36. Особливості семіотики ю.Лотмана та представників Тартуської школи.

37. Сутність відмінностей між модернізмом і постмодернізмом у царині гуманітарної думки й в науці про літературу.

Таким чином, в ширшому розумінні терміном модернізм можна схарактеризувати той значний естетичний, художній перелом, що відбувся в українській літературі на рубежі століть. І тут важать не лише декларації окремих літературних груп, а незворотні зміни в усій естетичній свідомості, у творчості провідних митців доби, всі ті новаторські художні здобутки, що й визначили характер нової літературної епохи. Модернізм, зрозуміло, не можна розглядати поза певною сумою програмних його ідей. Але водночас не можна й обмежитися суто ідеологічними параметрами"[

Літературознавчий словник-довідник дає таке визначення терміна "постмодернізм": загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтві, що виникла після модернізму та авангардизму. Цей термін з'явився раніше (вперше згадується у 1917), він поширився наприкінці 60-х спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації та програмового техніцизму, а невдовзі – у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, "новий реалізм", гепенінг та інші). Основним джерелом постмодернізму в аспекті пізнання виявилася "деструкція", визнання прогресу лише у вигляді неспростовної ілюзії, загострене, перейняте "еклізіастівським" пафосом відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважалося варіювання усіх – і найдавніших, і нових – форм буття" термін постмодерн і вся постмодернова візія бачиться як щось, що протистоїть класичному, чомусь, певним чином пов'язаному з класичним баченням світу". Власне, як і модернізм своїм завданням бачив руйнування традицій, які усталилися за часів, на українському ґрунті, народницької літератури. Модернізм виступав проти хуторянства, власне, як і урбанізований постмодернізм виступає проти закостенілості соцреалістичної літератури.

Отже, модернізмом в українській літературі називаємо сукупність напрямів і течій, що виникли наприкінці ХІХ століття як заперечення традиційної народницької літератури, які стверджували нові форми вираження у художньому творі. Течії модернізму брали до уваги якийсь окремий аспект форми вираження, тому вони навзаєм доповнюють одна одну, хоча часом естетики їх є взаємозапереченням. Постмодернізмом в літературі називаємо творчість письменників кінця 80-х років ХХ – початку ХХІ століття. Для постмодернізму характерним є еклектика всіх попередніх напрямів літератури, цитатократичність, гра як спосіб існування автора, читача і самого твору.

38. Постструктуралістська ідеологія у текстах м. Фуко: проблема «смерті автора».

Будь-яке знання не може бути індиферентним, нейтральним. М. Фуко, вбачає у ньому продукт владних відношень, вважає, що воно позбавлене об'єктивності, ним постійно маніпулюють ідеології, сьогоденна 'індустрія культури', обмежуючи здатність людини усвідомлювати власний життєвий досвід, позбавляючи мову саморозуміння; вона у традиційному суспільстві поширена не лише як засіб пізнання, а й знаряддя соціальної комунікації, зловживання яким призводить до її деградації і перетворення на інструмент панування і гноблення. Поняття 'постструтктуралізм' вживають як синонім постмодернізму, вважають критикою мови