11.2. Нова історична школа та соціальний напрям в економічній теорії

Так звана нова історична школа була сформована в 70-х роках XIX ст. і діяла переважно в Німеччині. Вона відобразила особливості розвитку німецького капіталізму, спробувала застосувати для його характеристики методи і традиції старої історичної школи.

Особливостями економічних поглядів нової історичної школи є те, що вона продовжує наукові традиції старої історичної школи Німеччини в трактовці предмета і методів дослідження. Особливості її власної методології полягали в запереченні ролі наукових абстракцій, перевазі описового, поверхнево-емпіричного підходу до економічних процесів, у схильності до простого збирання фактичного матеріалу. Представники нової історичної школи проводять лише нормативні дослідження, підпорядковуючи їх обгрунтуванню політичних реформ і ставлять питання про регулюючу та спрямувальну роль держави у господарському житті суспільства. Ще однією ознакою даної школи є те, що її представники пояснюють господарське життя через взаємозв’язок економіки, етики та психології.

Густав фон Шмоллер

(1838 − 1917)

Економіст, професор Галльского,

Страсбурзького та Берлінського

університетів

Основний твір – “Народне господарство,

наука про народне господарство та її

методи” (1897)

1. Не погоджується з концепцією “економічної людини” класичної політичної економії. Вважає, що в своїй поведінці людина керується не міркуваннями раціональності, а вчинками, традиціями та моральними нормами.

2. Політична економія – це не тільки економічна наука, а й збірне поняття, що відображає сукупність суспільних наук, у тому числі тих, що вивчають політику, право, етику та релігію.

3. Один із перших в історії економічної науки впровадив “етичний принцип”. Суть останнього полягає в тому, що господарське життя нації визначається не тільки природними та технічними, а й моральними факторами: без твердої моральності немає ринку, грошового обігу, поділу праці, держави.

4. Виступає проти регламентації робочого дня та широкого профспілкового руху.

5. Вважає, що запобігти поширенню революційного руху можна шляхом проведення своєчасних соціальних реформ.

Карл Бюхер

(1847 − 1930)

Німецький історик.

Основний твір – “Виникнення

народного господарства” (1893)

На основі мінової концепції К. Бюхер здійснює поділ історії розвитку народного господарства за трьома етапами, закладаючи в основу класифікації ступінь віддаленості споживача від виробника продукції:

− період домашнього, або замкнутого, господарства, коли кожне господарство працює винятково на свої потреби Це період чистого натурального господарства, у якому продукти виступають винятково як споживчі вартості.

− період міського господарства, коли виробник безпосередньо контактує зі споживачем. На цій стадії переважає ремесло, що працює на замовлення. Частина продуктів виступають тепер як мінова вартість.

− період народного господарства, коли виробник працює на невідомий ринок. На цій стадії більшість продуктів є міновими вартостями.

Таким чином, періодизація К. Бюхера була витримана в дусі мінової концепції, яка абсолютизувала сферу обміну та ігнорувала сферу виробництва.