
- •Теоретичні питання
- •1.Пояснити класифікацію витрат і її практичне значення.
- •1.Пояснити класифікацію витрат і її практичне значення
- •1. .Пояснити класифікацію витрат і її практичне значення.
- •2.Розкрити суть поняття витрат та їх практичне значення.
- •3.В чому полягає суть формування планових і фактичних витрат?
- •4.Як впливають технічні, організаційні, економічні фактори на зміну структури витрат?
- •5.Охарактеризувати управлінський і фінансовий (фіскальний) аспекти формування витрат.
- •6.Пояснити необхідність перерахування планових витрат на фактичний обсяг продукції.
- •7.Пояснити гнучкі кошториси підрозділів.
- •8.Пояснити методику складання кошторисів підрозділів різного функціонального призначення.
- •9.Охарактеризувати методику обліку та звітності як елементів контролю витрат.
- •11.Пояснити зміст і порядок розробки плану витрат, його нормативну базу.
- •12.Пояснити методику функціонально-вартісного аналізу та його роль в системі управління витратами.
- •13.Пояснити особливості впливу на величину прибутку змінних і постійних витрат.
- •14.Визначити залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.
- •15.Охарактеризувати параметри, форми і механізм адаптації основного устаткування.
- •16.Визначити роль і методи калькулювання.
- •18.Охарактеризувати специфіку калькулювання у одно-, багатопродуктовому виробництві, у виробництві з комплексною переробкою сировини.
- •19. Калькулювання у комплексних /сумісних/ виробництвах.
- •21. Пояснити калькуляційні одиниці (носії витрат) на підприємстві.
- •22. Розкрити суть диференціації витрат на прямі та загальні калькуляційні статті щодо кожної калькуляційної одиниці.
- •23. Описати калькулювання на основі прямих і повних витрат.
- •24. Пояснити статті прямих витрат і методика їх обчислення.
- •25. Пояснити ціни на продукцію і послуги внутрішньо-коопераційних підрозділів, їх різновиди та умови застосування.
- •26. Визначити прогнозування собівартості продукції на етапах її розробки і освоєння виробництва.
- •27. Охарактеризувати прямі та непрямі, регульовані та нерегульовані витрати підрозділів.
- •28. Пояснити особливості діяльності допоміжних і обслуговуючих підрозділів як складну систему їх зв’язків у формі надання взаємних послуг.
- •29. Охарактеризувати непов’язані, пов’язані та сумісні виробництва, їх вплив на калькулювання.
- •30. Описати оптимізацію запасів і матеріальних потоків.
- •44. Класифікація витрат за місцем виникнення їх:
14.Визначити залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.
Прибуток підприємства залежить від його операційної активності, яка на виробничих підприємствах виражається передусім обсягом виготовлення і продажу продукції. Якщо йдеться про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно впливає ще структура витрат, а саме: їх поділ на змінні та постійні витрати. Під час аналізу залежності прибутку від операційної активності з’ясовуються два питання: який обсяг виробництва забезпечує цільовий прибуток підприємства; як реагує величина прибутку на зміну обсягу виробництва. Послідовно розглянемо ці питання. Цільовим у даному випадку називається прибуток, який підприємство хотіло б одержати в певному періоді виходячи зі своїх стратегічних завдань. Тому виникає питання, скільки треба виготовляти і продавати продукції за певних цін і рівня витрат, щоб зазначений прибуток забезпечити. Такий обсяг продукції обчислюється за формулами: за натурального виразу обсягу продукції
15.Охарактеризувати параметри, форми і механізм адаптації основного устаткування.
Операційна система підприємства не може постійно функціонувати в одному й тому самому режимі. Необхідність зміни параметрів системи виникає з різних причин, серед яких особливе місце займає фактор зміни рівня зайнятості. У зв’язку з цим природно постає завдання пристосування операційної системи до виконання заданого обсягу роботи шляхом установлення відповідних параметрів (кількість одиниць обладнання, час та інтенсивність його використання). Розгляд окремих положень цього питання, яке в цілому досить повно і детально досліджено Гюнтером Фанделем [12], буде здійснено на основі виробничої функції Гутенберга. Застосовувані ресурси, такі як засоби праці, робоча сила, фізично до продукту не входять, не складають його матеріально-речову основу. Вони являють собою елементи виробництва, які здійснюють вплив на предмет праці у формі виконання операцій чи одиниць роботи, які загалом пропорційні обсягу кінцевої продукції, що виробляється. Обсяг роботи, виконуваної певним засобом праці, залежить від часу та інтенсивності його використання. Останні умови, як правило, можуть варіювати у визначених межах, що дає змогу змінювати обсяг виконуваної роботи. Щоб з’ясувати, як конкретно це відбувається, скористаємося поданою нижче формальною моделлю, яка аналітично показує названий вище зв’язок:
Отже, стає очевидним питання, які форми адаптації можуть бути використані підприємством при зміні зайнятості його операційної системи. Якщо значення показників кількості агрегатів m і часу їх роботи t — задані та незмінні, то запланований обсяг роботи може досягатися шляхом зміни інтенсивності роботи машин . У цьому разі має місце адаптація машин до заданого рівня зайнятості за інтенсивністю.
16.Визначити роль і методи калькулювання.
Кальк-ня потрібне для вирішення низки ек-х завдань: обґр-ня цін на вироби, обчислення рентаб-ті в-ва, аналізу витрат на в-во однакових виробів на різних п-вах, визначення ек-ої еф-ті різних організ-техн-х заходів тощо. Метою кальк-ня соб-ті продукції (робіт, послуг) є визначення еф-ті в-ва.
В управлінні витратами підприємства важливу роль відводять способам
калькулювання продукції. Всю їх сукупність можна віднести до наступних
груп:
нормативний спосіб калькулювання;
спосіб прямого розрахунка;
спосіб сумування витрат;
спосіб виключення витрат на побічну продукцію
спосіб пропорційного розподілу витрат;
комбінований спосіб калькулювання.
Нормативний спосіб калькулювання є складовою частиною нормативного
методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.
Передпосилом застосування цього способу є:наявність норм та нормативів витрат;
складання нормативної калькуляції собівартості одиниці випускаємого
виробу;
дійсне документування та облік витрат в розрізі діючих норм та по
відхиленням від них.
Спосіб прямого розрахунку полягає в тому, що собівартість продукції
визначається на підставі прямого обліку витрат, а собівартість одиниці
виробу розраховується шляхом ділення загальної величини витрат по цій
продукції на її кількість.
Розрахунок собівартості цим способом досягається тоді, коли об’єкти
обліку витрат співпадають із об’єктом калькулювання.
Спосіб сумування витрат полягає в тому, що собівартість продукції
визначається шляхом сумування витрат за окремими частинами виробу або
процесам його виготовлення. Цей спосіб, як правило, застосовується у
виробництвах, де для обліку витрат та калькулювання собівартості
продукції використовується попередільний метод.
Спосіб виключення витрат на побічну продукцію полягає в тому, що
отримувані у виробництві продукти підрозділяються на основні, побочні та
відходи. Для того, щоб визначити собівартість основної продукції,
побочні продукти та відходи виключаються з загальних витрат по завчасно
визначеним цінам.
Спосіб пропорційного розподілу витрат застосовується для калькулювання
собівартості продукції в умовах одночасного виробництва декількох видів
виробів, на які пряме віднесення витрат не можливе. Цей спосіб
найоптимален у виробництвах співпряжених продуктів, коли одночасно
отримують декілька видів продукції в одному технологічному циклі.
Зведений облік витрат організується по групі виготовляємих виробів, а
витрати в групах розподіляються на окремі види продуктів пропорційно
економічно обґрунтованій базі.
Комбінований спосіб калькулювання представляє собою сукупність декількох
перелічених вище способів, якщо застосування кожного з них окремо не
можливо або не забезпечує обґрунтованого обчислення собівартості.
17.Описати залежність методів калькулювання від особливостей виробництва продукції.
Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їхнього обчислення. Об'єкт калькулювання — це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування і т. п.). Головний об'єкт калькулювання — готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення. Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця — одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, маса, площа, об'єм). Наприклад, об'єкт калькулювання — трактори, калькуляційна одиниця — один трактор, відповідно вугілля — одна тонна, електроенергії — одна кіловат-година і т. д. |