- •1 Ціль, завдання і функції менеджменту персоналу. Суб’єкти менеджменту персоналу
- •2 Сучасні концепції управління персоналом
- •3 Принципи і методи побудови системи менеджменту персоналу.
- •4 Методи менеджменту персоналу.
- •9 Поняття та основні ознаки трудового колективу.
- •10 Структура і категорії персоналу.
- •11 Рух персоналу і його аналіз.
- •12 Кадрова політика і основні концептуальні кадрові документи.
- •13 Кадрове планування і його принципи.
- •14 Кадрова служба підприємства.
- •15 Лінійне і функціональне управління персоналом.
- •16 Посада і посадові повноваження.
- •17. Делегування повноважень підлеглим.
- •18. Інформаційне та технічне забезпечення системи управління персоналом
- •19. Фактори і джерела потреби організації в персоналі.
- •20. Методи прогнозування потреби в персоналі.
- •21. Підбор персоналу.
- •22. Пошук і відбір персоналу.
- •23. Методи проведення ознайомлювальної співбесіди і тестування.
- •24. Правові аспекти наймання на роботу.
- •25. Зміст трудового контракту.
- •26. Філософія підприємства.
- •27. Особливості управління організаційної поведінки.
- •28. Адаптація персоналу.
- •29. Форми і методи раціонального використання персоналу.
- •30. Контролінг у системі менеджменту персоналу.
- •31. Організація праці управлінського персоналу.
- •32. Організаційні характеристики складу і руху кадрів.
- •33. Профорієнтація і трудова адаптація персоналу.
- •34. Організація системи навчання персоналу.
- •35. Управління службово-професійним просуванням персоналу.
- •36. Ділова кар’єра: планування і організація.
- •37. Матеріальні потреби як основа мотивації.
- •38. Мотивація трудової діяльності персоналу.
- •39. Концепції ефективного стимулювання.
- •40. Стимулювання персоналу за результати праці.
- •41. Цілі і системи оцінки праці персоналу.
- •42. Методи і види оцінки персоналу.
- •43. Атестація керівників і фахівців. Формування кадрового резерву.
- •44. Атестація працівників і робочого місця.
- •45. Нетрадиційні підходи до оцінки персоналу.
- •46. Розірвання трудового контракту.
- •47. Поняття соціального партнерства. Об’єктивні передумови та умови його виникнення
- •48. Суб’єкти соціального партнерства в організації, їх інтереси, цілі.
- •49. Підлеглі і їх обов’язки.
- •50. Типи керівників і стилі управління.
- •51. Конфлікти в системі управління персоналом.
- •52. Колективно-договірне регулювання як форма реалізації соціального партнерства.
- •53. Організаційна структура, функції і завдання служби персоналу.
- •54. Інформаційне забезпечення кадрової роботи.
- •55. Організаційні взаємовідносини служби персоналу.
- •56. Оцінка ефективності роботи служби персоналу.
- •57. Сучасні напрямки діяльності служби персоналу.
- •58. Сучасні технології оцінки організаційної ефективності.
- •59. Методи визначення ефективності витрат на персонал.
- •60. Раціональне використання робочого часу керівника.
41. Цілі і системи оцінки праці персоналу.
Оцінка персоналу здійснюється для визначення відповідності працівника вакантному чи зайнятому робочому місцю і виконується трьома способами.
Оцінка потенціалу працівника (оцінити професійні знання та вміння, виробничий досвід, ділові і моральні якості, психологію особистості, здоров’я і працездатність, рівень загальної культури).
Оцінка індивідуального вкладу (оцінити якість, складність та результативність праці конкретного співробітника і його відповідність місцю, яке займає, за допомогою спеціальних методик).
Атестація кадрів (комплексна оцінка, яка враховує потенціал і індивідуальний внесок працівника в кінцевий результат).
Вихідними даними для оцінки персоналу є:
моделі робочих місць;
положення про атестацію кадрів;
методика рейтингової оцінки кадрів;
філософія підприємства;
правила внутрішнього трудового розпорядку;
штатний розклад;
42. Методи і види оцінки персоналу.
Методи оцінки персоналу мають відповідати структурі підприємства, характеру діяльності персоналу, цілям оцінки, бути простими і зрозумілими; включати 5-6 кількісних показників, поєднувати письмові та усні завдання. Методи оцінки діляться на традиційні і нетрадиційні. Перші сфокусовані на окремого працівника і ґрунтуються на суб'єктивній оцінці керівника або колег. Традиційні методи ефективні у великих ієрархічних організаціях, які працюють в умовах досить стабільного зовнішнього середовища. їхніми недоліками с те, то оцінка дається окремому працівнику без врахування цілей організації, ґрунтується на оцінці керівника, при повному ігноруванні думки колег по роботі, підлеглих, клієнтів і т. д.; орієнтується на минуле (досягненні результати) і не враховуються довготермінові перспективи розвитку організації і працівника.
43. Атестація керівників і фахівців. Формування кадрового резерву.
Атестація персоналу - один з найважливіших елементів кадрової роботи, що представляє собою періодичну оцінку професійної придатності та відповідності займаній посаді кожного працівника певної категорії. Для розуміння даного визначення треба звернути увагу на наступні моменти: оцінюється виключно ефективність діяльності співробітника, а не сам співробітник. В організації не застосуємо критерій поділу людей на поганих і хороших. Є люди, чиї професійні, поведінкові і особистісні характеристики відповідають або не відповідають виконуваній роботі та займаної посади; діяльність співробітників важлива не сама по собі, а з метою реалізації завдань організації; в результаті атестації відбувається накопичення інформації, яка потрібна для управління людьми. Всебічно обгрунтована оцінка кожного конкретного працівника - один з основних елементів у кадровій роботі організації, що дозволяють запобігти помилкам у відборі та раціональне використання персоналу.
44. Атестація працівників і робочого місця.
Атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
2. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
