4.2.2 Розрахунок освітленості

Розрахунок освітлення цеху проводиться методом світлового потоку (методом коефіцієнту використання).

, (4.1)

де – коефіцієнт запасу, визначається за довідником [4];

– мінімальна освітленість, лк;

S – площа освітлювального приміщення, м²;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення, ;

N – прийнята кількість світильників, шт.;

 – коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт використання світлового потоку визначається по довідковим таблицям [4] в залежності від типу прийнятого світильника, коефіцієнтів відбиття від поверхонь приміщення і від індексу приміщення “і”, останній визначається за виразом

, (4.2)

де А, В, h – відповідно довжина, ширина приміщення і висота підвісу світильника, м.

В залежності від отриманої величини світлового потоку приймається конкретний світильник, при цьому світловий потік прийнятого світильника не повинен бути меншим ніж на 10 % розрахункового значення і не перевищувати більше ніж на 20 % розрахункового значення. В противному разі змінюється кількість світильників і розрахунок повторюється.

З таблиці 10.4 [5] приймаємо , тоді отримаємо відстань між світильниками

(4.3)

Розраховуємо кількість світильників в ряду і кількість рядів, приклад розміщення світильників приведений на рисунку 4.4.

Рисунок 4.4 –– Приклад розміщення світильників цеху:

– відстань від стелі до світильника, – відстань між світильниками,

– відстань від крайнього ряду до стіни; – відстань між рядами.

Після прийняття схеми розміщення світильників проводиться перевірка освітленості в найбільш характерній точці точковим методом по кривим просторових ізолюкс прийнятого світильника згідно виразу

, (4.4)

де – світловий потік прийнятого світильника, лм;

 – коефіцієнт неврахування освітленості від інших світильників, ;

– сума освітленості від світильників згідно кривих просторових ізолюкс, лк;

– кількість врахованих світильників.

Отримане значення освітленості не повинно бути меншим ніж на 10 % значення мінімальної освітленості.

Визначається активна і реактивна потужність системи освітлення.

4.2.3 Електропостачання освітлювальних установок Напруга освітлювальних мереж

Відповідно до "Правил будови електроустановок" для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватися напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі й у мережах постійного струму.

Для живлення окремих ламп варто застосовувати напругу не вище 220 В, що допускається для всіх стаціонарних світильників незалежно від висоти їхньої установки в приміщеннях без підвищеної небезпеки. У приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних при установці світильників загального освітлення з лампами розжарювання на висоті менш 2,5 м при відсутності спеціальної конструкції світильника, що виключає доступ до лампи без застосування інструмента, використовується напруга не вище 42 В.

Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127–220 В допускається встановлювати на висоті менш 2,5 м від підлоги за умови неможливості випадкових доторкань до їх струмоведучих частин.

Для живлення ксенонових, дугових, металогалогенних і натрієвих ламп, розрахованих на напругу 380 В, і пускорегулюючих апаратів для газорозрядних ламп, що мають спеціальні схеми (наприклад, трифазні, з послідовним з'єднанням ламп), застосовується напруга не вище 380 В, у тому числі фазна напруга системи 660/380 В з заземленою нейтраллю при дотриманні наступних умов:

• введення у світильник чи ПРА має виконуватися проводом або кабелем з мідними жилами і з ізоляцією, розрахованою на напругу не менше ніж 660 В;

• заборона введення у світильник двох чи трьох проводів різних фаз системи 660/380 В;

• нанесення на світильник відмінного знаку з вказівкою застосовуваної напруги "380 В" при установці світильника в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних;

• забезпечення одночасного відключення усіх фазних проводів, що вводяться у світильник; це стосується і багатолампових світильників системи 380/220 В, за винятком світильників, які встановлюються у приміщеннях без підвищеної небезпеки.

Для світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання застосовується напруга не вище 220 В в приміщеннях без підвищеної небезпеки і не вище 42 В для приміщень з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних. Допускається застосування напруги до 220 В для світильників спеціальної конструкції: тих, що являються складовою частиною аварійного освітлення, під'єднаного до незалежного джерела живлення; тих, що встановлюються у приміщеннях з підвищеною небезпекою (але не особливо небезпечних).

Для місцевого освітлення допускається застосовувати світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127 – 220 В за умови неможливості випадкових доторкань до їх струмоведучих частин. Застосування люмінесцентних ламп місцевого освітлення в сирих, особливо сирих, жарких і приміщеннях з хімічно активним середовищем допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Для живлення ручних світильників переносного освітлення в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних має застосовуватися напруга не вище 42 В, при особливо несприятливих умовах – не вище 12 В.