10.Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.

Об’єднання Галичини і Волині в одне князівство вперше здійснилось за правління волинського князя Романа Мстиславича. Початок діяльності Романа був пов’язаний з Новгородом, де короткий час він був князем . Повернувшись після смерті батька на Волинь, як старший, одержав Володимир. Деяку славу дав йому успішний похід на ятвягів, литовське плем’я, яке своїми набігами непокоїло Волинь .

У своїх політичних планах Роман спирався в основному на сили Володимирського князівства.

Найважливішою справою Романа, яка дала йому історичне ім’я, було приєднання Галичини до Волині і створення єдиного Галицько-Волинського князівства. В період, коли Київська Русь переживала нищівний процес роздроб. земель, потрібна була незвичайна енергія, щоб протистояти негативному ходові подій, затримати його і сприяти створенню нових державних об’єднань.

Заходи до приєднання Галичини Роман розп. 1188 р. Увійшовши у порозуміння з галич., які були незадоволені розгульним життям Володимира Ярославича і примусили його покинути князівство, Роман сів у Галичі. Але він не зміг витримати боротьби з уграми, які загарбали Галич .

Коли помер Володимир, Роман знову активізував свої зусилля і оволодів Галицьким князівством. Романа підтримувала значна група галицьких бояр, які навіть пішли за ним на Волинь, коли він мусив залишити Галич. Але проти виступала інша боярська партія, що хотіла мати князями синів Ігоря Святославича. На початку свого князювання в Галичині Роман вів гостру боротьбу з боярами. Боярство становило тут велику силу. Розвиток політичних подій призвів до того, що бояри зосередили також управління. Великі бояри мали навіть свої полки.

Причинами непороз. Романа з боярами можне бути те, що Роман намагався зміцнити князівську владу та перейняти державні доходи, які захоплювали бояри.Роман Перемога над боярською верхівкою сприяла зміцненню княжої влади, і Роман вільно розпоряджався всією територією. Маючи значну силу, він міг авторитетніше виступати проти інших князів. З великою увагою ставився Роман до справ Києва. Коли Рюрик Ростиславич почав організовувати похід на Галичину, Роман випередив його і з галицькими та волинськими полками увійшов у Київщину. Рюрикові союзники перейшли на сторону Романа, а сам Рюрик був примушений підкоритись і зректися київського престолу.

Росту авторитету Романа сприяли його походи проти половців. Останнім епізодом діяльності Романа був його похід на Польщу. Роман жив у дружбі з головною лінією польської династії і обидві сторони надавали взаємну допомогу. Роман пішов походом на Польщу і здобув два польських міста. Коли ж він з невеликою дружиною від’їхав від табору, поляки оточили його і вбили у бою.

11.Відновлення Галицько-волинської держави. Політика д.Галицького.

Після смерті Романа Мстиславича бояри взяли владу собі.Вони пригнічували селян і міщан, вся земля прийшла в безвладдя.Але пізеіше Данило, один із синів Романа, почав боротьбу з боярами. Врешті після наполегливих зусиль Данилові вдалося утвердитися на Волині, звідкіля він повів наступ на Галицьку землю. Щоб перемогти бояр, він спирався на селян та міщан. Князь намагався створити центр. апарат управління з вірних собі бояр. У 1237-1238 рр. Данило остаточно укріпився в Галичі. Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом. Незадовго до зруйнування Києва Батиєм Данило укріпився в Києві і доручив управління тисяцькому Дмитрові, досвідченому і хороброму воєводі, якому і довелося керувати обороною міста.

Столицею князівства Данило Романович обрав свою нову резиденцію Холм, де побудував оборонні споруди, церкви, заклав гарний парк. За наказом Данила були споруджені міста-замки Данилів, Крем'янець, Угровеськ та ін. Фортифікаційна і будівельна діяльність Романовичів була дуже своєчасною. Хан Батий рушив на Волинь. За Володимир ружинники та озброєні містичі боролися до кінця, до останнього воїна. Данило, який на той час повертався з Угорщини, зупинився в Синевидському монастирі, тут він дізнався про навалу і був змушений повернутись до Угорщини. Усе ж Галицько-волинська земля потерпіла порівняно менше, ніж східні князівства. Це дало змогу відразу ж після відходу орди приступити не тільки до відбудови зруйнованих міст, а й до спорудження нових. Зокрема, було зведено могутні укріплення Холма, куди Данило переніс свою столицю, збудовано Львів. Одночасно і далі доводилось воювати з непокірними боярами. військо Данила Галицького здобуло блискучу перемогу в битві з військом угорського короля та його союзниками поблизу міста Ярослава на Сяні. Ярославська битва, в якій Данило підтвердив свою славу хороброго воїна і здібного полководця, надовго зупинила агресію Угорського. Між Данилом і угорським королем Белою IV налагодились дружні стосунки. Але спроба організувати достатньо сильний союз проти ординців не вдалася. Не маючи змоги чинити надійний опір переважаючим силам Золотої Орди, Данило був змушений поїхати на переговори до хана Батия в його новозасновану столицю Сарай-Бату. Хан прийняв Данила з почестями, ця поїздка означала визнання залежності від орди. Подальша діяльність Данила засвідчує, що він йшов на підпорядкування орді, тільки щоб отримати перепочинок і зібрати сили для вирішальної боротьби. Саме з цією метою було споруджено низку укріплених міст, які мали стати опорою проти татар. Однак Данило і Василько були змушені розібрати укріплення найбільших фортець на доказ того, що вони "мирники" орди. Лише столичний Холм не скорився і зберіг свої фортифікації.

Данило провадив активну зовнішню політику. Міжнародному авторитетові Данила сприяло увінчання його отриманою від папи Інокентія IV королівською короною. Західноєвропейські хроніки називали Галицьке-Волинське князівство королівством ще задовго до дорогичинської коронації, тому, надсилаючи в подарунок Данилові корону, папа враховував реальні факти. Стосунки холмського двора з Римом мали переважно політичний характер, однак папа не зміг тоді надати реальної допомоги проти орди, тому взаємини Данила з Римом не завершилися стійким союзом.