2. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи.

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Матеріальною основою економічної системи виступають продуктивні сили – вони є органічним поєднанням особистого та речового факторів. Згадані елементи (робоча сила і засоби виробництва) складають основні елементи продуктивних сил. На рівень їх розвитку впливають:

• освітній фактор;

• ступінь майстерності;

• дисципліна праці на всіх рівнях ієрархії;

• наукова організація праці;

• рівень суспільної комбінації виробничого процесу;

• природні умови;

• розвиток науки та ступінь її технічного застосування;

• технічний прогрес – глобальна закономірність розвитку суспільства.

В історії розвитку техніки виділяються 3 етапи:

• інструменталізація виробництва;

• механізація;

• автоматизація.

Тип зв’язку людини з технікою на різних етапах розвитку характеризується технологічним способом виробництва.

Зміст цього поняття складають знаряддя праці в поєднанні з математикою, технологією, енергією, інформатикою та організацією виробництва.

Відповідно до 3 етапів у розвитку техніки виділяють 3 технологічні способи виробництва:

• ручний;

• машинний;

• автоматизований.

2. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи.

Економічні відносини — це відносини між людьми зприводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається з:

• техніко-економічних,

• організаційно-економічних,

• соціально-економічних відносин.

Техніко-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага.

Організаційно-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини — насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття, які визначають головне в економічній системі — спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему влади.

2. Критерії періодизації розвитку суспільства.

Вчені-економісти минулого і сучасності по-різному трактують сутність та особливості історичного розвитку суспільства.

Найбільшого поширення набули формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння періодізації процесу економічного розвитку людського суспільства.

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства — соціально-економічну формацію. Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

• первіснообщинний;

• рабовласницький;

• феодальний;

• капіталістичний;

• комуністичний.

Цивілізаційний підхід щодо пізнання історії розвитку людства базується на понятті «цивілізація» і визначає закономірні ступені розвитку економічних систем.

Цивілізація — історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.

Цивілізація — категорія історична, її рівень і сутність визначаються тими багатогранними соціально-економічними умовами, в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу.

Американський економіст У. Ростоу висунув теорію "стадій росту", в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку:

• традиційне суспільство;

• перехідне суспільство;

• стадія зрушення;

• стадія зрілості;

• стадія високого рівня масового споживання.

Інший відомий економіст Морган висунув теорію періодизації розвитку суспільства.