Ві­ль­ям Ста­ф­форд

(1554 – 1612)

Ос­но­в­ний твір: “Кри­ти­ч­ний пе­ре­каз де­яких скарг на­ших спів­ві­т­чи­з­ни­ків” (1581 р.).

У.Стаффорд досить оригінально (у віршовій формі) через бесіду лицаря, купця, фермера, ремісника і доктора богослов’я намагається аналізувати стан розвитку країни. В процесі цього ана­лі­зу, розглядаючи зо­в­ні­ш­ню то­р­гі­в­лю Ан­г­лії він при­хо­дить до ви­сно­в­ку, що іно­зе­м­ні ку­п­ці ви­во­зять за свої то­ва­ри ан­г­лій­сь­ке зо­ло­то та срі­б­ло вна­слі­док наступних причин: більш ви­со­кої ку­пі­ве­ль­ної спро­мо­ж­но­с­ті ан­г­лій­сь­кої мо­не­ти в ін­ших кра­ї­нах; зро­с­тан­ня спо­жи­ван­ня пред­ме­тів роз­ко­ші, за які роз­пла­чу­ють­ся бі­ль­шою кі­ль­кі­с­тю гро­шей, що по­ки­да­ють кра­ї­ну; ви­во­зу си­ро­ви­ни, яка в пе­ре­ро­б­ле­но­му ви­гля­ді вво­зить­ся до Ан­г­лії і ре­а­лі­зу­єть­ся по ви­щій ці­ні. Як результат, внутрішні ціни на товари різко зростають.

В.Стаффорд за­про­по­но­вує ряд за­хо­дів, що спри­я­ти­муть зро­с­тан­ню ма­си гро­шей в кра­ї­ні. Перш за все, він приходить до висновку про необхідність утри­ман­ня від ввезення і по­ку­п­ки іно­зе­м­них то­ва­рів, а на заміну створити умови для того, щоб аналогічні товари куплялися у співвітчизників. В. Стаффорд рекомендує державі за рахунок жорстких законодавчих заходів створити бар’єри для іноземців, для того щоб максимально спри­яти зро­с­тан­ню гро­шо­вих ска­р­бів Ан­г­лії. Для реалізації цієї ж мети він закликає чиновників бо­ро­тися з по­шко­джен­ням мо­нет.

То­мас Мен

(1571 - 1641)

Ан­г­лій­сь­кий ку­пець, один із ди­ре­к­то­рів Ост-Індсь­кої то­р­го­вої ком­па­ні­ї.

Ос­но­в­ний твір: “Ба­гат­с­т­во Ан­г­лії у зо­в­ні­ш­ній тор­гі­в­лі, або ба­ланс на­шої зо­в­ні­ш­ньої то­р­гі­в­лі як ре­гу­ля­тор на­шо­го ба­гат­с­т­ва” (1664 р., посмертно)

Розгля­да­ю­чи по­то­ки то­ва­рів у зо­в­ні­ш­ній то­р­гі­в­лі Т.Мен при­хо­дить до ви­сно­в­ку, що остан­ня мо­же слу­жи­ти дже­ре­лом ба­гат­с­т­ва ли­ше за умо­ви, ко­ли гро­шо­ва ви­ру­ч­ка від про­да­них то­ва­рів бу­де пе­ре­ва­жа­ти су­му гро­шей, ви­тра­че­ну на при­дбан­ня то­ва­рів із-­за ко­р­до­ну. Для ви­ко­нан­ня да­ної умо­ви дер­жа­ва по­ви­нна виконати цілий ряд рекомендацій: пра­г­ну­ти до ви­го­то­в­лен­ня яко­мо­га бі­ль­шої ма­си вла­с­них то­ва­рів; зни­жу­ва­ти ва­р­тість транс­по­р­ту­ван­ня екс­по­р­т­них то­ва­рів; здій­с­ню­ва­ти ряд за­хо­дів для під­три­м­ки ре­мі­с­ни­ц­т­ва; вста­но­в­лю­ва­ти ми­то на ім­порт і за­без­пе­чи­ти без­ми­т­ний екс­порт; за­бо­ро­ни­ти ко­ло­ні­ям то­р­гі­в­лю з ін­ши­ми кра­ї­на­ми, крім ме­т­ро­по­лій; вра­хо­ву­ва­ти по­пит су­сі­д­ніх дер­жа­в і більше виробляти саме тих товарів, які необхідні за кордоном.

Взагалі, Т.Мен закликає не бо­я­тись ви­во­зи­ти гро­ші: “Зро­с­тан­ня вво­зу то­ва­рів за до­по­мо­гою го­тів­ко­вих гро­шей в кі­н­ці кі­н­ців пі­с­ля ви­во­зу то­ва­рів зно­ву за ко­р­дон пе­ре­тво­рю­єть­ся у ввіз на­ба­га­то бі­ль­шої кі­ль­ко­с­ті гро­шей, ніж та, що бу­ла в свій час ви­ве­зе­на”. Як і більшість представників меркантилізму він вказує на необхідність обігу повноцінних грошей.

Ан­ту­ан де Мо­н­к­ре­ть­єн

(1575 - 1622)

Французький дво­ря­нин.

Ос­но­в­ний твір: “Тра­к­тат по­лі­тич­ної еко­но­мі­ї” (1615 р.)

Ро­бо­та А. де Мо­н­к­ре­ть­є­на да­ла но­ву на­зву еко­но­мі­ч­ний на­у­ці – “по­лі­ти­ч­на еко­но­мі­я”. За Мо­н­к­ре­ть­є­ном, це – вчен­ня про дер­жа­в­не го­с­по­дар­с­т­во і дер­жа­в­ну по­лі­ти­ку, яку по­ви­нна про­во­ди­ти вла­да в ці­лях зро­с­тан­ня ба­гат­с­т­ва кра­ї­ни. Ос­но­в­ни­ми на­пря­м­ка­ми та­кої по­лі­ти­ки він вва­жає: роз­ши­рен­ня зо­в­ні­ш­ньої то­р­гі­в­лі і, осо­б­ли­во, ви­во­зу про­ми­с­ло­вих ви­ро­бів; вста­но­в­лен­ня ви­со­ких ми­т­них ста­вок на ім­порт; дер­жа­в­на під­три­м­ка роз­ви­т­ку ма­ну­фа­к­ту­р­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва; вста­но­в­лен­ня мо­но­по­ль­но­го по­ло­жен­ня фра­н­цу­зь­ких ку­п­ців на вну­т­рі­ш­ньо­му ри­н­ку кра­ї­ни.

Іван Ти­хо­но­вич По­со­ш­ков

(1652 - 1726)

Ро­сій­сь­кий еко­но­міст та пу­б­лі­цист.

Ос­но­в­ний твір: “Кни­га про убо­гість і ба­гат­с­т­во” (1724 р.).

І. Т. По­со­ш­ков був ви­да­т­ним пред­ста­в­ни­ком ме­р­ка­н­ти­лі­з­му XVIII ст. у Росі­ї. Йо­го ос­но­в­ні ідеї бу­ли спря­мо­ва­ні на за­хист еко­но­мі­ч­ної не­за­ле­ж­но­с­ті Ро­сії від За­хо­ду, на роз­ро­б­ку про­гра­ми роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил Ро­сі­ї. Аналізуючи про­блеми ор­га­ні­за­ції то­р­гі­в­лі, вчений вва­жає клас ку­п­ців ос­но­в­ним кла­сом дер­жа­ви, ви­сту­пає за мо­но­по­лію ку­п­ців у вну­т­рі­шній та зо­в­ні­ш­ній то­р­гі­в­лі, ско­ро­чен­ні прав іно­зе­м­них ку­п­ців, зме­н­шен­ні екс­по­р­ту си­ро­ви­ни з Ро­сі­ї. Роз­гля­дава сут­ність гро­шей, був при­бі­ч­ни­ком но­мі­на­лі­с­ти­ч­ної те­о­рії гро­шей.

І.Т.Посошков під­три­му­вав кон­це­п­цію то­р­гі­ве­ль­но­го ба­ла­н­су за­хід­но­євро­пей­сь­ких ме­р­ка­н­ти­лі­с­тів, проте, на відміну від традиційних поглядів меркантилізму, пов’язував ба­гат­с­т­во су­с­пі­ль­с­т­ва не тіль­ки з до­ро­го­цін­ними ме­та­лами, але і ма­те­рі­а­ль­ними бла­гами.