45.Історизм поняття літератури.

46. Поняття «література» й «літературність».

Літерату́ра (від лат. litterae — буква, літера) — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду. Водночас вона є різновидом мистецтва, власне, мистецтвом слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результатом творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер.

51. Історизм поняття «Автор»

52. Автор у творі й автор як реальна особа. У давній літературі був умовний автор (Давид, Соломон, Гомер, Матвей, Марк, Лука, Іоанн). В час буржуазного та післябуржуазного суспільства автор став володіти авторськими правами. У кожному тексті- свій образ автора. Жак Дерріда відокремлює реального автора та розповідача історії, якого вигадує реальний автор.

53. Реципієнт: слухач, глядач, читач. 1. Слухач – реципієнт був майже тотожний авторові тексту, існувала тісна взаємодія між автором і реципієнтом (первісне суспільство) 2. Глядач – тексти виникали у певному театрі (античність?) 3. Читач – вміє читати спочатку лише в голос, а згодом і внутрішньо, очима. З часом читач стає масовим, він впливає на літературні процеси. Письменник намагається створити свого читача, завоювати його.

54. Що таке «Історія літератури» - різні концепти витлумачення цього поняття. Історія літератури вивчає літературні явища, події, факти, імена з погляду їх руху в часі та просторі. «Чистого історика літератури» має цікавити насамперед літературний процес: фіксація художніх фактів, творів, подій, письменників, літературних шкіл і т.п. Однак на практиці такого майже не буває, як не буває історії літератури у її чистому вигляді. Адже осмислення літературного процесу неможливе без узагальнень, висновків, порівнянь, спроб вивести певні закономірності тощо. А це вже є основними функціями іншої гілки літературознавства – теорії літератури. Наративна\розповідня історія: суб’єкт – жанр (роман, драма…), стиль автора і т.д. Енциклопедична історія - подібна до енциклопедії, класичфкація – фундаментальний аспект історії літ-ри, впорядкування.

Історія літератури кожного народу має свої специфічні особливості, пов’язані з неповторними шляхами історичного розвитку. Наукова обробка окремих проблем іст. Літ. веде до спеціалізації досліджень, обмеження їх певною добою. Творчість окремих письменників-класиків також дала цілі напрями в історії літератури, такі як шевченкознавство, шекспірознавство и т.п.

55. Особливості визначення літературної епохи і літературної доби. Література будь-якого культурного періоду поділяється на певні відрізки часу, їх називають літературними епохами. Менші відрізки – літературна доба. НАЙТИ ПРИМЕР!!!

56. Різні концепції поняття «літературний стиль». Стиль – сукупність художніх особливостей літературного твору. Стиль – походить від слова стіл ос – паличка для писання на дощечках. Пізніше, завдяки метонімії починає означати письмо, почерк, своєрідність складу. Пізніше – індивідуальні особливості творчості письменника загалом. Поняття стилю сьогодні є багатогранним і в багатьох аспектах невизначеним. Одні літературознавці вважають, що слід розглядати стиль доби і стиль напряму і течії, стиль письменника і стиль певного періоду його творчості, стиль твору та стиль конкретного елемента. Інші кажуть, що мову слід вести лише про індивідуальний стиль письменника, треті – лише про «великі» стилі, пов’язані з добою і літературним напрямом. Найпоширенішим в науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, творчого обличчя окремого письменника.

57. Традиційний науковий апарат вивчення курсу «Історія літератури» та його можливі інтерпретації. В історії літератури можна виокремити такі художні методи: барокко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, символізм, модернізм. метод романтизму, реалізму, соц. Реалізму, критичний реалізм. Істини немає, є лише точка зору дослідника. Кожний художній метод має відповідний літературний напрям. Напрям користується певним методом, заснованим на ньому. Напрям є спільністю митців на основі методу, він пов'язаний з певною добою та країнами.

62. Умовність та історизм генологічної класифікації літературних творів. Генологія та жанрологія – близькі терміни. Кожна доба будує свою систему жанрів, але назви не завжди співпадають зі змістом. Класифікація є умовною та історичною.

63. Жанр як основна категорія буття літературного твору. Бахтін «Проблеми Поетики Достоєвського». Медведєв «Формальний метод у літературознавстві». Висловлювання – всі жанри, первинні і вторинні. Первинні – побутові висловлювання, вторинні – художня література. Кожен жанр є особливим типом. Кожен жанр має свою фокалізацію. Митець дивиться на світ як на певний жанр. Пам'ять жанру – в кожному жанрі є своя архаїчна. Жанр оновлюється, відтворюється, живе сучасним і памятає своє минуле.

64. Жанрові системи різного рівня.

65. Основні жанри епіки в історичному контексті. Епіка виникла у віршованій формі. Пізніше з неї виникає роман. За доби античності епіка не була поезаєю.