Проблема відчуження людини

Одвічна мрія людства – створення гармонійних відносин між людьми, між народами, націями, релігійними общинам, між поколіннями, між чоловіком і жінкою, між людиною і природою. Мрія про гармонію породжувалась реальним життям людей - складним, хаотичним, суперечливим, дисгармонійним, трагічним. Основою дисгармонійності життя людей є відчуження, що являє собою процес перетворення діяльності людини і її результатів у самостійну силу, що протистоїть її творцю, ворожу йому. В певних умовах створені руками людини предмети схожі на випущений із пляшки "джин" і закабаляють свого визволителя, починають владарювати над своїм творцем, роблять його своїм ворогом. Так, в умовах поділу праці, наприклад, у конвейерному виробництві, робітник, який змушений виконувати часткові операції, стає придатком, живою деталлю машини, втрачає контроль над кінцевим результатом своєї діяльності, яка стає нетворчою, механічною, невільною - простою функцією більш загального цілого.

Ринкова економіка - особливо на ранніх етапах розвитку: на етапі так званого "початкового накопичення капіталу", коли суспільство ще не виробило форм стабілізації, противаг, компенсації негативних: наслідків гри стихійних ринкових сил, - створює умови для економічних форм відчуження. Відчуження від засобів виробництва може відбуватися і в формі одержавлення, насильницької колективізації, усунення робітника від управління власним виробництвом і позбавлення права розпоряджатися продуктами своєї праці, як це мало місце з нашому суспільстві. Одна із передумов нормального розвитку суспільства - возз’єднання працівника із засобами праці, ліквідація експлуатації з боку держави.

У політичній сфері відчуження виявляється як усунення людини від управління, від прийняття політичних рішень, як обмеження прав і свобод громадян, як монополізація законодавчих і розпорядчих функцій окремою соціальною групою – бюрократією. Максимальною мірою відчуження від влади відбувається в тоталітарній державі. Відчуження виявляється і в сфері естетичній: не сприйняття естетичних цінностей, через об’єктивні чи суб’єктивні причини, не прилучення до досягнень естетичної і художньої культури, поганий смак, захопленість "масовою культурою" і непристойністю - ось найістотніші його вияви. Розбіжність практичних потреб людей, практичної мудрості і офіційної моральної доктрини породжує, з одного боку, лицемірність, "зовнішнє" прийняття норм, показуху, дворушництво, прагнення продемонструвати доброчесність, якої по cуті у людей немає. Відчуження у моральній сфері пов’язане з розривом з моральними нормами, заповідями загальнолюдської моралі, з іншими людьми і самим собою, власною людською сутністю, адже гуманний людський зв’язок і є справжня сутність людини.

Глобальні проблеми людства

Глобальні проблеми сучасності

Поняття "глобальні проблеми сучасності" означає низку загальних для всього людства проблем, що з’явилися й загострилися на сучасному історичному етапі. Наявність такого роду проблем, що виражають суперечності нинішнього світу, істотно ускладнюють прогрес людства, в серйозною перепоною на його шляху. До числа сучасних глобальних проблем належать: проблема збереження миру, відвернення світової ракетно-ядерної війни; екологічна проблема, пов’язана з порушенням взаємовідносин між суспільством і природою; демографічна проблема, що потребує збалансувати прискорене зростання чисельності населення і розвиток продуктивних сил; продовольча, енергетична, сировинна та інші проблеми.

У ряду глобальних проблем сучасності першорядне значення набула екологічна проблема. З часу свого виникнення людина існує і розвивається у нерозривному зв’язку з природою, взаємодіючи з нею. Однак залежність її від природного середовища в ході історії і зменшувалася, і збільшувалася одночасно: зменшувалася безпосередня залежність від природи первісної, на порушеної діяльністю людини, але збільшувалася опосередкована залежність від природного середовища, вже перетвореного людиною. Діалектичний характер зв’язку суспільства з природою виражається в тому, що як природа впливає на суспільство, так і суспільство, зі свого боку, впливає на природу.

Природа завжди вплітала і продовжує впливати на розвиток суспільства, В минулому вплив суспільства на неї був незначним: відтворюючи себе, природа порівняно легко справлялася з негативними наслідками перетворюючої діяльності людини. Однак в умовах сучасної НТР становище докорінно змінилося: по-перше, значно зросли масштаби і глибина взаємозв'язку суспільства й природи; по-друге, різко посилився вплив людини на природу, він став здебільшого технічним.

Сучасне людство набуло сил, які можна порівняти з силами самої природи; його вплив на природу тепер настільки згубний, що це вперше за всю історію призвело до глобальної екологічної кризи. Нині суспільство щодня забирає у природи понад 100 млрд. тонн її речовин; тоді як вносить у природне середовище величезну кількість забруднень, тобто таких фізико-хімічних речовин, яких ніколи раніше в ній не було. В результаті порушується баланс обміну природних речовин, що природно склався, а це ставить під загрозу саме існування не тільки людини, а й всього живого на землі.

Вчені сьогодні активно обговорюють шляхи й засоби виходу з нинішньої екологічної кризи. Одні з них бачать цей вихід в тому, щоб повернути людство в його первісний стан; інші - вказують на реальні можливості подолання кризи на шляхах розв’язання двох взаємопов’язаних задах завдань: наполегливо добиватися збереження і захисту природного середовища проживания людини, перетворити всю біосферу в ноосферу, тобто в сферу, яка контролюється і управляється розумом; по-друге, здійснити науково-технічний прогрес так, щоб розвиток техніки й технології виробництва не руйнував, а найбільшою мірою оберігав природу. Усвідомлення небезпеки, яку приховує сучасна екологічна ситуація, диктує необхідність економного, раціонального використання природних ресурсів, бережливого, дбайливого ставлення до біологічного багатства природи. В економічному й науково-технічному плані найважливішим способом розв'язання цих завдань є розробка і застосувати нових технологій виробництва, перехід до мало відхідних, а потім і до безвідхідних технологій.

Головною, докорінною глобальною проблемою сучасності, розв’язання якої визначає долю історії, є проблема виживання людини. У світі сьогодні все більше виявляються взаємовплив і взаємозалежність країн і народів; цілісність, єдність світу зумовлюють необхідність тісного співробітництва їх, консолідацію зусиль на міжнародній арені з метою самозбереження цивілізації. Питання питань - відвернення загрози термоядерної війни, яка не може служити зброєю політики, але здатна знищити не тільки людство, а й все живе на планеті.

Сучасне мислення виходить із визнання світу як єдиної і суперечливої реальності. Для будь-якої держави не існує вибору між миром і війною, вибір є лише один - це мир. Світова ядерна війна може мати єдиний вихід - катастрофу для людства; у ній переможців не буде, всі будуть переможеними. Нове мислення вимагає визнання і того, що безпека народів загальне й неподільна; в той же час забезпечення її досягається не стільки військовими, скільки політичними засобами - шляхом переговорів, угод, взаємних компромісів. Розв’язання проблеми виживання людства - це передусім обмеження і припинення гонки озброєнь, ліквідація ядерної, хімічної та інших видів зброї масового винищення.

Отже, забезпечення міцного й надійного миру, подолання екологічної кризи, розв’язання всіх інших глобальних проблем, створення найсприятливіших умов для забезпечення соціальної і духовної свободи - взаємопов'язані завдання, що стоять нині перед людством. Вся сукупність проблем всесвітньо-історичного розвитку, що гранично загострилися, є в кінцевому підсумку проблемою самої людини, її благополуччя і виживання як виду. Отже, без розв'язання цих проблем неможливі ні збереження цивілізації, ні її дальший розвиток на шляху прогресу.