тис. громадян Словаччини зберуть підписи, то референдум призначається і його дату називає президент.