
- •1.Поняття та сутність науки конституційного права зарубіжних країн.
- •2.Предмет науки конституційного права зарубіжних країн.
- •3.Зародження та розвиток та основні етапи ставлення науки конституційного права зарубіжних країн.
- •4.Методологія та особливості зарубіжної науки конституційного права.
- •5.Співвідношення науки конституційного права зарубіжних країн з іншими науками.
- •9.Методи конституційно-правового регулювання суспільних відносин в зарубіжних країнах
- •10. Субєкти конституційно-правових відносин в зарубіжних країнах
- •11. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності в зарубіжних країнах
- •12. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •13. Система галузі конституційного права.
- •14. Загальна характеристика та класифікація конституційно-правових норм.
- •15. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •16. Конституція, як головне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •17. Класифікація конституцій.
- •18. Порядок прийняття конституції.
- •20. Особливості еволюції та сучасні моделі зарубіжних конституцій.
- •21. Конституційні, органічні та звичайні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •22. Внутрішньодержавні та міжнародно-правові договори та їх значення в конституційному регулюванні.
- •23. Види спеціальних нормативно-правових актів як джерел конституційного права.
- •24. Судові прецеденти як джерела конституційного права в країнах англосаксонської системи права.
- •33. Правові гарантії реалізації та захисту конституційних прав та свобод громодян в зарубіжних країнах.
- •34. Поняття та характерні риси інтитуту громадянства в зарубіжних країнах.
- •35. Способи набуття громадянства в зарубіжних країнах.
- •36. Підстави припинення громадянства за рубежем.
- •37. Поняття та види політичних партій в зарубіжних країнах.
- •38. Політико партійні системи за рубежем.
- •39. Організаційно правові аспекти діяльності політичних партій в зарубіжних країнах
- •41. Юридична інституціоналізація політичних партій в зарубіжних країнах
- •42. Конституційно-правові засоби прямої демократії в зарубіжних країнах
- •43. Поняття та джерела виборчого права за рубежем
- •44. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах
- •45. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •46. Поняття та загальна характеристика виборчих систем
- •47. Мажоритарна виборча система та її різновиди
- •48. Особливості проведення виборів за пропорційною виборчою системою.
- •49. Поняття та класифікація референдумів в зарубіжних країнах.
- •50. Поняття «форма держави» в теорії конституційного права.
- •51. Форма державного правління в зарубіжних країнах – загальна характеристика та види.
- •52. Монархія як форма державного правління, її види.
- •53. Республіка як форма державного правління, її види.
- •54. Форма державного устрою в зарубіжних країнах – загальна характеристика та види.
- •55. Унітарна форма державного устрою та її види.
- •56. Федерація як форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •65. Компетенція парламентів у зарубіжних країнах.
- •66. Суб’єкти та стадії законодавчого процесу у парламентах зарубіжних країн.
- •67. Загальна конституційно-правова характеристика урядів в зарубіжних країнах.
- •68. Способи формування урядів за рубежем.
- •69. Структура та організація діяльності урядів в зарубіжних країнах.
- •70. Конституційна відповідальність урядів за рубежем.
- •71. Парламентський контроль за діяльністю уряду.
- •72. Владна компетенція урядів за рубежем.
- •73. Основні форми урядової правотворчості.
- •74. Конституційна регламентація судової влади у зарубіжних країнах.
- •75. Види судових систем за рубежем та їх ознаки.
- •76. Правова регламентація діяльності спеціалізованих судів в зарубіжних країнах.
- •77. Особливості конституційно – правового статусу суддів за рубежем.
- •78. Конституційні принципи організації і здійснення судової влади за рубежем.
- •79. Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •80. Особливості конституційно – правового статусу монарха.
- •81. Конституційно-правовий статус голови держави у країнах з республіканською формою правління
- •83. Конституційна відповідальність глав держав за рубежем.
- •84. Поняття та юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •85. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах
- •86. Моделі конституційного контролю зарубіжних країн
- •87. Компетенція органів конституційного контролю за рубежем.
- •88. Конституційні основи місцевого самоврядування за рубежем.
- •89. Структура та форми діяльності органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •90. Взаємовідносини органів місцевого самоврядування за рубежем з центральною владою.
11. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності в зарубіжних країнах
Конституційно-правова відповідальність — це особливий вид юридичної відповідальності, зміст і особливості якої зумовлені першочерговою роллю конституційного права в системі національного права України.
Конституційно-правова відповідальність є передбачений нормами конституційного права специфічний обов’язок суб’єктів конституційного права зазнати несприятливих наслідків особистого, майнового чи громадського характеру за скоєне правопорушення, який виступає як засіб забезпечення норм конституційного права, часто має чітко виражений політичний характер, реалізує інтереси особливого кола суб’єктів через спеціальний механізм реалізації, містить цілу низку юридичних санкцій.
Тож особливістю конституційної відповідальності є те, що вона включає в себе два аспекти, а відтак, може бути:
а) позитивною, що передбачає відповідальну поведінку, під звітність, юридичну компетентність, усвідомлення свого обов’язку, його сумлінне і неухильне виконання, тобто відповідальність як обов’язок здійснити дії, встановлені у законі. підставою активної (позитивної) відповідальності є покладення на суб’єкта конституційно-правових відносин і невиконання або неналежне виконання цим суб’єктом певних своїх функцій (бездіяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів тощо);
б) ретроспективною, що передбачає відповідальність за вчинення конституційного правопорушення і являє собою специфічні правовідносини між суб’єктами конституційного права з приводу скоєного конституційного делікту, що характеризуються осудом протиправного діяння і суб’єкта право порушення та покладенням на останнього обов’язку зазнати негативних наслідків особистого, майнового чи громадського характеру за скоєне правопорушення.
Конституційній відповідальності властива якість, яка надає їй специфічних рис. такою якістю є політичний характер конституційної відповідальності, і це цілком закономірно, оскільки конституційні відносини пов’язані з такими соціальними явищами, як влада, держава, політика, суспільство. дуже виразно це спостерігається на рівні конституційного регулювання. тут — особлива вага (ціна) відповідальності, оскільки в ній реалізуються інтереси суб’єктів конституційних відносин. Конституційний статус цих суб’єктів реалізується в нормах Конституції і окремих законів, що визначають їх функції і повноваження.
Головна специфіка конституційно-правової відповідальності полягає в конституційному статусі суб’єктів правовідносин, пов’язаних з її настанням. суб’єкт конституційно-правової відповідальності повинен мати певну деліктоздатність, а тісний взаємозв’язок з політичною відповідальністю пояснюється тим, що обидва ці види відповідальності переслідують спільну мету — забезпечити належне здійснення публічної влади.
12. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
Конституційне право можна визначити як сукупність юридичних норм, що регулюють державно-політичні відносини владарювання.
За відмінностями механізмів нормотворення джерела конституційного права поділяються на формалізовані і неформалізовані. До формалізованих джерел належать конституція, різновиди законів, окремі акти глави держави та уряду, парламентські регламенти і судові прецеденти. Неформалізовані джерела – це конституційні звичаї та конституційні угоди.
Головним джерелом конституційного права є конституція. Термін «конституція» має два значення. Перше – юридична конституція як основний закон, наділений вищою силою щодо інших правових форм. Конституції здійснюють більш загальне регулювання суспільних відносин. Близьким до цього поняття є поняття «формальної конституції». Воно охоплює не тільки юридичні конституції як основні закони, а й неписані конституції, які вищої сили не мають. Неписані конституції існують у Великобританії та Новій Зеландії. Вони являють собою сукупність джерел, нерідко застарілих, до яких належать закони, судові прецеденти, окремі акти глави держави, правові звичаї, конституційні угоди.
Джерелами конституційного права є звичайні закони. Це закони про вибори, громадянство, про організацію та діяльність окремих органів державної влади або їхніх структурних елементів.
Джерелами конституційного права є прийняті в окремих країнах (Іспанія, Італія, Португалія) спеціальні нормативно-правові акти – статути автономій. Порядок прийняття цих актів грунтується на взаємодії представницького органу автономії і національного парламенту.
Джерелом конституційного права є також парламентські регламенти (статути). З їх допомогою регулюються організація і діяльність палат парламенту.
Акти глави держави та уряду – джерела конституційного права окремих країн. Це акти (накази, укази), наприклад з питань виборчої системи, статусу депутатів парламенту.
В країнах, які належать до англосаксонської моделі, джерелами конституційного права є судові прецеденти – це рішення вищих судів у конкретних справах, які мають обов’язкове юридичне значення для нижчих або рівних за рангом судових установ.
Юридичний звичай виступає як джерело конституційного права здебільшого в англомовних країнах. У Великобританії до звичаєво-правових норм належать норми, що визначають зміст королівської прерогативи – сукупність правомочностей, які формально належать монархові, але в основному реалізуються урядом.
Конституційні угоди – є засобом регулювання у країнах англосаксонської моделі права, регламентують найважливіші питання державного ладу.