27. Охарактеризувати прямі та непрямі, регульовані та нерегульовані витрати підрозділів.

Важливе значення за формування кошторисів має поділ витрат підрозділів на прямі та непрямі. Об’єктом формування прямих витрат є певний вид продукції, а непрямих — сам підрозділ (центр відповідальності).

Склад витрат підрозділу (центру відповідальності) залежить від особливостей його діяльності та його місця у структурі підприємства.

Для підрозділів, що випускають готову продукцію на ринок, склад витрат є найповнішим і наближується до складу витрат підприємства загалом. Для підрозділів, наприклад, рівня цеху він визначається цеховими прямими і непрямими витратами. Для виробничих дільниць і бригад плануються окремі елементи витрат (матеріали, енергія, витрати на інструмент тощо).

На рівні управління витратами в розрізі банківських операцій важливе значення має класифікація витрат по відношенню до обсягу операцій. Їй поділяють на змінні і умовно-постійні. Усі прямі витрати є змінними. Так, середня вартість залучених ресурсів залежить від обсягу активних операцій(наприклад, суми виданих кредитів) и середньої відсоткової ставки по залучених коштах.

До умовно-постійних відносять загально-банківські витрати і адміністративні. Для контролю за умовно-постійними витратами приміняють класифікацію по статтях витрат і елементів витрат в загальній методології. Сукупні витрати формуються на основі витрат окремих підрозділів банку, які надають окремі послуги різним клієнтам. Це створює необхідність контролю над витратами на різних рівнях управління комерційного банку. Тому на рівні управління витратами окремих підрозділів банку об’єктами контролю повинні бути окремі операції, послуги та банківські продукти (комплекси послуг). Тому витрати поділяють на регульовані та нерегульовані. Так, підрозділи, що залучають ресурси можуть впливати на прямі витрати комерційного банку за допомогою відсоткових ставок, структури, складу витрат. Також до регульованих витрат можна віднести витрати на заробітну плату (разом з нарахуваннями на неї), витрати на відрядження, господарські витрати. До нерегульованих витрат можна віднести долю загально-банківських витрат, що припадають на підрозділ.

28. Пояснити особливості діяльності допоміжних і обслуговуючих підрозділів як складну систему їх зв’язків у формі надання взаємних послуг.

Планування діяльності допоміжних підрозділів відбувається на основі програми діяльності тих підрозділів основного виробництва, роботу яких вони забезпечують. При цьому вартість продукції і послуг допоміжних підрозділів завжди включається до витрат основних підрозділів у складі непрямих витрат.

Розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між відповідними іншими виробничими підрозділами здійснюється виходячи з обсягів наданих ними послуг з допомогою трьох основних методів:

• методу прямого розподілу;

• методу взаємних послуг (інша назва — метод повторного розподілу);

• методу системи рівнянь. За методом прямого розподілу усі витрати підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв відразу відносять на основні виробничі підрозділи без урахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв. За методом взаємних послуг витрати кожного допоміжного та обслуговуючого підрозділу розподіляються поетапно між відповідними основними, допоміжними та обслуговуючими структурними одиницями. Процес розподілу триває, доки величини витрат, віднесених на підрозділи обслуговуючого та допоміжного виробництв, стають настільки малими, що їх подальший перерозподіл недоцільний. Коли такий момент настає, зазначені суми витрат відносять на основні виробничі підрозділи прямо, без розподілу на підрозділи допоміжного та обслуговуючого виробництв, і процес розподілу на цьому закінчується.

Метод системи рівнянь по суті повторює попередній, але базується на іншому обчислювальному апараті, який пов’язаний з положеннями математичної теорії рядів.

Метод системи рівнянь поєднує в собі переваги точності обчислень і відносну простоту.