34. Соціально-політичне звучання поеми Вільяма Ленгленда “Видіння Петра-орача.”

Вільям Ленгленда – англійський поет. Про особу Ленгленда майже нічого не відомо, незаперечним є тільки те, що він жив бідно. На основі дослідження його творів вчені вважають, що він селянського походження, що молоді роки його пройшли в монастирі. Пізніше він жив у Лондоні без певних занять, у нестатках. Поет довго працював над «Видінням», яке дійшло до нас у численній кількості рукописів. Це був його єдиний твір над яким він працював все життя.

Наявні три редакції поеми («А», «В» і «С»), час оформлення яких датують приблизно 1362, 1377 і 1383 pp. З них видно, що автор переробляв твір, доповнюючи та розширюючи його. Проблема виникає у зв'язку з третьою редакцією. Де й ким вона виконана, якщо автор помер бл. 1377 p., а в тексті «С» є пряме згадування низки подій 90-х pp. XIV ст.? Якщо ж третя редакція доповнена переписувачем, то який тоді остаточний текст поеми? Ці текстологічні проблеми не вирішені й до сьогоднішнього часу.

Поема складалася з двох видінь, які поділялися на дві частини. Найбільш цікава перша — алегоричні оповідання про мандри прочан до Правди; у другій — місти­лися «житія» своєрідних алегоричних фігур.

Поему відкриває «пролог». Травневим ранком на Мальвернських пагорбах натомлений ходою автор поринає в сон і бачить ніби-то він знаходиться в пустелі, на сході є вежа, а під нею глибока долина в якій є похмура тюрма. Між тюрмою і вежою він бачить поле, де є багато людей.

Він інтерпретує тюрму, як пристанище зла, вежа – домівка правди, поле з людьми це все людство. Там зібрані люди всіх станів від короля до жебрака, люди різних професій. Цим він підкреслює те, що зло проникло у всі верстви населення, і навіть священник може бути грішним як жебрак, таким же грішником є сам король. Продавця індульгенцій він звинувачує в тому, що він заробляє на релігії, звинувачує прочан ніби-то вони багато допридумують до реальних розповідей.

Оцей потік звинувачень закінчується байкою про кота , мишей і щурів. Він звинувачує двір короля та короля самого в самовладді.

придворний кіт приходив, коли йому забагнеться, І раптом кидався на них і хапав з-поміж них, кого хотів

Цим самим він показував реальну картину двірцевих інтриг. Королі страчували феодалів ,а феодали змовлялись проти королів. Це призвело до того, що в 15 ст розгорнулась боротьба за владу червоної та білої троянд.

У висновку найгіршим злом він вважає корисливість та продажність.

Тут же автор показує таку собі леді Мід, що є уособленням підкупу, вона гарно одягнена і на голові в неї корона.( сучасники вважали, що автор мав на увазі коханку короля, яка плела інтриги). Леді Мід дарувала подарунки, давала хабарі.

Взагалі поет мріє про той час коли всюди пануватиме любов, покора і вірність)

Ленгленд закликає виконувати закон божий. Треба вірити і підтверджувати свою віру вчинками.

Сам Петро Орач проповідує людям ідеали смирення, розважливості.

Однак найбільш настійливо у словах Петра звучить ідея загальної праці. Перш ніж вирушити в дорогу, він радить усім, хто бажає дійти до Правди, зорати з ним поле на півакра і засіяти його. Поема, таким чином, яскраво виразила демократичні симпатії автора. Скромний трудівник, простий сільський оратай був поставлений у ній вище за всіх людей: був названий єдиною людиною, котра живе за заповітами Правди і здатна вказати шлях до неї. Не випадково, що твір став популярним у середовищі повсталих у 1381 р. селян.