34. Поняття та характерні риси інтитуту громадянства в зарубіжних країнах.

Громадянство – прав. приналежність ос. до д-ви, яка породж. конст/прав. зв’язок між ними.Категорія підданство як пр-ло застосовується у країнах із монарх.формою правл-ня.

Взаємний прав.зв’язок , який виникає внаслідок належності ос.до гром-ва тієї чи ін.д-ви полягає у:=рівності громадян в межах держави та поза її межами;=охороні людей в д-ві та поза її межами;=відповідальності особи перед д-вою.

Громадянство є важливим елементом конст.статусу ос. Д-ва поширює свою владу на своїх гр.-н як на своїй території так і за її межами. Так само і гр.-нин може вимагати захисту своїх інтересів з боку д-ви свого громадянства, де б він не знаходився.

Гр.-во як суб’єктивне право включає в себе ряд правомочностей: право проживати на тер.д-ви, володіти всім комплексом прав і свобод, обов’язків, займати держ.посади, вільно залишати і повертатися на тер.своєї д-ви., користуватися захистом держ.вл.

35. Способи набуття громадянства в зарубіжних країнах.

Набуття гр.-ва:

1. за народженням (філіація) – на ос-ві а) «права крові», чи б) «права грунту». В деяких країнах ці два принципи поєднуються. Колізія в нац.з-ві з пит.набуття гр-ва може привести до набуття гр-ном подвійного гр-ва.

2. прийняття в громадянини (натуралізація) – а) в силу закону (тобто не заснована на осбис.виборі ос., напр..в Італії вступаючи в шлюб з Італьянцем дружина автоматично набуває гр-во Італії); б) індивідуальна натуралізація може мати місце за клопотанням ос., яке, як пр-ло, подається на ім’я глави д-ви і прийняття в гр-во оформляється спеціальним актом. Натуралізація може мати місце, якщо ос.проживає певний строк на тер.відп.д-ви, належ.до певної релігії, нації

3. Оптація – вибір гром-ва у випадках, коли змін.держ.приналежність тер., на якій проживає гром-н.

4. Поновлення гром-ва осіб, які його були втратили (серез зміну сім.стану…)

5. Репатріація – коли гром-во втрачали великі верстви нас.в силу важл.історич.подій (напр..повернення євреїв на свою історичну Батьківщину Ізраїль).

6. Дароване гром-во (за особл.заслуги і в особл.порядку)

36. Підстави припинення громадянства за рубежем.

Важливою складовою частиною конституційного інституту громадянства є норми і принципи що регулюють питання припинення громадянства, а саме: вихід із громадянства, власне втрата громадянства і позбавлення громадянства. Вихід із громадянства здійснюється у вільному або дозвільному порядку. Особа, що досягла 18 років і володіє повною правоздатністю, а також визнається законом іншої країни в якості громадянина цієї країни, може у будь-який час зробити заяву про відмову від свого громадянства у встановленому порядку» такий принцип визнаний у Великобританії, США та в деяких інших країнах. Водночас у деяких країнах свобода виходу з громадянства обмежена для окремих категорій осіб. Так, у ФРН такі обмеження встановлені для суддів, державних службовців тощо.

У законодавстві окремих держав передбачено власне втрату громадянства, тобто автоматичну втрату громадянства за певних умов. Найчастіше підставою такої втрати громадянства є натуралізація в іншій державі. У країнах, де визнаний принцип вільного виходу з громадянства, автоматична втрата його є звичайною процедурою.

Однією з форм припинення громадянства є його позбавлення. Позбавлення громадянства, набутого в порядку філіації, іменується денаціоналізацією, а позбавлення натуралізованого громадянства — денатуралізацією. У Польщі, наприклад, громадянин позбавляється громадянства за таких обставин: а) порушив обов’язок відданості республіці; б) діяв на шкоду її житт життєвим інтересам; в) нелегально покинув кордони країни; г) відмовився повернутися до країни на вимогу компетентного державного органу; д) ухилився від виконання військового обов’язку, встановленого законом; е) притягався до відповідальності за кордоном за злочини, які підлягають покаранню також за польським кримінальним правом або є рецидивістом. Особи, позбавлені громадянства, підлягають висиланню з країни (експатріації).