24. Ліговані конструкційні сталі.

В якісних конструкційних масштабних сталей в основном використовують сталі ліговані хромом (0,8…1,2%). Для хрома позначка «х». Ці сталі мають кращу проколюваність ніж вуглецеві, крім того в цих сталях існують і другі компоненти.

1. Для підвищення прокалюваності додається бор (індекс «Р» може бути до 0,003%).

2. Для підвищення прокалюваності вводиться марганець (індекс «Г» : 18ХГТ; 30ХГТ). Використовують для виготовлення шестерень.

3. Для подрібнення зерна в склад сталі вводять титан «Т» : 18ХГТ; 30ХГТ.

4. Введення в склад сталі молібдену (0,15…0,45%), підвищення прокалюваності сталі, знищує межу ломкості від 20-120 , також підвищує статичну і динамічну залишкову міцність, запобігає внутрішньому окисленю сталі при нагріванні і позначається «М». Ванадій в хлористій сталі підвищує міцність і подріблює зерно в межах 0,1…0,3% і позначається «Ф».

5. Введення в хлористу сталь нікелю «Н» підвищує міцність, прокалюваність, знижає температуру мужу холодноломкості.

6. При додаванні в хлористу марганцеву сталь кремнію «С» отримують сталі які називають хромансили: 20ХГС, 30ХГСА; для підвищення прокалюваності та механічних властивостей.

7. Хромансили добавляють ще нікель: 30ХСНА, «А»-азот.

8. Для найбільш відповідальних деталей, які мають дуже великі перерізи використовують складно леговані хромо-нікель-молібденові сталі: 18Х2Н4В(М)А і 40ХНМА.

9. З підвищенням вмісту вуглецю підвищується границя холодноломкості.

10. Добавка свинцю і кальцію покращує можливість обробки сталі і позначаються АЦ4522.

Маркування легованих сталей використовують такі букви: Ni – H; Cu – Д; N – A; Cr – X; B – P; P – П; Со – К; Nb – Б; Mo – M; Zn – Ц; Ті – Т; Mn – Г; Si – C; V – Ф; Al – Ю. Для встановлення кількості легованого елементу в сталі відповідної букви марки, ставиться число в процентах.

25. Титанові сплави.

Подібно залізу титан має поліморфні перетворення типу , а отже такі сплави можуть загартовуватися, як і сталь.

В залежності від характеру легуючого елементу які зміцнюють сплави, то якщо до складу до складу сплаву входять стабілізатори. Їх позначають через «А», або – стабілізатори, які бувають: евтектичні і заморфні стабілізатори і . Нейтральні зміцнювані позначають через N, то можливі такі типи титанових сплавів.

Ті – А -

Ti – A -

Ті – А - -

Ті – А - – N

Ti – A - - - N

Домішковими зміцнювачами титанові сплави – Al, Si, Fe, Mn, Cr, V, Mo. При розрахунках зміцнення титаном зміцнюючим елементом приведені 1-го % такого елменту складає МПа.

Практично всі титанові сплави мають в своєму складі алюміній, тому що він дешевий та легкий. Al ефективно зміцнює Для титанових сплавів Al являється еквівалентом вуглецю в сплавах заліза.

26. Алюмінієві і магнієві сплави.

Al-сплави по технологічним властивостям діляться на 3 групи:

1. Дефективні сплави (д.с.) не зміцнювані термообробкою.

2. Д.с. зміцнені термообробкою.

3. Ливарні сплави.

Маркування Al-сплави «Д» на початку сплаву позначають сплави типу дюралюміній Al – Mg – Zn –Cu.

«А» позначається технічний Al; «АК» - ковкі Al сплави; «АЛ»-ливарні сплави; «В»-надміцні Al сплави. За цими буквами стоїть число – умовний номер сплаву. За цим номером слідують позначення які характеризують стан сплавів. «М» позначається м’який відпалений сплав. «Т»-термічно оброблений (закалка, старіння). «Н»-нагартований.

Основні Mg-сплави являються сплавами Mg- Al, Zn, Mn, Zr. Вони діляться на деформовані і леварні. Ці сплави можуть зміцнюватися після загартування і проходять стадію старіння. Закалювання цих сплавів проводять при температурі 380-420 , а старіння проводять при температурі 200-300 . При старінні збільшується на деформованих на 10-30%, а на ливарних на 30-60%.

Деформовані Mg-сплави маркуються МА1; МА8; МА9; ВМ5-4. Леварні Mg-сплави маркуються ВМЛ-3; ВМЛ-1.