3.2 Майбутнє малочисленної школи: пріоритети розвитку

У роботі сільської малокомплектної школи чимало нерозв'язаних проблем. Справа в тому, що в малої

школи звичайно невелике приміщення. І в цьому приміщенні поруч один з одним живуть і малюки, і підлітки. Але при всьому цьому малюкам і підліткам потрібне різне середовище життя. Якщо для малюків краще, щоб приміщення, у якому вони знаходяться, було б м'яким, затишним, ніжним, то підлітки потребують більше простору, більше можливості «ламати і будувати». Ну, наприклад, зрозуміло, якщо в родині є малюк, то звичайно він на стіни своєї кімнати вішає малюнки з іграшками, ляльками чи машинками. А підліток уже вішає плакати рок-ідолів. Те, що цікаво підліткам, ще рано малюкам і часто просто руйнує стійкий світ молодших школярів, а те, що потрібно малюкам, обмежує простір, потрібний підліткам для розвитку.І тут виникає істотна проблема для малих шкіл: як у невеликому приміщенні ще й поєднати можливість загального активного життя різних поколінь та необхідність різних середовищ для їхнього розвитку? Не дивлячись на це, у невеликій школі набагато простіше, ніж у великій, відмовитися від традиційної системи оцінювання (і разом з нею від її численних негативних наслідків) просто через те, що дітей менше і, відповідно, менше необхідності всіх нівелювати і винаходити технологічну, однакову для всіх систему.У невеликій школі більше можливостей для словесного; змістовного оцінювання, підтримання, зворотного зв'язку з кожною дитиною. Учителі мають більше можливостей бути терплячими до дітей, їхньої поведінки, реальних проблем і складнощів дорослішання. У малій школі більше можливостей тісно спілкуватися з батьками, а не обмежуватися записами в щоденнику [17, 4].

Невелика кількість учнів у класах і в школі в цілому породжує і це одну проблему – соціально

психологічну. Мало дітей - мало спілкування, мало вибору, мало різномаїття в спілкуванні. У великих класах більше шансів «мирного співіснування» кількох лідерів: більше учнів - більше груп, більше можливостей вибору друзів чи подруг (посварившись з однією подружкою, дівчинка не залишається самотньою - є шанс знайти іншу), набагато різноманітніший вибір для формування досвіду спілкування з протилежною статтю... Усе це - істотна проблема. Оскільки саме досвід спілкування з однолітками, старшими і молодшими, дівчатками і хлопчиками стає у певному віці головним для школярів, і аж ніяк не навчання.

Але навчання в маленьких класах має свої «підводні рифи». Мала наповнюваність класів

традиційно позитивно сприймається (і батьками, і педагогами) як можливість більш якісної

організації індивідуального підходу до організації навчання і більш якісного навчання школярів. З одного боку, звичайно ж, це так - учителю простіше підготувати індивідуальні завдання різних рівнів кожному учневі в класі з 5-10 учнями, ніж у класі, де навчаються 30 дітей. Але справа в тому, що індивідуальний підхід - це не тільки індивідуально організоване співнавчання, а освіта взагалі - це не тільки індивідуальна навчальна робота. Ось і виникають проблеми.Коли в навчальній групі мало учасників, зменшується різноманіття в групі, набагато складніше створити атмосферу взаємного емоційного пошуку відповідей на складні питання, настільки необхідну для справжньої освіти. Адже відомо, що чим строкатіший колектив, тим корисніший він для росту кожного його члена. У гарному класі, як правило, є й інтелектуальні лідери, на яких можна рівнятися іншим; є емоційні лідери, які створюють потрібний настрій, атмосферу; є більш слабкі в навчанні учні, турбота про успіхи яких дуже корисна і в моральному і в навчальному плані для «завжди успішних» лідерів. Різноманіття думок, позицій, підходів, вражень - от що створює насичену атмосферу взаємного навчання. Усього цього важко досягти в невеликому класі.Крім того, у маленькому класі, як це не дивно, ще різкіше починають виявлятися відмінності дітей. Один інтелектуально сильний і рветься вперед, інший мислить у чотири рази повільніше, але глибше і не встигає за швидкістю проходження матеріалу першим; третій дуже слабкий у роботі а навчальним матеріалом і т.д. І якщо у великому класі така різниця нівелюється, зокрема, завдяки диференціації учнів на якісь групи, то в маленькому класі вона різко «виходить назовні».І тут у вчителя виникає проблема методу. Справа в тому, що вчителів у педінститутах учать працювати фронтально з великими класами чи індивідуально (один на один з учнем). Дуже рідко майбутніх педагогів озброюють засобами роботи з малими групами. І вже зовсім не зрозуміло, як працювати з класом, де ніяких груп не створиш. Стояти біля дошки і викладати матеріал у лекційному стилі, коли в класі сидять п'ятеро учнів, смішно. Посадити кожного учня носом у підручник і переходячи від одного до другого розмовляти індивідуально - теж погано. Деякі не витримають і кількох місяців такого «нудного навчання» Знову потрібні індивідуальні маршрути. У великій школі цю проблему можна розв'язати за рахунок створення профільних груп. А як бути маленькій школі, у якій ніяких груп не створиш? Педагоги малих шкіл, які намагаються впоратися із цими труднощами, стають на шлях інновацій, пошуків Інших способів організації навчального процесу, іншого способу організації життєдіяльності школи в цілому. Інколи малі школи опиняються в цих процесах попереду великих, адже саме життя змушує їх шукати інші шляхи організації навчання. Крім того, відомо, що чим організація менша, тим легше проводити в ній зміни.

Модуль1

Самостійна робота 9

Тема: Наукові основи методики розвитку мовлення дітей в період навчання грамоти. Взаємозв'язок розвитку мовлення з розвитком мислення. Вчення І.П. Павлова про типи мовлення і мовців.

Кількість годин: 2 год.

Знати: завдання і напрямки роботи з розвитку мовлення в початкових класах, розуміння

зв’язку мовлення і мислення, основні положення вчення Павлова про типи мовлення і

Знати: основи навчання грамоти, розуміти зв’язок мови з мисленням

Література: Методика викладання української мови за редакцією С.І. Дорошенка.- К.,»Вища школа».- 1989р

Методика викладання української мови за редакцією Г.А. Чуйка.-«Вища школа».- 1975

Програма загальноосвітньої середньої школи, «Пояснювальна записка»

План:

Напрямки роботи з розвитку мовлення учнів

Вчення Павлова про типи мовлення і мовців

Методичні рекомендації: