Джон Стюарт Милль

(1806-18733)

син англійського економіста рікардианця Джеймса Міля, філософ і економіст, член палати громад Англії.

“ Нариси по деяким невирішеним проблемам політичної економії” (1844), «Принципи політичної економії з деякими аспектами її застосування до соціальної філософії» (1848).

Методологія. Політекономія в уявленні Дж. Ст. Міля – це все та ж наука про багатство. Проте її основою, на думку вченого, є психологічні фактори, у яких виявляється природа людини. ”Причини економічної організації суспільства криються у моральних і психологічних факторах, в інститутах і суспільних відносинах або властивостях людської натури, дослідженням цих причин повинні займатися етичні і соціальні науки; вони вже є предметом науки, що називається “політична економія”. “…з'єднуючи з цими (виробництво багатства, витяг з надр природи засобів для існування) фактами інші істини, що відносяться до людської натури, політекономія намагається виявити вторинні або похідні закони, що управляють виробництвом багатства, що містять пояснення розходженням багатства і бідності у сьогоденні і минулому і що дозволяють передбачати, яке збільшення багатства можливе у майбутньому”.⁶⁰ Розглядаючи закони, що управляють зростанням багатства, Міль приходить до висновку, що закони його виробництва і розподілу не є тотожними як за сутністю, так і за характером дії. Перші є незмінними і задані технічними умовами, а другі – залежать від законів і звичаїв суспільства. “Закони і умови виробництва багатства, - пише Міль, - мають характер істин, властивим природним наукам. У них нема нічого, що залежало б від волі, нічого такого, що б можна було змінити… По іншому з розподілом багатства. Розподіл всіляко є справою людської установи… Правила, що визначають розподіл багатства такі, які їх роблять думки і бажання правлячої частини суспільства, і досить різні в різних країнах… Суспільство може підпорядкувати розподіл багатства любим правилам, які воно вважає найкращими; але які практичні результати будуть витікати із цих правил – це повинно бути відкрито подібно любим іншим фізичним або абстрактним істинам завдяки спостереженню і дослідженню”.⁶¹ Визначення розподілу як сфери незалежних від виробництва економічних відносин дає можливість Мілю зробити висновок про те, що існує реальна можливість реформувати систему розподілу багатства у суспільстві на більш справедливій основі без порушення соціально-економічних основ виробництва.

Щодо конкретних методів економічних досліджень, які застосовує Міль то вони базуються на методологічних засадах рікардіанської теорії, філософії утилітаризму Бентана, концепціях філософів природно наукового знання Ф.Бекона, Дж. Локка, Д.Юма. У принципі і сам Міль є досить серйозною величиною у царині розробки методології наукових досліджень. Вченим, зокрема, було сформульовано закони індукції у якості методів встановлення причинного зв’язку між явищами і узагальнення цього зв’язку, розроблено методи прямої і оберненої дедукції, закладено основи позитивізму.

Виходячи із наявності нових явищ у економіці і більш розробленої методологічної бази, Міль ставить перед собою задачу доповнити теорію зрілої класики „зрослими з тих пір теоретичними уявленнями”, вказати шляхи економічного і соціального розвитку суспільства, створити теоретичну основу для програми соціальних реформ.

Теорія вартості. Вартість розглядається Мілем як співвідношення, характерне для обміну даного товару на інші товари, зокрема на гроші. ”Вартість блага означає ту кількість якого небудь іншого блага або благ взагалі, на яке вона обмінюється”, - вважає вчений”.⁶² Виходячи із трудової теорії вартості Д.Рікардо, Міль стверджує, що „ ... вартість товарів залежить, головним чином,... від кількості праці, необхідної для їх виробництва, включаючи у поняття виробництва доставку товару на ринок”. Однак, „ Якщо ми будемо розглядати у якості виробника капіталіста,що авансує капітал, слово „праця” може бути замінено словом „заробітна плата”: те, у що обходиться капіталісту продукція, - це заробітна плата, яку він повинен заплатити.” „ Тому, у більш повному розумінні, плата за працю має такий же вплив на вартість, як і кількість праці, і ні Рікардо, ні будь хто інший не заперечували цього факту”.⁶³ У подальшому до витрат виробництва Міль вводить прибуток на капітал, що виникає на різних етапах виробництва і транспортування товарів, і розглядає його вплив на процес формування вартості. „ До тих пір, - приходить до висновку вчений, - доки прибуток входить у витрати виробництва всіх речей, він не може впливати на вартість ні однієї із них. Він може здійснити який-небудь вплив на вартість, тільки входячи до витрат виробництва одних речей у більшій мірі, ніж до витрат виробництва інших”.⁶⁴ Отже, вартість визначається у Міля витратами виробництва, до яких він відносить заробітну плату і прибуток: товари „природним і постійним чином обмінюються один на оден відповідно порівняльним кількостям заробітних плат, що повинні бути виплачені за їхнє виробництво, і порівняльною кількістю прибутку, яка повинна бути отримана капіталістами, що виплачують цю заробітну плату”. „Природна вартість виступає синонімом вартості витрат, - робить висновок Міль,- а вартість витрат деякої речі означає вартість витрат виробництва самої дорогої частини обсягу її випуску”.⁶⁵

Вартість, як співвідношення товарів, установлюється на ринку у вигляді ціни, при якій врівноважуються попит та пропозиція. Вихідним пунктом теорії цін Міля є його припущення щодо існування постійних витрат виробництва як основи вартості і середнього прибутку на вільно відтворювані товари, які у сумі складають основу ціноутворення. Вчений намагається визначити фактори, які у реальному житті відхиляють ціни від даної центральної тенденції. Дію цих факторів Міль групує відносно пропозиції товару, яка залежить від руху витрат виробництва, і попиту на товари.

Досліджуючи вплив ціни на попит, а також функціональні зв'язки між ціною, попитом та пропозицією, Міль характеризує деякі тенденції зміни попиту на основні групи товарів при зміні їх цін, що є не чим іншим, як поняттям еластичності попиту за ціною. Таким чином, Міль вперше застосовує спільний аналіз трьох параметрів ринку – попиту, пропозиції і рівноважної ціни.

Теорія доходів. Теорія доходів Міля будується на основі дослідження еволюції власності. Вчений послідовно доводить, що у відповідності із історичною зміною інституту приватної власності змінюються і основні принципи розподілу, тому заробітна плата, прибуток і рента є капіталістичними формами розподілу. „Замість того, щоб чекати, доки продукти будуть виробленими і їх вартість буде реалізована, знайшли більш зручним для робітників виплачувати їх частку авансом…Заробітна плата є формою, яку знайшли підходящою для отримання ними їх долі. Після того як та доля продуктів, яка належить робітнику, повністю отримана ним у формі заробітної плати, продукти ці належать виключно капіталісту, так як він фактично придбав долю робітника і заплатив за неї авансом”.⁶⁶ Отже, заробітну плату Міль розглядає як плату за працю, яка визначається прожитковим мінімумом і розмір якої „залежить, в основному, від попиту на робочу силу і її пропозиції або... від співвідношення між чисельністю населення і капіталом”.⁶⁷ Щодо теорії „робочого фонду”, яка була популярна серед мислителів того часу і яку спочатку підтримував і сам Міль, то у подальших дослідженнях він мав визнати, що ніякого фіксованого фонду заробітної плати у суспільстві не існує і що частка багатства, яка дістається робітничому класу, визначається виключно ціною праці, яка, в свою чергу, є результатом соціальних умов.

У відповідності з формами власності, що мають місце у землеробстві, Міль розглядає і ренту. „ Рента, яку принесе люба земельна ділянка, є додатна різниця між отриманим з цієї ділянки продуктом і тим доходом, який приніс би той же самий капітал, будь він використаним для обробки самої гіршої із земель. Ця величина не є граничною величиною орендних платежів, що виплачуються здольщиками або коттерами... Але це – гранична величина рент, що виплачується фермерами.⁶⁸ По суті рента, за Мілем – це „компенсація, що сплачується за користування землею”, яка виникає при переході від кращих земельних ділянок до гірших.⁶⁹

„Причиною прибутку, - визнає Міль,- є те, що праця виробляє більше, ніж того потребує утримання робітників, що її виконували”, ”прибуток виникає не внаслідок обміну,… а внаслідок продуктивної сили праці.” Величина прибутку складається із плати за помірність, плати за ризик і плати і мистецтво, що необхідні для здійснення контролю над виробництвом”.⁷⁰

Теорія соціально-економічного розвитку суспільства. Розвиток суспільства Міль розглядає як дію певних факторів, пов’язаних із змінами соціально-економічного середовища. Найбільшу загрозу розвитку являє собою, на думку Міля, вичерпання стимулів накопичення капіталу. У даному відношенні він вказує на пониження норми прибутку у якості головної перепони для капіталістичного розвитку і причину цієї тенденції знаходить у одночасному впливі на норму прибутку зростаючого населення і віддачі на капітал у землеробстві, яка знижується. Таке падіння норми прибутку може, за думкою вченого, привести до економічного застою і тому виділяє фактори, що протидіють падінню норми прибутку, а саме технічний прогрес і вивіз капіталу в інші країни.

В цілому Міль визнає, що система досконалої конкуренції не може забезпечити вирішення економічних проблем, оскільки існують такі форми і сфери господарської діяльності, що не забезпечують одержання достатнього прибутку. Ці галузі повинна взяти на себе держава (інфраструктура, соціальне забезпечення і розумне оподатковування). Поряд із державним впливом, регулюючі функції у суспільстві Міль поділяє між такими соціально-економічними інститутами, як акціонерні товариства і асоціації, кооперативи, тред-юніони.

Не заперечуючи достоїнств асоціації комуністичного типу, Милль вважав малоймовірною можливість її реальної побудови. Він бачив небезпечність того, що комуністичний колективізм приведе до падіння продуктивності праці.

В основі соціально-економічного устрою суспільства Міль бачить удосконалену систему приватної власності на базі надання кожному члену суспільства повного права брати участь у принесених нею вигодах. Важливу роль у даному процесі він відводив технічному прогресу, підвищенню освітнього і морального рівня трудящих, соціальному обмеженню народжуваності, наданню широким масам населення виборчих прав, розвиткові кооперативного руху.