Категорії діалектики як відображення універсальних зв'язків

Філософські поняття, в яких відображуються й осмислюються діючі в світі універсальні зв'язки, називаються категоріями. Серед них особливо вирізняються парні категорії: одиничне й загальне, сутність і явище, зміст і форма, причина й наслідок необхідність і випадковість можливість і дійсність. В діалектиці цих категорій, які втілюють загальні риси відношення, що притаманні всьому матеріальному світові, знаходять своє відбиття взаємозв'язок протилежних сторін явищ і процесів, їх складна, суперечлива динаміка. Через свою все загальність категорії діалектики застосовуються в будь-якій галузі досліджень і практичної діяльності. Будучи об’єктивними за змістом, вони змінюються і розвиваються, як змінюється і розвивається об'єктивний світ, що ними відображується. Роль вузлових, опорних пунктів пізнання і практики діалектичні категорії виконують лише тоді, коли застосовуються системно, у взаємному зв'язку, з урахуванням збагачення їх змісту, їх взаємо переходів.

Закони діалектики Закон єдності і боротьби протилежностей

Сутність діалектичного підходу до явищ і предметів світу полягає в тому, що розвиток кожного з них відбувається не інакше як шляхом роздвоєння на протилежні сторони, властивості, тенденції і взаємодії їх. Такими сторонами, властивостями і тенденціями можуть бути нове й старе, те що народжується й відмирає, позитивне й негативне, прогресивне і регресивне. Наявність і взаємовідношення таких протилежностей не тільки надають якісної визначеності речам, але й виступають кінцевою причиною їх виникнення, зміни і зникнення. Характеризуючи головне, найбільш істотне в процесі розвитку, діалектика розкриває його джерело, рушійну силу. Таким джерелом, такою рушійною силою розвитку вона вважає суперечності, властиві всім явищам і предметам. Не існуючи одна без одної, протилежності не нейтральні а взаємодіють між собою, тобто знаходяться як в єдності, так і "боротьбі". Єдністю протилежностей вважають їх взаємозв'язок, і покладання. "Боротьба" ж протилежностей означає їх взаємовиклключеність, зіткнення, протидію. У русі і розвитку кожної матеріальної системи виявляються нероздільність і взаємодія протилежностей. Такими притягання й відштовхування, дія і протидія, асиміляція і дисиміляція, спадковість і мінливість, виробництво й споживання. Зв'язок, взаємодія протилежностей становлять суперечності. Діалектична суперечність є взаємовідношення протилежностей. Єдність і "боротьба" їх у суперечності органічно зв'язані: як немає єдності без "боротьби" протилежностей, так і немає їх "боротьби" без єдності. Діалектика разом з тим виходить з того, що суперечності у матеріальному світі загальні й об'єктивні. Вони властиві всім предметам і явищам, діють як у природі і суспільстві, так і в пізнавальній діяльності людини.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін

Коли єдність і "боротьба" протилежностей розкривають внутрішнє джерело, рушійну силу процесу розвитку, то принцип взаємного переходу кількісних і якісних змін вказує на те, яким чином відбувається розвиток, на його механізм. Як уже зазначалося, в оточуючому нас світі всі предмети і явища перебувають у взаємному зв'язку і взаємодії, в безперервному русі і розвиткові. Разом з тим у цьому загальному потоці змін речі все ж деякий час зберігають відносну сталість, не втрачають властивих їм ознак, які роблять їх саме тами речами, якими вони є, а не іншими. Якість і є внутрішня визначеність предме­та, цілісна, відносно стала сукупність властивостей, що вказує на те, що являє собою даний предмет, чим він є. Мідь, наприклад, має свою властивість, що об'єднує багато властивостей - жовтий колір, твердість, в'язкість, пластичність, електропровідність, теплопровідність тощо. Якщо якість є сукупність властивостей, то властивість - лише часткове вираження якості. І властивості, і якість об'єктивні. Однак об'єктивно існують не якості як такі, а речі, які володіють якостями . Кількість - теж об'єктивна визначеність предмета, але вона характеризує предмет з боку його величини, сукупності елементів, ступеня інтенсивності розвитку та інших параметрів. У атома будь-якого хімічного елемента, у молекули будь-якої речовини є свої кількісні характеристики. Є вони і в кожної машини, в усіх технічних комплексів. Частим вираженням кількості є

число. Але помилково ототожнювати число і кількість: залежно від прийнятого еталона одна І та ж кількість може бути виражена у різній числовій формі. Хоч якість і кількість виражають пролежні характеристики об'єкта, вони невіддільні одна від одної. Немає якості без кількості, як немає кількості без якості. Ця їх єдність і називається в філософії мірою. Міра - взаємовідповідність якості кількості, той інтервал кількісних змін, в якому якісна визначеність, залишається незмінною. При зміні температури від 0 до 100 °С вода, як відомо, продовжує перебувати у рідкому стані. З підвищенням чи зниженням температури за цими межами її агрегатний стан змінюється.

Будь-який процес розвитку є втілення взаємозв'язку і взаємодії діалектичних протилежностей - якості і кількості.

Нерозривність кількісно-якісних змін знаходить своє відбиття у єдності таких форм розвитку, як еволюція і революція. Якщо еволюційна форма являє собою поступовий процес змін, у якому якість не зазнає глибоких, докорінних перетворень, то революційна форма є такий стрибок, який означає докорінну перебудову якості, зміну якості в її основі. Співвідношення цих форм розвитку полягає в тому, що еволюція завжди є підготовкою, назріванням революції, тоді як революція завершує еволюцію і стає вихідним рубежем наступного еволюційного розвитку.

Закон “заперечення заперечення”

Розвиток, що здійснюється повсюдно завдяки виникненню і розв'язанню суперечностей, являє собою процес, у ході якого відбувається оновлення предметів і явищ, що розвиваються. Оскільки розвиток є якісне оновлення систем, остільки він здійснюється як відмирання старого і народження нового; цей перехід якості до іншої і виступає як заперечення першого другим. Розвиток, отже, здійснюється як поступова зміна відмінних ступенів, зв'язаних один з одним так, що одна є запереченням другої.

Будь-який процес розвитку, однак, не вичерпується одним запереченням. Він скрізь здійснюється як ланцюг суперечностей, що йдуть одна за одною. Закономірний зв'язок між ними, як і загальний напрямок, результат розвитку і його форма, що мають своєю основою розв'язання суперечностей, виявляються саме в подвійному запереченні - запереченні заперечення. Сутність заперечення заперечення а найзагальнішому вигляді можна сформулювати так. Будь-яка система, явище, предмет, розвиваючись до кінця шляхом взаємодії кількісних і якісних змін, виникнення і розв'язання суперечностей, проходить ряд поступових етапів, що виражають нездоланність нового в процесі розвитку, його спіралеподібний характер, який виявляється в повторенні на вищій стадії розвитку деяких рис вихідного ступеня загального циклу змін. Діалектичне заперечення заперечення виражає а/ повторюваність у розвитку, але на новому, більш високому ріпні, б/ синтез того цінного, позитивного, що було набуто на попередніх стадіях розвитку; в/ ніби повернення до вихідного пункту.

Принцип "заперечення заперечення" характеризує, отже, загальну тенденцію, основну спрямованість процесу розвитку. Його необоротність. Він показує, що розвиток є процесом, у якому злиті і поступальність, і рух вперед, і відносна повторюваність. Єдність цих тенденцій дає змогу уявити загальну спрямованість процесу розвитку у вигляді складної кривої - спіралі, яка дає можливість висвітлити не тільки такі риси розвитку, як поступальність і повторюваність, а й такі, як циклічність, висхідний характер розвитку, ніби повернення до вихідного пункту.