39.Директорія в Україні і її політика. Об'єднання унр і зунр.

Створена 14 листопада 1918 р. на підпільному засіданні Укр. Національно-визвольної Спілки в Києві, як межпартийный орган соцпартій У (політичний керівник - В. Винниченко, військовий - С. Петлюра. Директорія домоглася нейтралітету німців і за допомогою корпуса стрільців під командуванням Е. Коновальца розгромила 18 листопада 1918 р. війська гетьмана Скоропадското в 30 км південніше Києва (причина слабості гетьмана - див. попереднє питання). У середині грудня Скоропадський, зрозумівши безнадійність ситуації, відрікається від влади на користь Директорії і біжить у Німеччину. Внутрішня політика: а) издала закон про ліквідацію приватної власності на землю, але не могла його реалізувати, забороняючи самовільний поділ землі; б) лишила в недоторканності польські маєтки на У; в) у січні 1919 р. провела вибори в парламент; г) оголосила про об'єднання ЗУНР з УНР («Злука»), але через гостру класову боротьбу в обох державах об'єднання У залишилося на папері; д) прихильники Винниченко закликали до першочергового рішення соціальних проблем, а прихильники Петлюри - до зміцнення незалежності. Зовнішня політика Директорії: 1) відношення із Сов. Росією: а) ворожість друг до друга; б) підтримка супротивників один одного (Росія - Радянську У, Директорія - ринулася до спілки з білогвардійцями, Антантою); в) відкрита війна один з одним (січень-лютий 1919 р.). 2) Відношення з Антантою: а) після поразки Німеччини - прагнення ввійти під заступництво Антанти (посилка представників у США, Англію, Францію, Італію й ін.; участь у Парижской мирної конференції і т.д.); б) ставка Антанти (особливо Франції) на Польщу; 3) Відношення з білогвардійцями: а) від військових дій (монархіст Денікін не визнавав незалежної У) до збройного нейтралітету перед настанням Червоної Армії в середині 1919 р. і до підтримки Врангеля в 1920 р., що стремились з'єднатися з Петлюрою і белополяками для спільної боротьби з радянською владою. 4) Відношення з Польщею: а) постійна боротьба з польськими домаганнями на західно-укр. землі (В. Галичина й ін.); б) проте в 1920 р. Петлюра йде на спілку з Пилсудским проти Сов. Росії (див. таке питання).

Проголошення ЗУНР та її злука з УНР.

У Галичині - 18 жовтня 1918 р. у Львові відбулося загальне собранне укр. політичних діячів Галичини і Буковини, що обрало керівний орган - Національний Рада, що заявив про прагнення об'єднати усе західно-укр. землі в єдину державу (Галицню, Северо-Западною Буковину і Закарпаття). У листопаді 1918 р. Национальный Рад увів війська у Львів і в Східну Галицню, проголосив 18 листопада 1918 р утворення Западно-укрдинской Народної республіки (ЗУНР, Президент - Е. Петрушевич, голова уряду - К. Левицкий).

22.01.1919р між УНР і ЗУНР було підпис акт обєднання ,за яким ЗУНР пере імен в зх обл. УНР. У квітні 1920р УНР-Д і Польща підпис Варшавський договір, за яким Польща визнав незал УНР і Дир. На чолі з Петлюрою, як верх владу в Укр

40.Встановлення радянської влади в Укр/. Рад/-польська війна і її наслідки для українців.

В історію України 1919 р.увійшов встановленням радянської форми державності. Першим кроком на цьому шляху стала відмова більшовиків від попередньої назви держави-Українська Народна Республіка. З 6 січня 1919року держава, що стверджувалася в Україні радянськими багнетами, одержала нову назву-Українська Соціалістична Радянська Республіка(УСРР).Український уряд став називатися Радою народних комісарів(РНК),а його підрозділи –народними комісаріатами .Тимчасовий уряд перетворився на постійний.

.Юридичне оформлення радянськоі державності на теренах України відбулося 10 березря 1919р.,коли ІІІ Всеукраїнський з”їзд рад (Харків) прийняв першу Конституцію УСРР, розроблену на основі конституційної конституційної моделі РСФРР. Цей документ закріпив радянський лад в Україні, перемогу „диктатури пролетаріату”.У першій половині 1919р. прискорено йшла інтеграція радянських республік,які намагалися вистояти в жорстоких умовах громадянської війни.1 червня утворюється „воєнно-політичний союз” формально незалежних України,Латвії,Білорусії та Російської федерації.Основна мета союзу-шляхом мобілізації та централізації сил радянських республік відстояти радянську владу.Засобом досягнення цієї мети було об”єднання під керівництвом вищих органів РСФРР збройних сил,промислового потенціалу,фінансів,залізниць,комісаріатів праці.Політика радянизації в Україні мала такі риси:-структура радянської державності насаджувалася „згори”,через Раднарком УСРР і ЦК КП(б)У;-відрізнявся жорстокою централізацією; У 1920 р. більшовики втретє прийшли до влади. Положення на У в 1920 році характеризується закінченням цивільної війни (радянсько-польська війна, розгром армії Врангеля в Криму, петлюрівських і білогвардійських військ на Правобережжя У). Радянсько-польська війна, причини: 1) прагнення уряду Пилсудского знищити Сов. Влада в У; 2) розширити межа Польщі (за рахунок частини Литви, Білорусії й У); 3) збити розжарення социальною невдоволення польських робітників і селян, переключивши їхню увагу від внутрішніх проблем на патріотичну хвилю; 4) скористатися спілкою з Петлюрою на дуже вигідних для Польщі умовах (по Варшавській угоді квіт. 1920 р. Петлюра обіцяв Польщі В. Галичину, 3. Волынь, частина Полісся, забезпечував продовольством пол. армію; надавав війська для походу на Київ). У результаті: створивши 2-кратну перевагу сил (на У - 5-кратне), Польща за декілька місяців захопила Білорусію, Правобережжя У и Київ. У відповідь Радянський уряд: 1) опублікував обертання до своїх громадян, у якому викривалися цілі імперіалістів; 2) оголосило нову мобілізацію що дала 0,5 млн. нових бійців; 3) перекинуло з інших фронтів на польський 1-го Кінну армію, 25-ю Чапаевскую дивізію й інші з'єднання, що відрізнилися; 4) не відбулося обіцяне Петлюрою «усенародне повстання» і на У «проти Рад». У результаті настання Червоної армії: 1) у ході київської операції - Юго-Западный фронт (під командуванням Егорова), кинувши в прорив 1-го Кінну армію, прорвав фронт, звільнив Київ і наступав на Львів; 2) Західний фронт (під командуванням Тухачевского) звільнив Білорусію і наближався до Варшаві.