
- •1.Поняття та сутність науки конституційного права зарубіжних країн.
- •2.Предмет науки конституційного права зарубіжних країн.
- •3.Зародження та розвиток та основні етапи ставлення науки конституційного права зарубіжних країн.
- •4.Методологія та особливості зарубіжної науки конституційного права.
- •5.Співвідношення науки конституційного права зарубіжних країн з іншими науками.
- •9.Методи конституційно-правового регулювання суспільних відносин в зарубіжних країнах
- •10. Субєкти конституційно-правових відносин в зарубіжних країнах
- •11. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності в зарубіжних країнах
- •12. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •13. Система галузі конституційного права.
- •14. Загальна характеристика та класифікація конституційно-правових норм.
- •15. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •16. Конституція, як головне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •17. Класифікація конституцій.
- •18. Порядок прийняття конституції.
- •20. Особливості еволюції та сучасні моделі зарубіжних конституцій.
- •21. Конституційні, органічні та звичайні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •22. Внутрішньодержавні та міжнародно-правові договори та їх значення в конституційному регулюванні.
- •23. Види спеціальних нормативно-правових актів як джерел конституційного права.
- •24. Судові прецеденти як джерела конституційного права в країнах англосаксонської системи права.
- •33. Правові гарантії реалізації та захисту конституційних прав та свобод громодян в зарубіжних країнах.
- •34. Поняття та характерні риси інтитуту громадянства в зарубіжних країнах.
- •35. Способи набуття громадянства в зарубіжних країнах.
- •36. Підстави припинення громадянства за рубежем.
- •37. Поняття та види політичних партій в зарубіжних країнах.
- •38. Політико партійні системи за рубежем.
- •39. Організаційно правові аспекти діяльності політичних партій в зарубіжних країнах
- •41. Юридична інституціоналізація політичних партій в зарубіжних країнах
- •42. Конституційно-правові засоби прямої демократії в зарубіжних країнах
- •43. Поняття та джерела виборчого права за рубежем
- •44. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах
- •45. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •46. Поняття та загальна характеристика виборчих систем
- •47. Мажоритарна виборча система та її різновиди
- •48. Особливості проведення виборів за пропорційною виборчою системою.
- •49. Поняття та класифікація референдумів в зарубіжних країнах.
- •50. Поняття «форма держави» в теорії конституційного права.
- •51. Форма державного правління в зарубіжних країнах – загальна характеристика та види.
- •52. Монархія як форма державного правління, її види.
- •53. Республіка як форма державного правління, її види.
- •54. Форма державного устрою в зарубіжних країнах – загальна характеристика та види.
- •55. Унітарна форма державного устрою та її види.
- •56. Федерація як форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •65. Компетенція парламентів у зарубіжних країнах.
- •66. Суб’єкти та стадії законодавчого процесу у парламентах зарубіжних країн.
- •67. Загальна конституційно-правова характеристика урядів в зарубіжних країнах.
- •68. Способи формування урядів за рубежем.
- •69. Структура та організація діяльності урядів в зарубіжних країнах.
- •70. Конституційна відповідальність урядів за рубежем.
- •71. Парламентський контроль за діяльністю уряду.
- •72. Владна компетенція урядів за рубежем.
- •73. Основні форми урядової правотворчості.
- •74. Конституційна регламентація судової влади у зарубіжних країнах.
- •75. Види судових систем за рубежем та їх ознаки.
- •76. Правова регламентація діяльності спеціалізованих судів в зарубіжних країнах.
- •77. Особливості конституційно – правового статусу суддів за рубежем.
- •78. Конституційні принципи організації і здійснення судової влади за рубежем.
- •79. Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •80. Особливості конституційно – правового статусу монарха.
- •81. Конституційно-правовий статус голови держави у країнах з республіканською формою правління
- •83. Конституційна відповідальність глав держав за рубежем.
- •84. Поняття та юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •85. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах
- •86. Моделі конституційного контролю зарубіжних країн
- •87. Компетенція органів конституційного контролю за рубежем.
- •88. Конституційні основи місцевого самоврядування за рубежем.
- •89. Структура та форми діяльності органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •90. Взаємовідносини органів місцевого самоврядування за рубежем з центральною владою.
89. Структура та форми діяльності органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
Місцеве самоврядування — це діяльність самого населення місцевої територіальної одиниці та його виборних органів, що здійснюють управління місцевими справами. Вплив та сила органів місцевого самоврядування нерідко визначають рівень демократії в країні.
Держави сучасного світу, як правило, мають дволанкову (Данія, Коста-Рика, Японія та ін.); триланкову (Італія, Кенія та ін.); чотириланкову (Камерун, ФРН та ін.), або ж, п’ятиланкову (Франція) систему адміністративно-територіального поділу. У більшості постсоціалістичних держав система адміністративно-територіального поділу є дволанковою і включає такі ступені: вищий – області (Болгарія, Угорщина), повіти (Румунія), воєводства (Польща) і нижчий – громади (Болгарія), комуни (Румунія), гміни (Польща), села (Угорщина).
Найчастіше використовується триланкова система. В зарубіжних країнах розрізняють системи місцевого самоврядування і залежно від взаємовідносин з вищими органами. Пряме підпорядкування нижчих органів вищестоящим притаманна Італії, Франції, Німеччині. Іноді призначається повноважний представник уряду, що здійснює адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування. Самостійністю органів самоврядування стосовно вищестоящих органів характеризуються США, Великобританія. У деяких країнах підпорядкованість здійснюється координацією діяльності нижчих органів вищими (Японія) і контролюється спеціально уповноваженими державними органами (міністерство внутрішніх справ — Великобританія).
Місцевому самоврядуванню притаманне різноманіття організаційних форм, які здебільшого формуються під впливом місцевих умов. Умовно їх можна виділити в дві групи: парламентарна форма та президентська. Першій властиве обрання місцевої адміністрації представницькими органами зі свого складу. Другій — обрання членів представницького органу та глави адміністрації, іноді інших посадових осіб виконавчої та судової влади населенням. Зазвичай ці форми збігаються з формами правління держави, так парламентарна форма притаманна парламентській монархії та парламентській республіці, а президентська — президентській республіці.
Зазвичай органи місцевого самоврядування включають виборні ради та створені при них виконавчі органи. Порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах регулюється спеціальними виборчими законами і законами про місцеве самоврядування.
За структурою представницькі органи місцевого самоврядування однопалатні, як виняток, зустрічаються двопалатні (рада міста Нью-Йорка). Органи місцевого самоврядування формують свої виконавчі органи, що мають різну структуру в різних країнах: єдиноначальні (мають апарат радників — Франція) колегіальні (Італія). Іноді виконавчий орган відсутній, за таких умов при представницькому органі формується апарат, що здійснює відповідні функції, або існує комісійна система — комісія, вибрана населенням, що здійснює функції і представницького і виконавчого органу місцевого самоврядування. Формуються виконавчі органи також по-різному: вибираються представницькими органами; вибираються населенням безпосередньо; поєднання двох видів на різних рівнях. Нерідко зустрічається поєднання функцій глави місцевої адміністрації та функцій глави представницького органу.