Економічні цикли
Ми діємо тільки тоді, коли сталася криза.
Щоб отримати кошти на сейсмічні
дослідження, необхідно влаштувати землетрус.
Том Зиммі
Мета:
засвоїти, поглибити та систематизувати знання по темі;
розвивати, використовувати та набувати в прикладному плані набуті знання по темі;
сприяти формуванню знань та виробленню практичних навичок по темі.
План лекції
1. Типи економічного зростання.
2. Норма нагромадження.
3. Моделі економічного зростання.
4. Показники економічного зростання.
5. Економічні цикли.
Час: 4 год.
Вид заняття : лекція
Тип заняття: засвоєння нових знань
Місце проведення: аудиторія
Матеріально-технічне забезпечення: підручник, наочний посібник, методична розробка.
Джерела інформації: (1) с. 376 - 396.
Основні категорії і поняття: економічний розвиток, екстенсивний тип, інтенсивний тп економічного зростання, норма нагромадження, продуктивність, трудомісткість, матеріаломісткість, фондовіддача, капіталомісткість, екологоефективність, норма нагромадження, інвестиції, економічний цикл, криза, піднесення, пожвавлення, депресія.
Студенти повинні знати:
основні поняття теми;
моделі економічного зростання;
типи економічного зростання;
форми нагромадження капіталу;
Студенти повинні уміти:
аналізувати економічні факти;
пояснювати взаємозв’язок між економічними фактами;
розрізняти термінологію предмету;
використовувати інструменти економічних досліджень на практиці
розраховувати показники економічного зростання.
Домашнє завдання: В.Д . Базилевич/ Економічна теорія /Політекономія с. 376 - 396,
Підготуватись до опитування за питаннями на с.393,
дати письмово визначення термінам навчального тренінга на
с. 393.
І. Типи економічного зростання.
Економічне зростання — це регулярне, стійке розширення масштабів діяльності певної господарської системи, яке виявляється у збільшенні розмірів використаної праці і виробленого продукту — товарів і послуг.
Економічне зростання визначається двома взаємозв’язаними способами:
як збільшення обсягу реального ВВП протягом певного часу
як збільшення за той самий період обсягу реального ВВП на душу населення.
Важливими є обидва способи. Наприклад, якщо є потреба визначити воєнно-політичний потенціал, тоді прийнятні ший перший спосіб. Але при зіставленні життєвого рівня населення в окремих країнах і регіонах перевага надається другому способу.
Економічне зростання можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва та його основних факторів.
Досить близьким до терміну "зростання" є термін "розвиток". Проте економічний розвиток – це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого, тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень.
Виокремлюють два основних типи економічного зростання:
екстенсивний
інтенсивний.
Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів.
Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.
Основною рушійною силою економічного зростання є суперечлива взаємодія виробництва зі споживанням. Бо саме потреби набувають форми економічних інтересів і стимулів – виникає суперечливість "ресурси–потреби". Аналіз змісту рушійних сил економічного прогресу передбачає врахування не лише дії базисних економічних категорій (внутрішніх суперечностей, потреб, інтересів тощо), але й функціонування держави, політичних, ідеологічних, правових, культурних відносин і відповідних інститутів.
ІІ. Норма нагромадження.
На економічне зростання впливають також нагромадження і інвестиції.
Норма нагромадження характеризує відношення частки чистого доходу, яку господарюючий суб’єкт спрямовує на розвиток виробництва, до загальної суми отриманого ним прибутку.
Інвестиції – це сукупність витрат, що реалізовуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головною метою є отримання в перспективі більшого підприємницького доходу, процента, ренти.
ІІІ. Моделі економічного зростання:
1. Однофакторна модель економічного зростання (Харрода – Домара). У ній автори враховують як єдиний фактор економічного зростання лише капітал. Вихідною умовою такої посилки є те, що капітал наче "вбирає" в себе потенції решти виробничих факторів. Передбачається, що задіяні всі фактори виробництва, зберігається рівновага попиту і пропозиції, залишаються постійними співвідношення між заощадженнями S і інвестиціями І.
G – темп економічного зростання;
С – відношення капіталу до випуску продукції (коефіцієнт капіталостійкості);
S – частка заощаджень у національному доході.
S = І, G/S – частка чистих інвестицій у НД.
2. Модель виробничої функції
Q = f(U, K, N)
Q – обсяг виготовленої продукції (НД);
U – сукупні витрати праці;
K – вкладений капітал;
N – земельні ресурси.
Проте існують й багатофакторні моделі зростання, які прямо й опосередковано впливають на економічне зростання.
ІV.Показники економічного зростання.
Продуктивність суспільної праці.
Трудомісткість праці.
Інтенсивність праці.
Капіталовіддача.
Капіталомісткість.
Матеріаломісткість.
Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні.
Продуктивність
суспільної праці =
Трудомісткість — це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.
Трудомісткість
=
Фондовіддача — це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.
Фондовіддача
=
Фондомісткість — це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.
Матеріаловіддача характеризує ефективність використаних предметів праці, тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як
відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів.
Матеріаломісткість є зворотним показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.
Капіталомісткість — це показник, близький до показника фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції:
Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування суб'єкта господарювання за допомогою показника еколого-економічної ефективності (Е) за такою формулою:
