Тема: Економічні потреби суспільства, їхня суть та структура
Зміст
Вступ 3
1. Економічні потреби суспільства, їх суть та структура 4
2. Закон зростання потреб 8
3. Механізм дії закону зростання потреб 12
Висновки 14
Список використаної літератури 15
Вступ
Кінцевою метою виробництва є задоволення різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника. Виробництво, яке працює не з метою задоволення потреб людини чи суспільства, тобто заради власне виробництва, є безглуздою витратою обмежених ресурсів землі, корисних копалин, довкілля, економічних благ і робочої сили.
Сутність економічних потреб. Що ж таке потреба? Загалом потреба — це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її.
Отже, потреба — категорія, що відбиває ставлення людей, а звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності. Структура потреб велика. Крім економічних потреб, існує низка інших — культурних, політичних, ідеологічних, національних і т. ін.
Економічні потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.
Отже, потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер.
Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб'єктами і об'єктами.
За суб'єктами потреби поділяють на:
• індивідуальні, колективні та суспільні;
• домогосподарств, підприємств і держави;
• суспільно-економічних класів і соціальних груп. За об'єктами потреби класифікуються так:
♦ породжені існуванням людини як біологічної істоти;
♦ матеріальні і духовні;
♦ першочергові і непершочергові.
1. Економічні потреби суспільства, їх суть та структура
Представники економічної теорії минулого і сучасного, визначні мислителі і філософи, розглядаючи суть людини і її діяльність, прийшли до висновку, що вираження природи людини здійснюється в потребах. Лише потреби та їх задоволення примушують людину здійснювати розвиток науки і техніки, зростати духовно.
Тому кінцевою метою функціонування будь-якої економічної системи є задоволення потреб суспільства та його індивідів.
Потреби - це категорія, яка відображає ставлення людей до умов їх життєдіяльності, це щось необхідне для розвитку людини як особистості.
Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним кутом зору. Наприклад, професор А.С.Гальчинський виділяє економічні та неекономічні, виробничі та невиробничі потреби. На його думку, структура економічних (особистих) потреб складається із:
1) фізичних потреб: продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення;
2) інтелектуальних потреб: одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурного відпочинку, предметів і послуг культурного призначення;
3) соціальних потреб: охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок, тощо.
Економічна діяльність - це є процес суспільного виробництва, який спрямований на створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людей. Це ще й виробництво самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їх фізичного існування, а також реалізація і розвиток їх здібностей.
Структура потреб суспільства відображає ставлення людини до природи - потреби людини в природі: в насолоді природою, охороні природи, потреби виробничі - в засобах виробництва або предметах споживання, потреби до себе, до інших людей, до праці, до дозвілля тощо.
Потреби людей надзвичайно різноманітні: фізіологічні, інтелектуальні, політичні тощо. їх можна класифікувати за різними ознаками. За носіями, або суб'єктами, потреби поділяються на індивідуальні, колективні та суспільні. Відповідно до об'єктів, на які спрямовані потреби, розрізняють матеріальні, духовні та естетичні потреби. Залежно від сфери діяльності виділяють потреби праці, відпочинку, спілкування, економічні.
За походженням потреби поділяють на первинні та вторинні. Первинні - породжені тим, що людина є істотою біологічною і їй постійно необхідні повітря, вода, їжа, сон тощо. Вторинні потреби витікають з того, що людина є частиною соціуму, тобто живе в рамках певної соціальної організації. І такий статус людини вимагає і породжує соціальні потреби[8, c. 51-53].
Класифікація потреб:
За суб'єктами (носіями потреб):
• індивідуальні,
• колективні,
• суспільні.
Або: домогосподарств, підприємств, держави.
За об'єктами (предметом, на який вони направлені):
• матеріальні (потреби в матеріальних благах та послугах);
• духовні (потреби у творчості, самовираженні, розвитку своїх можливостей, самовдосконаленні, вірі, освіті, культурі, заняттях наукою, мистецтвом, підвищенні кваліфікації);
• соціальні (коханні, дружбі, спілкуванні, участь у суспільно-корисній діяльності).
За сферами діяльності:
• праці,
• спілкування,
• рекреації (відпочинку, відновлення працездатності),
• економічні - частина людських необхідностей, для задоволення яких необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ.
За черговістю задоволення:
• першочергові (задовольняються предметами першої необхідності),
• не першочергові (задовольняються предметами розкоші). За ступенем реалізації:
• абсолютні (породжені сучасним рівнем розвитку економіки),
• дійсні (відповідають рівню розвитку економіки певної країни),
• платоспроможні (потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін).
За участю у відтворювальному процесі:
• виробничі (потреби в засобах виробництва),
• невиробничі (потреби у споживчих товарах). За можливостями задоволення:
• насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення),
• ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).
За значимістю потреби можна представити у вигляді піраміди:
Потреби породжують стимули до виробництва, тому виробництво є доцільною діяльністю людей, спрямованою на задоволення їхніх потреб[3, c. 37-39].
Від структури виробництва залежить задоволення потреб населення в різних благах.
Виробництво буває:
Матеріальне:
• основне виробництво (галузі: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, риболовля, мисливство - тобто, де виготовляється продукт);
• виробнича інфраструктура (галузі, що обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві, в суспільному виробництві в цілому - транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади, галузі ділових послуг (інженерно-будівельні, консультаційні, інформаційні, рекламні, лізинг));
• нематеріальне виробництво (соціальна інфраструктура) - галузі, що надають послуги, які задовольняють соціальні і духовні потреби людей (охорона здоров'я і фізична культура, освіта, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, побутове обслуговування, наука, культура і мистецтво).
Невиробнича сфера: державний апарат, партапарат, апарат управління громад, рухів, армія, міліція.
Виробництво поділяється на офіційну і тіньову економіку.
Тіньова економіка - сукупність неврахованих, нерегламентованих і протиправних видів господарської діяльності.
Загальні ознаки:
• прихований, таємний характер (така діяльність не реєструється державою і не відображається в офіційній статистиці);
• охоплює всі фази: виробництво - розподіл - обмін - споживання;
• незаконне збагачення шляхом приховування доходів від державного оподаткування, безкоштовне привласнення чужого мана і перерозподіл суспільного багатства.
Структура тіньової економіки:
• неофіційна («сіра») - охоплює легальні, дозволені види господарської діяльності, розповсюджена особливо в сфері послуг (ремонт квартир, медична допомога, надання житла в курортній місцевості). Отримані доходи приховуються від оподаткування;
• фіктивна (білокомірцева) - господарською діяльністю займається керівний склад підприємств і державні чиновники в тих країнах, де значно розвинений державний сектор економіки (приписки до виконання державних завдань і планів, крадіжки матеріальних ресурсів, махінації в отриманні грошей);
• підпільна (чорна) - заборонена законом діяльність - наркобізнес, контрабанда, фальшивомонетництво, торгівля людьми, замовні вбивства та інше.
Взаємозв'язок між потребами і виробництвом носить взаємозалежний характер. З однієї сторони, потреба є внутрішнім мотивом виробництва. З іншої сторони, виробництво, створюючи блага, породжує конкретні потреби в них:
• задоволення потреб з допомогою спожитої речі веде до появи нових потреб;
• з розвитком технічного прогресу виникають нові потреби;
• виробництво не тільки забезпечує задоволення потреб, але і впливає на способи споживання.
Збільшення потреб виражає причинно-наслідкових зв'язок між розвитком суспільного виробництва, зростанням і вдосконаленням потреб населення. Потреби людини безмежні (випереджають можливості задоволення):
• людина намагається задовольнити потреби на більш високому рівні;
• з часом з'являються нові потреби. Фактори, що протидіють підвищенню потреб:
• низький рівень матеріальної і духовної культури суспільства;
• слабкий розвиток поділу праці;
• мізерні грошові доходи більшої частини суспільства при високому рівні цін;
• чисельність населення[9, c. 146-148].