- •Екзаменаційні питання з історії української культури
- •Предмет, методи дослідження та завдання курсу « Історія української культури».
- •Періодизація історичко-культурного процесу в Україні.
- •Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.
- •Етнічна і національна культура. Сутність та особливості національної культури.
- •Культура і цивілізація. Цивілізаційна приналежність української культури.
- •Джерела та історіографія вивчення історії української культури.
- •Культурогенез на теренах України за кам’яної доби.
- •Трипільська культура та її роль у розвитку української культури.
- •Вплив кочових народів на формування української культури.
- •Внесок античних держав Північного Причорномор’я у розвиток української культури.
- •Матеріальна культура давніх слов’ян. Побут, поселення, прикладне мистецтво.
- •Духовна культура давніх слов’ян.
- •Матеріальна і духовна культура східних слов’ян до прийняття християнства.
- •Запровадження християнства у Київській Русі та його вплив на розвиток культури.
- •Політична і правова культура княжої доби. «Руська правда» як пам’ятка давньоруського права.
- •Писемність та освіта в середньовічній Русі. Визначні пам’ятки писемності.
- •Літописання та література в середньовічній Русі.
- •Архітектура та містобудування в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві.
- •Музичне мистецтво та театральні видовища в середньовічній Русі.
- •Образотворче мистецтво, іконопис Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
- •Монголо-татарська навала та її негативний вплив на культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
- •Галицько-Волинське князівство як безпосередній спадкоємець культурної спадщини Київської Русі. Галицько-Волинський літопис.
- •Особливості розвитку культури на українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •Становище української культури в умовах польського панування в Україні.
- •Вплив західноєвропейських ідей Ренесансу, Реформації та Контрреформації на розвиток української культури.
- •Релігійне життя в Україні в хіv – перша половина XVII ст. Берестейська церковна унія.
- •Полемічна література кінця XVI – XVII ст.: причини появи, проблематика, видатні автори.
- •Роль міщанства, церковних православних братств і братських шкіл у розвитку української культури в XVI – XVII ст.
- •Острозький культурно-освітній осередок. Острозька академія.
- •Поширення книгодрукування в Україні.
- •Оборонна архітектура XIV – XVII ст. Замки і фортеці України.
- •Українські народні думи та пісні XV –XVIII ст., їх тематика та особливості. Феномен кобзарства.
- •Роль козацтва у культурній розбудові України XVII ст.
- •Військове мистецтво козаків.
- •Національно-визвольна революція 1648 -1676 рр. В Україні та її вплив на розвиток української культури.
- •Стан освіти і науки в Україні в другій половині XVII – XVIII ст.
- •Києво-Могилянська академія – культурно-освітній центр європейського масштабу.
- •Львівський університет та його роль у розвитку освіти і науки в Галичині.
- •Театральне мистецтво в Україні в другій половині XVII – XVIII ст.
- •Музична культура України другої половини XVII – XVIII ст. Творчість композиторів д. Бортнянського, м.Березовського, а. Веделя.
- •Українська література другої половини XVII – XVIII ст. Стильові і жанрові особливості.
- •Творчий внесок г. Сковороди в духовну скарбницю українського народу.
- •Розвиток архітектури і містобудування в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
- •Образотворче мистецтво України в другій половині XVII – XVIII ст. Стильові і жанрові особливості.
- •Церковне життя в Україні у XVII – XVIII ст.
- •Політична культура і політико-правова свідомість українського народу в період Гетьманщини.
- •Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів в Росії.
- •Передумови, причини, сутність та етапи розвитку національно-культурного відродження України у XIX –на початку XX ст.
- •Роль Харківського і Київського університетів у культурному відродженні України в XIX – на початку XX ст.
- •Національно-культурне відродження у західноукраїнських землях в XIX ст.
- •Просвітництво в Україні: ідеологічні особливості і визначні представники.
- •Класицизм в образотворчому мистецтві та архітектурі.
- •Український романтизм: література, музика, театр, історіографія, етнографія.
- •Українська реалістична література другої половини XIX ст. Як історико–культурне явище.
- •Наукова, літературна і культурницька діяльність м. Костомарова та п. Куліша.
- •Образотворче мистецтво в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст.
- •Велична постать т. Г. Шевченка в українській, європейській та світовій культурах.
- •Музичне і театральне мистецтво України в другій половині XIX – на початку XX ст.
- •Модерна українська література кінець XIX – початок XX ст. І. Я. Франко, л. Українка та ін..
- •Стан освіти і науки в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст. Наукові товариства та їх роль у розвитку науки.
- •М. С. Грушевський і його роль у національно-культурному розвитку України.
- •Культурний розвиток України в період Центральної Ради.
- •Розвиток української культури в період гетьманату п. Скоропадського.
- •Українізація 20 – х років XX ст. Та її роль у розбудові української культури.
- •Розвиток науки та освіти у 20 -30 –х рр. XX ст.
- •Художньо-творчі угрупування 20 – х років XX ст. Та їх роль у розвитку української культури.
- •Український мистецький авангард та його доля в 30 – ті роки XX ст.
- •Літературні процеси в Україні в 20 -30 роках XX ст. Діяльність літературних об’єднань.
- •Особливості розвитку української культури в 20 – 30 –х роках XX ст. Досягнення і втрати. Метод соціалістичного реалізму за і проти.
- •Становище церкви в Україні в 20 - 30 – ті роки XX ст.
- •Український театр, музика і кіномистецтво в 20 – 30 – ті роки XX ст.
- •Розвиток культури в Західній Україні в міжвоєнний період.
- •Українська культура в роки другої світової війни.
- •Культурне життя України в умовах ідеологічних репресій (друга половина 1940 – х – початок 1950 – х рр.).
- •Основні тенденції та характерні ознаки розвитку української культури в часи хрущовської «відлиги».
- •«Шістдесятники» та їх внесок у розвиток української культури.
- •Суперечливий розвиток культурного і духовного життя України у другій пол. 1960 –х – першій пол. 1980 –х рр.
- •Стан української культури в період «перебудови» в срср (1985 – 1991 рр.).
- •Національно-культурне відродження українського народу на зламі XX – XXI ст. Відновлення історичної пам’яті та національних традицій.
- •Постмодернізм як визначальний напрям розвитку сучасної культури в Україні.
- •Розвиток освіти і науки в Україні на зламі XX – XXI ст.
- •Особливості екологічної культури українського суспільства в сучасних умовах.
- •Роль української діаспори у збереженні та розвитку української культури.
- •Сучасне релігійне життя в Україні.
- •Особливості розвитку української культури в умовах глобалізації.
- •Розвиток мовно-культурної сфери в Україні на сучасному етапі.
- •Українська національна символіка: історія і сучасність.
- •Музичне, театральне та кіномистецтво в сучасній Україні. Стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •Сучасний літературний процес в Україні.
- •Сучасне українське образотворче мистецтво і архітектура: жанрові та стильові особливості.
Український мистецький авангард та його доля в 30 – ті роки XX ст.
Поняття «український авангард» введено у вжито паризьким мистецтвознавцем А. Наковим для виставки, улаштованої в Лондоні 1973 року. Авангард є прямим породженням нових ритмів життя, прискорених темпів змін, величезних, емоційних та психологічних перевантажень.
Україна була одним з першоджерел загальноросійського авангардизму, вона ж стала його останнім притулком. У Харкові навколо українського поета Семенка зібралися залишки радянської футуристичної армії. Його журнал «Нова генерація»(1927—1930)— останній голос радянського авангарду. Там співробітничали Асєєв і Маяковський, Брик і Третьяков, Шкловський і Матюшин, Ейзенштейн і Вертов, Татлін і Малевич, грузинські футуристи і численні європейські художники.
Авангарду було покладено кінець у 30-х роках у Радянському Союзі, Німеччині, Італії та ін. — тих державах, де перемогли тоталітарні чи фашистські режими. Причиною нищення авангарду була монополія однієї ідеології, що виявлялося несумісним з мистецтвом. Додалося й те, що складність мови нового мистецтва унеможливлює офіційний контроль над інакомисленням.
Літературні процеси в Україні в 20 -30 роках XX ст. Діяльність літературних об’єднань.
Особливості розвитку української культури в 20 – 30 –х роках XX ст. Досягнення і втрати. Метод соціалістичного реалізму за і проти.
Відмітною ознакою 20-х років ХХ ст. стало відкриття українських шкіл. Вивчення української мови, літератури та історії було обов'язковим у всіх середніх школах і гімназіях. Йшов процес українізації народної освіти, створення української національної школи, який започаткувала Центральна Рада. В період національно-визвольних змагань виникали музичні, хорові колективи. Перепоною на шляху українізації була нерозробленість українського загального правопису.
20-ті роки характеризувалися бурхливим розвитком української літератури та мистецтва. Характерними рисами цього періоду був новаторський підхід митців до зображення дійсності, наявність великої кількості різноманітних течій, організацій та груп. 20-ті роки були роками зростання, піднесення і розвитку української культури, національного відродження.
Становище церкви в Україні в 20 - 30 – ті роки XX ст.
Вкрай складним було становище церкви. Проте ще 11 жовтня 1921 р.з дозволу влади на Всеукраїнському православному синоді в Києві була створена незалежна від російської православної церкви національна церква – українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Її становище, як і загалом становище релігії в Україні, ставало дедалі гіршим. Друга п’ятирічка була оголошена „п’ятирічкою знищення релігії”. Атеїстичне керівництво більшовицької партії оголосило релігію „історичним пережитком”, „опіумом” для народу. На боротьбу з релігією і церквою були мобілізовані партія, комсомол, преса і навіть репресивні органи. У середині 30-х років в Україні залишилось лише 9 % церковних споруд порівняно з 1913 р. У 1930 р. була розпущена УАПЦ.
Наприкінці 20-х років процес українізації, який постійно наштовхувався на перешкоди й спротив, практично припинився. Почався цілеспрямований наступ на все національне. Жорстоким переслідуванням були піддані всі ті, хто, з точки зору Москви, відстоював „помилкові погляди”. С. Косіор, В. Чубар, В. Затонський та інші керівники України були оголошені „ворогами народу” і знищені. В українському націоналізмі були звинувачені О. Шумський, М. Хвильовий, М. Волобуєв, який у своїй праці „До проблеми української економіки” заявив, що Україна економічно експлуатується радянською Росією. 7 липня 1933 р., звинувачений у причетності до контрреволюційної організації, покінчив самогубством головний провідник політики українізації – М. Скрипник. Загинула також величезна кількість рядових учасників процесу українізації, її широкий розмах налякав Москву, яка прагнула до тотальної влади. Саме з цією метою центральне керівництво й розгорнуло в кінці 20-х років шалену боротьбу проти так званих буржуазного націоналізму і націонал-ухильництва в лавах комуністичної партії.
Тоталітарний режим став на шлях відвертого нехтування національного відродження в Україні, на шлях русифікації.