2.3 Визначення розрахункових електричних навантажень від освітлювальних систем

Для визначення ЕН освітлювальних установок використовується метод питомої потужності.

Для знаходження питомої фактичної потужності ЕН освітлювальних установок використовуються слідуючи дані: тип світильника, коефіцієнт запасу _, освітленість , значення розрахункової висоти H, площа освітлювального приміщення S. По обраному типу світильника, площі освітлювального приміщення та висоті підвісу світильників згідно [4] визначаємо питому потужність загального рівномірного освітлення необхідну для забезпечення необхідного значення норми освітленості.

Максимальну активну потужність освітлювальних установок визначимо згідно виразу

, (2.11)

де – коефіцієнт попиту освітлення [4];

S – площа приміщення, м²;

– питома фактична потужність освітлювальних установок, Вт/м², визначається за формулою

, (2.12)

де – питома потужність освітлювальної установки, Вт/м², визначається за [4];

– фактична норма освітленості для виконуваного виду робіт [4], лк;

– коефіцієнт запасу фактичний для виконуваного виду робіт [4];

– коефіцієнт запасу табличний для виконуваного виду робіт [4];

– коефіцієнт зміни відбиття від поверхонь приміщення [4].

Для газорозрядних ламп максимальна реактивна потужність

, (2.13)

де – відповідно для кожного типу ламп.

Характеристика освітлення різних видів освітлення приймаються згідно даних [4] та відповідних нормативних документів.

2.4 Розрахунок електричних навантажень на шинах 0,4 кВ цехової підстанції

Сумарні активна та реактивна розрахункові потужності на шинах 0,4 кВ визначаються за виразами

, (2.14)

. (2.15

Одночасно розраховуємо приблизне навантаження на шинах цехової підстанції за виразом

(2.16)

2.5 Загальна послідовність розрахунку електричних навантажень

1. Розрахунок виконується за таблицею 2.3.

2. Розрахунок електричного навантаження електроприймачів (ЕП) напругою до 1000 В проводиться для цеху, електропостачання якого проектується у даної роботі.

3. Дані для розрахунку (графи 1–6) заносяться на основі вихідних даних (графи 1–4) та довідковими даними (графи 5, 6).

При цьому:

– усі ЕП групуються за характерними категоріями з однаковими і . У кожної строчці вказуються ЕП однакової потужності;

– резервні електроприймачі, ремонтні зварювальні трансформатори та інші ремонтні електроприймачі, а також ЕП, що працюють у короткотривалому режимі (пожежні насоси, вентилі, засувки тощо) при підрахунках розрахункової потужності не враховуються ( за винятком випадків, коли потужності пожежних насосів і інших противоаварійних ЕП визначають вибір елементів мережі електропостачання).. У графах 2 і 4 вказуються тільки працюючі ЕП;

– для приводів з багатьма двигунами враховують усі одночасно працюючі двигуни;

– при включенні однофазного ЕП на фазну напругу він враховується у графі 2, як еквівалентний трифазний ЕП номінальною потужністю

; ,

де , – активна і реактивна потужності однофазного ЕП;

– при включенні однофазного ЕП на лінійну напругу він враховується як еквівалентний ЕП номінальною потужністю

; ;

– при наявності групи однофазних ЕП, які розподілені по фазах з нерівномірністю не вище 15 % по відношенню до загальної потужності трифазних й однофазних ЕП у групі, вони можуть бути представлені у розрахунках як еквівалентна група трифазних ЕП з той ж сумарною номінальною потужністю. У випадку перебільшення вказаної нерівномірності номінальна потужність еквівалентної групи приймається рівною потрійному значенню потужності найбільш завантаженої фази.

4. У графах 8 й 9 відповідно записують величини . і . У підсумковій строчці визначають суми цих величин

і .

5. Визначається груповий коефіцієнт використання по вузлу в цілому

.

Значення заноситься у графу 5 підсумкової строки.

6. Визначається ефективна кількість ЕП.

7. Визначається коефіцієнт розрахункового навантаження (графа 10).

8. Розрахункова активна потужність підключених електроприймача до розрахункового вузла живлення напругою до 1000 В (графа 11) визначається згідно співвідношенню

.

Якщо розрахункова потужність виявиться менше номінальної найбільш потужного електроприймача, приймають .

9. Розрахункова реактивна потужність (графа 12) визначається наступним чином:

– для живлячих мереж напругою до 1 кВ у залежності від :

при	;
при	.

10. Для магістральних шинопроводів і на шинах трансформаторних підстанцій, а також при визначенні реактивної потужності в цілому по корпусу, цеху

.

11. До розрахункової активної та реактивної потужності силових ЕП напругою до 1000 В додається навантаження освітлення

,

.

12. Значення струмового розрахункового навантаження, за яким обирається переріз лінії за допустимим нагрівом, визначається згідно з виразом

, (2.17)

де (2.18)

– повна розрахункова потужність, , (графа 13).

Враховуючи достатньо велику кількість електроприймачів цеху (декілька десятків) та типові схеми обчислювань, бажано розрахунки даного розділу здійснювати за допомогою програмних засобів, наприклад, електронних таблиць.