
- •1. Зародження літературознавства як поетики та риторики в античності.
- •2. Основні ідеї «Поетики» Арістотеля.
- •3. Унормованість поетичної творчості Горацієм у «Посланні до Пісонів».
- •5. Розвиток нормативної поетики в Європі та Україні.
- •6. Початок-філософсько-естетичних рефлексій щодо літератури.
- •7.Зародження та розвиток академічного літературознавства.
- •8. Головні течії академічного літературознавства XIX ст.
- •9. Академічне літературознавство в другій половині 19 ст.
- •11. Літературознавство й літературна критика доби модернізму.
- •12. Розвиток світової літературознавчої думки 20ст.
- •13. Сучасні розгалуження та парадигми науки про літературу.
- •14. Філософські основи європейського модернізму та їхнє відображення в літературознавстві.
- •15.Творчість ф.Ніцше:концепція аполлонівського та діонісійського початків у мистецтві.
- •17. Осн. Ідеї Бергсона: знач.Інтуїції для худ. Творчості пізнання.
- •18. Розвиток герменевтики як методології пізн.Худ.Тексту.
- •20. Поступ Герменевтики у працях Гадамера
- •24. Теорія архетипів Юнга: вплив на розвитокархетипної критики(міфокритики)
- •24. Теорія архетипів Юнг, вплив на розвиток міфокритики
- •25.Варіативність аналітичної рецепції худ.Текстів за міфокритичною методологією
- •31. Подальший розвиток ідей Бахтіна в західній естетичній думці ( концепція інтертекстуальності ю.Кристевої та інше).
- •32. Структуралізм як дослідницький метод у літературознавстві.
- •33. Структуралістський етап творчості р.Барта.
- •34. Наратологія як наука про оповідні структури.
- •35. Методологія семіотичних студій в літературознавстві.
- •36. Особливості семіотики ю.Лотмана та представників Тартуської школи.
- •37. Сутність відмінностей між модернізмом і постмодернізмом у царині гуманітарної думки й в науці про літературу.
- •38. Постструктуралістська ідеологія у текстах м. Фуко: проблема «смерті автора».
- •39. Деконструктивістські стратегії Дерріди.
- •40. Роль і місце теорії літератури у контексті гуманітарних наук за Поль де Маном.
- •41. Специфіка аналізу художніх текстів за постмодерністською (постструктуалістською) методологією.
- •42. Дослідження ю. Крістевоюобразу Діви Марії як культурного конструкту.
- •43. Визначення жіночності, жіночого тексту, жіночого письма, жіночої мови за е.Шовалтер.
- •44. Специфіка аналітичної рецепції художніх текстів за методологією феміністичної критики.
- •45.Історизм поняття літератури.
- •46. Поняття «література» й «літературність».
- •51. Історизм поняття «Автор»
- •58. Парадигма літературного процесу д.Чижевського
- •59. Основні стадії розвитку літератури в Європі та в Америці.
- •60. Модернізм в художній літературі кінця 19-20ст.
- •61. Постмодернізм у літературному процесі 20-21ст.
- •64. Жанрові системи різного рівня.
61. Постмодернізм у літературному процесі 20-21ст.
Родиной постмодернистской литературы исследователи признают США — именно отсюда постмодернизм распространился по Европе. Теория постмодернизма начинает складываться в США на волне интереса к интеллектуально-философским, постфрейдистским и литературоведческим концепциям французских постструктуралистов. Американская почва оказалась наиболее благоприятной для восприятия новых веяний по ряду причин. Здесь ощущалась потребность в осмыслении тех тенденций в развитии искусства и литературы, которые заявили о себе начиная с середины 50-х гг. (появление поп-арта, сделавшего цитатность ведущим художественным принципом) и все более набирали силу, что привело в середине 70-х к смене культурной парадигмы: модернизм уступил место постмодернизму.
Знаковой в этом отношении стала статья известного литературоведа Лесли Фидлера «Пересекайте границы, засыпайте рвы», опубликованная в 1969 г. Уже само название демонстрировало пафос сближения и совмещения языка модернизма с языком массовой литературы.
Мигрировавшие в США идеи французских постструкту¬ралистов, и, прежде всего Деррида (некоторое время работавшего в Йельском университете), помогли лучше понять процессы, происходящие в американском искусстве, дали новый импульс к дискуссиям о постмодернизме.
Со временем концептуальная парадигма постмодернизма в США оказала влияние не только на литературу и искусство, но и на весь комплекс гуманитарных наук, включая психоанализ, криминологию, психологию, право, социологию, бизнес и менеджмент, политические науки. Постструктурализм как теоретическая основа постмодернизма послужил методологической базой для переосмысления истории литературы, искусства и культуры Америки в целом с новых точек зрения — этнической, расовой, сексуальных меньшинств и др.; дал импульс для развития феминистского подхода к американской истории и культуре. К началу 90-х гг. постмодернизм стал в США господствующим направлением в развитии духовной культуры общества в целом.
Американский литературный постмодернизм представлен такими ключевыми фигурами, как Дж. Барт, Т. Пинчон, Д. Бартелми, Р. Сакеник, Р. Федерман.
Главный объект постмодернизма - Текст с большой буквы. В постмодернизме господствует всеобщее смешение и насмешливость над всем, одним из его главных принципов стала «культурная опосредованность»,
Другой фундаментальный принцип постмодернизма - отказ от истины. Истина в понятии постмодернистской культуры - «просто слово, важнее при этом не значение этого слова, но его смысл, его этимология»
Постмодернизму свойственно «мистифицированное видение»[8, c.614] действительности: мир - пристань хаоса, в нем превалируют псевдоценности, артефакты массовой культуры. Жизнь стерильна, личность подвергнута опустошению. Действительность алогична, двойственна, поэтому ее освоение требует новых средств и форм выражения, иной поэтики. В этих условиях приобретает популярность новая концепция художественного текста: он становится «безграничным», он есть «абсолютная тотальность» и «нет ничего вне текста» (Ж. Дерида). Литература постмодернизма оперирует в своей художественной практике рядом приемов: намеренная затрудненность повествовательной манеры, фрагментарность, пародийность, использование автором определенной маски, интертекстуальность, аллюзийность, присутствие игрового момента.
Таким образом, постмодернизм был первым и последним направлением XX века, которое открыто призналось в том, что текст не отображает реальность, а творит новую реальность, вернее даже много реальностей, часто вовсе не зависимых друг от друга. Поскольку реальности больше нет, постмодернизм тем самым разрушил «самую главную оппозицию классическою модернизма - неомифологическую оппозицию между текстом и реальностью, сделав ненужным поиск границ между ними: реальность окончательно не обнаружена, имеется только текст»[
62. Умовність та історизм генологічної класифікації літературних творів. Генологія та жанрологія – близькі терміни. Кожна доба будує свою систему жанрів, але назви не завжди співпадають зі змістом. Класифікація є умовною та історичною.
63. Жанр як основна категорія буття літературного твору. Бахтін «Проблеми Поетики Достоєвського». Медведєв «Формальний метод у літературознавстві». Висловлювання – всі жанри, первинні і вторинні. Первинні – побутові висловлювання, вторинні – художня література. Кожен жанр є особливим типом. Кожен жанр має свою фокалізацію. Митець дивиться на світ як на певний жанр. Пам'ять жанру – в кожному жанрі є своя архаїчна. Жанр оновлюється, відтворюється, живе сучасним і памятає своє минуле.