
- •1.Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу і його історіографія.
- •2.Теорії походження Давньоруської держави. Причини утворення Київської Русі.
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •5. Внутрішня політика київських князів.
- •6.Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •7.Соціальна структура населення Київської Русі
- •8. Економічний розвиток Київської Русі
- •9.Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва
- •10.Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •11.Відновлення Галицько-волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12.Галицько-Волинська держава за наступниців д.Галицького.
- •15. Соц.-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •18. Релігійні відносини в Україні.Брестська унія.
- •19. Теорії походж. Та причини виникненння укр. Козацтва.Формування Запорожської Січі.
- •20.Запорізька Січ як військова і адміністративно-тереторіальна одиниця.
- •21.Організація реєстрового козацтва.
- •22.Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини 17ст.
- •23. Хід і основні події Визвольної війни під приводом б.Хмельницького.
- •24.Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654р.
- •25. Основні напрямки держ. Політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
- •26.Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїна»
- •27.Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби „Руїни".
- •28.Соц.-економ. Та політичне становище Слобідської України в 2-й половиніXvii ст. - XVIII ст.
- •29.І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •31. Декабристський рух в Україні.
- •35.Українська думська громада в Державних Думах царської Росії
- •38.Гетьманат п.Скоропадського і його політика.
- •39.Директорія в Україні і її політика. Об'єднання унр і зунр.
- •41 .Нова економічна політика: суть, причини, наслідки.
- •42 .Індустріалізація в у країні: причини і наслідки.
- •45 .Політика українізації в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •50.Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •51. Звільнення Укр.. Від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср
- •55. Дисидентський рух на Україні.
- •56.Україна на шляху до незалежності(1985-1991 рр.).
- •57. Політ. І соц.-економ. Розвиток Укр. На шляху розбудови демократичного сусп.А (з 1991р.)
- •59 .Українська „помаранчева" революція. Сучасний розвиток України.
- •57. Політичний і соціально-економічний розвиток України на шляху розбудови демократичного суспільства (з 1991-1994 р.Р.)
26.Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїна»
Гетьманом Лівобережної України обирають Івана Брюховецького. В своїй політиці він повністю визнавав зверхність царя та був палким прихильником Москви . Підписані так звані Московські статті не тільки підтверджували Переяславські статті 1659 року, та ще більше обмежували права укр. народу. Складений 1667 року між Москвою та Польщею Андрусівський договір, І Брюховецький , побоюючись загального повстання розуміє: єдиний шлях порятунку для України – вигнати московських воєвод та просити протекції турецького султана. Одночасно Брюховецький веде таємніф переговори з гетьманом Правобережжя Дорошенком , який також веде переговори з Туреччиною та Кримським ханом . Весною 1668 року Дорошенко переходить Дніпро , тріумфіально крокуючи по Україні . Дорошенка проголошують гетьманом обох сторін Дніпра . В 1668 році Дорошенко , змушений повернутися на Правобережжя для боротьби з поляками назначає наказним гетьманом Лівобережжя чернігівського полковника Дем’яна Многогрішного. Многогрішний клянется на вірність цареві та дістає його визнання як гетьмана Лівобережної України . Укладена ним в Глухові угода чіткіше визначала автономію України в складі Московської держави.Гетьман України позбавлявся права дипломатичних відносин , обмежувався перехід селян в козаки і навпаки . Глухівські статті дещо послаблювали централізовану політику царизму на Україні Активно бореться з старшинською олігархією . Призначає та змінює полковників , сотників , без суду їх карає , накладає податкина старшину та духовенство . 1672 року Дям’яна Многогрішного скинуто з гетьманування ,
Протягом трьох місяців в Україні правила старшинська олігархія , На Генеральній Раді біля Путивля було поновлено договір з Москвою та обрано нового гетьмана - Івана Самойловича . В своїй зовнішній політиці Самойлович намагався підкорити всю Україну і боровся проти тенденцій Запоріжжя вести окрему політику Щоб поширити кордони України , Самойлович радив цареві заявити Польщі претензії не Західну Україну , Волинь , Підлящща , Поділля , Підгір’я , Червону Русь , які завжди були частиною України . Також він намаговся приєднати до України Слободжанщину ,. Та ці обдва домагання не мали успіху .
Таким чином , за часів гетьманування спочатку Многогрішного , а потім Самойловича на Лівобережній Україні скінчується доба Руїни і починається новий період - Гетьманщина .
27.Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби „Руїни".
У 1677р. Правобережжя знову опинилося під владою Польщі. Тільки в 1713р. були встановлені польсько-шляхетські порядки. Поділивши Україну на чотири традиційні воєводства( Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське( Київ залишався під владою Росії), поляки почали продавати або роздавати величезні площі незайманих земель магнатським родам. Магнати принаджували на ці землі селян, пропонуючи їм наділи на термін від 15-20 років, та звільнення від усяких повинностей. Але з подальшим заселенням цих земель іде закріпачення селян. Шляхта всіляко заважала розвиткові міст. Багато міст були приватною власністю магнатів. Розвивалися мистецтво та зовнішня торгівля. Майже всі багатства, створені на Правобережжі йшли до кишень польських „королів”. У червні 1699р. польський сейм, побоючись наростання нової хвилі національно-визвольного руху на Правобережжі, прийняв постанову про ліквідацію козацьких полків. Це рішення не було визнане козаками і привело до повстання. У 1688р. Палій розпочав заходи по об’єднанню Правобережної та Лівобережної Укр., щоб захиститись від Туреччини та Криму. Втративши надію на допомогу Москви, Палій підготував по всій території Правобережжя повстання проти Польщі(1702-1704). Розмах повстання нагадував Хмельниччину. Були взяті такі міста-фортеці як Біла Церква, Могилів, Бердичів, та ін. Однак у 1704р. повстання почало розгортатися з новою силою. Козацьке самоврядування було встановлене в кількох районах Поділля і Брацлавщини. Повстанцям допомагали запорожці, козацтво з Лівобережжя. За таких обставин Петро1 дав наказ Мазепі окупувати Київщину та Волинь. Гетьман прийшов на Правобережжя як союзник Польщі., заарештував С.Палія, придушив повстання. Після повстання козацький військово – територіальний устрій на Правобережній Укр.. було ліквідовано.