75. Радянська Росія і демократична Україна: проблема взаємовідносин.

6-17 березня на політичній арені виникає Центральна Рада, яка бере на себе керівництво

державою ( «російською» частиною). У її створенні взяли участь не тільки тогочасні політичні партії, а й значна частина української інтелігенції. Уже 20 березня її керівником стає Михайло Грушевський. Щоправда, заочно.

Перший Універсал став гучним вибухом на політичній арені, відповідно 10 червня 1917 р. стало кроком до становлення української незалежності. Проте свою роль починає грати Тимчасовий уряд, і вже Другий Універсал стає нічим іншим як компромісом між двома країнами – юридично. З боку Росії вийшов свого роду документ-відповідь: «Про національно-політичне становище України». А фактично, поступки, зроблені українською стороною, були втілені у життя, тоді як значні зобов’язання ТУ, як-то визнання права на автономію із подальшим затвердженням цього права майбутніми Установчими зборами, так і лишились на папері.

А далі віра у світле майбутнє повільно, але впевнено гасне. На вимогу Тимчасового уряду ЦР створює «Статут вищого управління країни», але російська влада відкидає його і замінює на «Тимчасову інструкцію», тим самим перетворивши Центральну Раду на маріонетку. Проголошенню 20 листопада 1917 року Третього Універсалу ЦР передували:

• Конфлікт Генерального секретаріату з Тимчасовим Урядом.

• Посилення українського визвольного руху.

• III Військовий з’їзд.

• Поглиблення політичної кризи в Росії.

• Прихід до влади більшовиків.

Універсал проголосив федеративний зв'язок України з Росією, закріпив владу за українськими органами, регламентував нові засади життя країни у соціальній, зовнішньополітичній, економічній сферах та призначив дату виборів. Але такий різкий демократизм аж ніяк не входив у плани сусідньої держави. Ось тут бере початок так і не оголошена, але дуже суттєва для нашої держави україно-більшовицька війна.

Приводом для війни став Ультиматум РНК Росії до ЦР, вимоги якого остання рішуче відкинула. Особливістю війни стала фактична відсутність фронтів, бої велися вздовж залізниць, а перший етап воєнних дій узагалі не був офіційно оголошеним. Війну Росія оголосила лише 17 січня 1918 р. наслідком стало швидке просування більшови-цьких сил вглиб країни, повстання, «червоний терор». На території України сформувалось дві влади, що вели між собою «війну декретів». Навіть проголошення Четвертого Універсалу, який мав надати Україні незалежність, уже не змогло врятувати ситуацію та повернути втрачені позиції ЦР.

Насамкінець хочу зазначити, що сучасній Росії для лобіювання власних інтересів (навіть шляхом військових дій) особливий привід шукати довго не доводиться. Хитрощі чи провокації, на жаль, ще ніхто не відміняв. І у світлі дипломатичної війни між нашими державами, небезпека чергового повторення історії існує. Розвиток цих подій цілком залежить позиції влади сучасної України. А її громадянам лишається хіба що сподіватись, що наші можновладці зазирнуть в українську історію років майже на сто назад, і скористаються вже набутим гірким досвідом.