3.Античні міста держави Північного Причорномор’я

Античні міста-колонії (поліси) в Північному Причорномор'ї були засновані внаслідок Великої грецької колонізації VIII - VI ст. до н.е. (спочатку греки засновували колонії в Середземномор'ї, пізніше - на березі Чорного моря). Це було винятково мирне господар­ське освоєння земель, оскільки на морських і лиманних узбережжях, де осідали греки, тоді ще ніхто не жив. На нових землях існували джерела сировини (метали, ліс, сіль), пло­дючі ґрунти. Важливими для ведення господарства були сприятливий клімат, можливість продавати грецькі товари на нових ринках збуту.

Були засновані такі колонії:(Істрія-пониззя Дунаю, Ольвія-Пів.Буг, Пантікапей-м.Керч, Феодосія,Тіра-побл. М.Білгород-Дністр., Керкінікіда-Євпаторія, Херсонес-Севастополь).

У розвитку, міст-колоній Північного Причорномор'я виділяють два періоди: перший (грецький) - середина VII ст. до н.е. - середина І ст. до н.е. (незалежність полісів та їхні тісні зв'язки з Грецією); другий (римський) - середина І ст. до н.е. - 70-ті роки IV ст. н.е. (залежність полісів від Римської імперії). У IV ст. н.е. античні міста-колонії Північного Причорномор'я припинили своє існування.

Державне життя. За державним устроєм грецькі міста-колонії в Північному Причорно­мор'ї були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками. За­конодавчу владу представляли ради та народне віче, виконавчу - колегія архонтів (вищі службові особи, які обиралися на певний строк) або тирани (правителі, які захопили владу силою і правили одноосібно). Усі дорослі чоловіки в разі необхідності ставали воїнами. Близько 480 р. до н.е. обабіч Керченської протоки виникло Боспорське царство, яке об'єд­нало понад 20 грецьких міст-колоній. Столицею царства став Пантікапей. Близько 107 р. до н.е. у царстві відбулося повстання скіфів, які проголосили своїм царем Савмака. По­встання було придушене боспорським царем Мітрідатом IV.

Господарське життя. Кожний з полісів сам себе забезпечував усім необхідним для жит­тя. Провідними заняттями були вирощування збіжжя, винограду, городини, рибальство й переробка риби, скотарство. Високого рівня досягло ремісниче виробництво: металооброб­ка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів із скла, дерева, кістки, ювелірна справа. Основними товарами, що вивозили до Греції з полісів, були: збіжжя, худоба, шкури, ху­тро, солона риба, сіль, раби. Купували (ввозили) металеві вироби, зброю, тканини, коштов­ні прикраси, посуд, прянощі, оливкову олію та вина. У кожному полісі карбували власні бронзову, золоту й срібну монети. Кожне ^іісто мало сільськогосподарську округу - хору, що складалася з невеличких поселень або містечок, мешканці яких жили з городництва й садівництва, вирощуючи продукцію на продаж. Як і в Греції, усі великі міста були оточені міцними оборонними мурами з вежами та мали укріплені гавані. Усередині вони поділялися на квартали. У центрі міста розташовувалася головна площа - агора, поряд з нею - священне місце з храмами, капищами, жертовниками - теменос. Навколо агори будували важливі громадські споруди. У деяких містах їх розташовували на укріпленому пагорбі - акрополі. Будинки зводили з каменю, стіни тинькували, дах накривали черепи­цею. Вулиці планувалися прямими. Вони перетиналися під прямим кутом або розходилися променями. Уздовж вулиць прокладали керамічні водогони й каналізаційні труби.

Духовне життя. Найшанованішим із божеств у полісах Північного Причорномор'я був Аполлон. Переселенці вірили, що саме він є заступником колоністів. Мешканців міст-ко- лоній вирізняла висока культура, багато хто з них був письменним. Існували гімназії, де діти навчалися і займалися срортом. Більшість родин вільних громадян мала змогу на­вчати своїх дітей читати, писати, рахувати. Багато хто з учнів опановував риторику. Роз­вивалися музика, література, ставилися театральні вистави. Особливо шанувалися історія й філософія.