
- •1. Зародження літературознавства як поетики та риторики в античності.
- •2. Основні ідеї «Поетики» Арістотеля.
- •3. Унормованість поетичної творчості Горацієм у «Посланні до Пісонів».
- •5. Розвиток нормативної поетики в Європі та Україні.
- •6. Початок-філософсько-естетичних рефлексій щодо літератури.
- •7.Зародження та розвиток академічного літературознавства.
- •8. Головні течії академічного літературознавства XIX ст.
- •9. Академічне літературознавство в другій половині 19 ст.
- •11. Літературознавство й літературна критика доби модернізму.
- •12. Розвиток світової літературознавчої думки 20ст.
- •13. Сучасні розгалуження та парадигми науки про літературу.
- •14. Філософські основи європейського модернізму та їхнє відображення в літературознавстві.
- •15.Творчість ф.Ніцше:концепція аполлонівського та діонісійського початків у мистецтві.
- •17. Осн. Ідеї Бергсона: знач.Інтуїції для худ. Творчості пізнання.
- •18. Розвиток герменевтики як методології пізн.Худ.Тексту.
- •20. Поступ Герменевтики у працях Гадамера
- •24. Теорія архетипів Юнга: вплив на розвитокархетипної критики(міфокритики)
- •24. Теорія архетипів Юнг, вплив на розвиток міфокритики
- •25.Варіативність аналітичної рецепції худ.Текстів за міфокритичною методологією
- •31. Подальший розвиток ідей Бахтіна в західній естетичній думці ( концепція інтертекстуальності ю.Кристевої та інше).
- •32. Структуралізм як дослідницький метод у літературознавстві.
- •33. Структуралістський етап творчості р.Барта.
- •34. Наратологія як наука про оповідні структури.
- •35. Методологія семіотичних студій в літературознавстві.
- •36. Особливості семіотики ю.Лотмана та представників Тартуської школи.
- •37. Сутність відмінностей між модернізмом і постмодернізмом у царині гуманітарної думки й в науці про літературу.
- •38. Постструктуралістська ідеологія у текстах м. Фуко: проблема «смерті автора».
- •39. Деконструктивістські стратегії Дерріди.
- •40. Роль і місце теорії літератури у контексті гуманітарних наук за Поль де Маном.
- •41. Специфіка аналізу художніх текстів за постмодерністською (постструктуалістською) методологією.
- •42. Дослідження ю. Крістевоюобразу Діви Марії як культурного конструкту.
- •43. Визначення жіночності, жіночого тексту, жіночого письма, жіночої мови за е.Шовалтер.
- •44. Специфіка аналітичної рецепції художніх текстів за методологією феміністичної критики.
- •45.Історизм поняття літератури.
- •46. Поняття «література» й «літературність».
- •51. Історизм поняття «Автор»
- •58. Парадигма літературного процесу д.Чижевського
- •59. Основні стадії розвитку літератури в Європі та в Америці.
- •60. Модернізм в художній літературі кінця 19-20ст.
- •61. Постмодернізм у літературному процесі 20-21ст.
- •64. Жанрові системи різного рівня.
36. Особливості семіотики ю.Лотмана та представників Тартуської школи.
37. Сутність відмінностей між модернізмом і постмодернізмом у царині гуманітарної думки й в науці про літературу.
Таким чином, в ширшому розумінні терміном модернізм можна схарактеризувати той значний естетичний, художній перелом, що відбувся в українській літературі на рубежі століть. І тут важать не лише декларації окремих літературних груп, а незворотні зміни в усій естетичній свідомості, у творчості провідних митців доби, всі ті новаторські художні здобутки, що й визначили характер нової літературної епохи. Модернізм, зрозуміло, не можна розглядати поза певною сумою програмних його ідей. Але водночас не можна й обмежитися суто ідеологічними параметрами"[
Літературознавчий словник-довідник дає таке визначення терміна "постмодернізм": загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтві, що виникла після модернізму та авангардизму. Цей термін з'явився раніше (вперше згадується у 1917), він поширився наприкінці 60-х спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації та програмового техніцизму, а невдовзі – у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, "новий реалізм", гепенінг та інші). Основним джерелом постмодернізму в аспекті пізнання виявилася "деструкція", визнання прогресу лише у вигляді неспростовної ілюзії, загострене, перейняте "еклізіастівським" пафосом відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважалося варіювання усіх – і найдавніших, і нових – форм буття" термін постмодерн і вся постмодернова візія бачиться як щось, що протистоїть класичному, чомусь, певним чином пов'язаному з класичним баченням світу". Власне, як і модернізм своїм завданням бачив руйнування традицій, які усталилися за часів, на українському ґрунті, народницької літератури. Модернізм виступав проти хуторянства, власне, як і урбанізований постмодернізм виступає проти закостенілості соцреалістичної літератури.
Отже, модернізмом в українській літературі називаємо сукупність напрямів і течій, що виникли наприкінці ХІХ століття як заперечення традиційної народницької літератури, які стверджували нові форми вираження у художньому творі. Течії модернізму брали до уваги якийсь окремий аспект форми вираження, тому вони навзаєм доповнюють одна одну, хоча часом естетики їх є взаємозапереченням. Постмодернізмом в літературі називаємо творчість письменників кінця 80-х років ХХ – початку ХХІ століття. Для постмодернізму характерним є еклектика всіх попередніх напрямів літератури, цитатократичність, гра як спосіб існування автора, читача і самого твору.
38. Постструктуралістська ідеологія у текстах м. Фуко: проблема «смерті автора».
Будь-яке знання не може бути індиферентним, нейтральним. М. Фуко, вбачає у ньому продукт владних відношень, вважає, що воно позбавлене об'єктивності, ним постійно маніпулюють ідеології, сьогоденна 'індустрія культури', обмежуючи здатність людини усвідомлювати власний життєвий досвід, позбавляючи мову саморозуміння; вона у традиційному суспільстві поширена не лише як засіб пізнання, а й знаряддя соціальної комунікації, зловживання яким призводить до її деградації і перетворення на інструмент панування і гноблення. Поняття 'постструтктуралізм' вживають як синонім постмодернізму, вважають критикою мови