Тема. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА СУСПІЛЬНА НАУКА

Економічна наука має справу з

фундаментальними проблемами життя

суспільства; вона стосується усіх і належить усім.

Людвіг фон Мізес

Люди, які ніколи систематично не

вивчали економічну теорію, схожі на глухих, які

намагаються оцінити звучання оркестру.

Пол Самуельсон

Мета:

• засвоїти, поглибити та систематизувати знання по темі;

• розвивати, використовувати та набувати в прикладному плані набуті знання по темі;

• сприяти формуванню знань та виробленню практичних навичок по темі.

План лекції

1. Предмет економічної теорії.

2. Методи економічних досліджень.

3. Функції економічної теорії.

Час: 2 год.

Вид заняття : лекція

Тип заняття: засвоєння нових знань

Місце проведення: аудиторія

Матеріально-технічне забезпечення: підручник, наочний посібник, методична розробка.

Джерела інформації: (1) с. 23 – 47.

Основні категорії і поняття: економіка, меркантилізм, неокласицизм, фізіократи, кейнсіанство, класична політична економія, економічні закони, економічні категорії, мікроекономіка, макроекономіка, мегаекономіка.

Студенти повинні знати:

• основні поняття теми;

• об’єкт і предмет вивчення економічної теорії;

• функції п економічної теорії ;

• методи економічного аналізу

Студенти повинні уміти:

• аналізувати економічні факти;

• пояснювати взаємозв’язок між економічними фактами;

• розрізняти термінологію предмету;

• використовувати інструменти економічних досліджень на практиці. страхування.

Домашнє завдання: В.Д . Базилевич/ Економічна теорія /Політекономія с. 23 – 47,

1. Підготуватись до опитування за питаннями на с.45.,

2. Дати письмово визначення термінам навчального тренінга на с. 45.

РОЗГОРНУТИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

1. Предмет економічної теорії

Поняття економіка (від гр. oikonomia, буквально — мистецтво ведення домаїпнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:

1) народне господарства певної країни, групи країн або всього світу;

2) сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

3) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;

4) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.

Економіка як складна різноманітно структурована система є

об'єктом вивчення спеціальної науки — економічної науки.

Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Колумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.

Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.

Основні етапи розвитку економічної науки

І. Меркантилізм ( XVI – XVII ст..). Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та

розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

ІІ. Фізіократи ( XVIІ – XVIIІ ст.). На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не

прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго,

Н. Мірабо, Д. Hope.

ІІІ. Класична політична економія(XVIІІ – XІX ст.). . Виникла з розвитком капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему. Класична політична економія поділилася на дві економічні течії: марксизм і маржиналізм

3.1. Марксизм, або політична економія праці (XІX – XX ст.) Засновники цього напряму К.Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти.

3.2. Маржиналізм (XІXст.) (від англ. marginal — граничний) — теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на основі універсальної концепції використання граничних, крайніх ("max" чи "min") величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ.

Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних процесів і явищ індивідом. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

У сучасній західній економічній науці існують різні напрями, течії, школи, типологія яких відрізняється як за методами аналізу, так і за розумінням предмета й мети дослідження.

Концептуально відрізняються і підходи до вирішення економічних проблем. Однак цей поділ значною мірою умовний, тому всю сукупність сучасних течій і шкіл можна згрупувати у такі чотири основні напрями:

І. Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Засновники теорії — А. Маршалл і

А. Пігу.

Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної рівноваги, розвитку виробництва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП).

ІІ. Кейнсіанство — одна з провідних сучасних теорій, на противагу неокласикам, обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж.М. Кейнс.

ІІІ. Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль таін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей і т. ін.

ІV. Неокласичний синтез — узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон, Л. Клейн та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів економічної теорії.

Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі

розділи:

І. Основи економічної теорії (політекономія) — це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи.

ІІ. Макроекономіка вивчає загальні закономірності і механізм функціонування національної економіки як єдиного цілого.

ІІІ. Мікроекономіка вивчає закономірності і механізм функціонування економічних процесів на рівні первинних ланок економіки: домогосподарств,

фірм. В вузькому розумінні - це економіка фірми, обґрунтування її економічної поведінки (діяльності) в умовах ринку.

ІV. Мезоекономіка вивчає механізм функціонування економічних процесів на рівні окремих галузей і підсистем національної економіки (агропромисловий, військово- промисловий, територіальні комплекси та ін.).

V. Мегаекономіка вивчає закономірності розвитку і функціонування світової економіки, тобто економічні процеси на глобальному рівні.

З позицій функціонального підходу розрізняють позитивну і нормативну економічну теорію.

Позитивна економічна теорія вивчає, систематизує та узагальнює об'єктивні факти економічної дійсності, тобто фактичний стан економіки. Вона вивчає те, “що є” в даний час в економіці.

Нормативна економічна теорія дає оцінку фактичному стану економіки і на цій основі визначає, які конкретні рішення та заходи повинні бути здійсненні в тій чи інший економічній ситуації. Вона дає відповідь на питання: «як повинно бути?»

Наприклад, позитивне твердження: “фактичний рівень безробіття в країні становить 10%”.

Нормативне твердження: “рівень безробіття необхідно скоротити на 4%, щоб довести його до природного рівня”.

Предметом економічної теорії в класичному розумінні є економічні або виробничі відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва матеріальних благ та послуг.

Що ж становлять собою економічні відносини?

Економічні відносини - це суспільні відносини і зв'язки, що складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг.

Розглянемо коротко сутність названих структурних складових системи економічних відносин.

Виробництво - це процес створення матеріальних благ та послуг (валового продукту), необхідних для задоволення суспільнихпотреб (особистих та виробничих).

Розподіл - визначає частку індивідів, підприємств та держави у створеному валовому продукті. В результаті розподілу утворюються доходи громадян і підприємств (заробітна плата, рента, процент, прибуток). Ці доходи вважаються первинними. Доходи держави є вторинними. Вони формуються за рахунок оподаткування первинних доходів. В процесі розподілу відбувається і розподіл економічних ресурсів з метою їх послідуючого використання в процесі виробництва.

Обмін - це процес, в ході якого отримані в результаті розподілу доходи обмінюються на товари та послуги. В умовах товарного виробництва обмін відбувається на ринку і через ринок. Тому відносини (сфера) обміну в широкому розумінні - це вся система ринкових відносин.

Споживання - це використання отриманих в результаті розподілу і обміну матеріальних благ для задоволення потреб.

Економічна теорія належить до суспільних наук, вона вивчає людину

як голов ого суб'єкта і носія економічних відносин. Економічна теорія

вивчає кономічну поведінку людей, тобто їх діяльність в сфері

виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг.

Тому завдання економічної теорії полягає в науковому обґрунтуванні раціональної економічної поведінки людей, формуванні у них економічного мислення, економічної культури, без яких неможливе успішне вирішення складних проблем ефективного вибору.