Діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв'язки.

Діалектика – філософська наука про універсальні закони руху і розвитку природи, суспільства і мислення, революційний метод пізнання і перетворення світу.

Метафізика – протилежний діалектиці спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім зв'язком і розвитком не визнає внутрішніх суперечностей як джерела саморуху, не може осягнути безперервність і стрибкоподібність розвитку в їх органічній єдності.

Сутність принципу універсального зв'язку.

Якщо світ вічний, то чи залишається він незмінним, чи, навпаки, перебуває в безкінечних змінах і розвиткові? Питання такого плану знаходять своє розв'язання в матеріалістичній діалектиці – найважливішій стороні діалектико-матеріалістичної філософії. Діалектика є всезагальний філософський метод, що відповідає сучасному рівню науки й практики, виступає як найглибше і всебічне вчення про зв'язки і розвиток у світі.

Матеріалістична діалектика протилежна як метафізиці, так і ідеалістичній діалектиці; вона виходить із визнання матеріалістичності світу, об'єктивного характеру його руху і розвитку. Докорінна відмінність виявляється у розв'язанні проблеми співвідношення об'єктивної і суб'єктивної діалектики. Якщо об'єктивна діалектика – це діалектика матеріальної дійсності, тобто рух і розвиток у природі і суспільстві, то суб'єктивна діалектика – це діалектика мислення, тобто рух і розвиток людського пізнання. Первинна діалектика об'єктивна, вона визначає діалектику суб'єктивну, яка є лише відбиттям об'єктивної діалектики, процесів, що відбуваються в природі і суспільстві.

Діалектика як філософська методологія являє собою теоретичну систему, що включає цілий ряд найважливіших принципів. Головними з них є два - принцип універсального загального зв'язку і принцип роз витку. Суть принципу універсального зв'язку полягає в тому, що предмети і явища світу не існують абсолютно знеособлено, у відриві одне від одного, а зв'язані одне з одним, взаємодіють між собою. В цій взаємодії речі взаємно впливають одна на одну, викликаючи зміни що зумовлюють виникнення і зникнення речей, їх взаємоперетворення. Залежність явищ, і предметів, їх змін від взаємодії з іншими предметами і явищами – свідчення наявності зв'язку між ними. Кожна річ сама виступає як зв'язок – зв'язок її сторін, елементів, властивостей. Атом, молекула, мінерал, живий організм, людина і людське суспільство – все це матеріальні системи, що утворюють у своїй безкінечній сукупності взаємозв'язаний світ.

Об'єктивність і різноманітність зв'язків у світі

Поняття зв'язку означає таке відношення між речами, при якому зміни одних із них супроводжуються змінами інших. Діалектичний принцип зв'язку вказує на те, що в світі немає; абсолютно ізольованих предметів і явищ, що всі вони без винятку так чи інакше зв'язані між собою. Матеріалістична діалектика визнає не тільки загальний характер зв'язків, але і їх об'єктивність. Ця об'єктивність зумовлене тим, що сам матеріальний світ об'єктивний. Вивчати його, людина все більше пізнає діючі в ньому зв'язки які, відбиваючись у її свідомості, все-таки не втрачають свого об'єктивного характеру.

Оскільки всі явища і предмети знаходяться в постійному русі і зміні, постільки не можуть змінюватися їх взаємозв'язки, взаємодії як між собою, так і з світом в цілому. Тому природно, що існуючі в об'єктивній дійсності зв'язки дуже складні, рухомі і різноманітні. На відміну від метафізики, яка спрощено розуміє існуючий у світі зв'язок і зводить його, як правило, до одного із його видів найчастіше - до механічної взаємодії, діалектика визнає якісну різноманітність зв'язків. При цьому вона не займається вивченням конкретних зв'язків окремих речей, процесів, її предмет інший - вивчення універсальних зв'язків буття і свідомості. Ними є: зв'язки внутрішні і зовнішні, прямі й опосередковані, істотні й неістотні, функціональні, генетичні, зворотні та ін.

Науку особливо цікавлять зв'язки закономірні. Але не будь-який з них є законом. Законом називається загальний, істотний, необхідний, відносно стійкий і повторюваний зв'язок. Закони діють у природі, в суспільстві, в людському мисленні. В матеріальному світі, в природі і суспільстві, закони об'єктивні, Хоч вони існують поза і незалежно від свідомості людей, люди не безсильні перед ними. Пізнавши об'єктивні закони, люди використовують їх у перетворюючій діяльності.