18.Функції мови. Переклад як засіб реалізації комунікативної функції мови

• Когнітивна (пізнавальна) функція. Мова виступає способом збереження і передачі інформації.

• Експресивна ф-ція . Мова як засіб вираження нашого відношення до об’єктів дійсності або засобом вираження наших емоцій.

• Естетична ф-ція. Через мову реалізується наше уявлення про те, що є гарним, а що негарним.

• Комунікативна ф-ція. Мова – це засіб спілкування.

Комунікативна функція мови полягає в тому, що вона — найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві (у науковій, технічній, політичній, діловій, освітній та інших галузях життя людства). У цій ролі мова має універсальний характер: нею можна передавати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи символами, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою за ступенем виразності.

Із комунікативного боку слід розглядати й сукупність текстів як наслідок діяльності комунікантів, здійснюваної шляхом обміну писемною продукцією.

19. Поняття мовної еквівалентності при перекладі: загальна характеристика та різновиди.

Еквівалентність – це те, що визначає специфіку перекладу, як людську діяльність.

Еквівалентність виступає в якості основи комунікативної рівноцінності, наявність якої і робить текст перекладом. Під поняттям еквівалентності перекладу розуміють передачу в перекладі змісту оригіналу, який розглядається як сукупність інформації, яка міститься в тексті, включаючи емотивні, стилістичні, образні, естетичні функції мовних одиниць. Таким чином, еквівалентність – поняття ширше, ніж «точність перекладу», під яким зазвичай розуміють лише збереження «предметно – логічного змісту» оригіналу. Іншими словами, норма еквівалентності означає вимогу максимальної орієнтованості на оригінал.

1 підхід – еквівалентність є критерієм якості перекладу( тільки якісний переклад може бути еквівалентним.

Недоліки: перекладачі виходять с максимальної еквівалентності, знижують її.

2 підхід – нейтральний . еквівалентність вказує на ступінь подібності між оригіналом і перекладом, але її рівень тоді не визначають якість перекладу( тут поняття адекватності визначає якість перекладу)

Адекватність – цінність !

Адекватність – це співвідношення вихідного та кінцевого текстів, при якому враховується мета перекладу. Переклад тексту можна вважати адекватним, якщо хоча б одна з двох умов збережена: правильно перекладені усі терміни та їх сполучення; переклад є зрозумілим для спеціаліста і в нього немає до перекладача ніяких питань і зауважень.

20. Мовна та міжмовна комунікація. Переклад як засіб міжмовної комунікації.

Комунікація може бути мовною і міжмовною (або, в іншій термінології, вербальною й невербальною - від лат. verbum 'слово'). Вербальне спілкування є найбільш дослідженим різновидом людської комунікації. Крім цього, це найбільш універсальний засіб передачі думки. На вербальний людську мову можна 'перевести' повідомлення, створене за допомогою будь-якої іншої знакової системи. Наприклад, сигнал червоне світло перекладається як 'проїзд закрито', 'зупиніться'. Одиниці мовної комунікації - одиниці, що утворюються в процесі вербального спілкування і організують це спілкування.  Переклад відноситься до класу дій,охоплюваних поняттям «міжмовна комунікація».Усередині даного поняття виділяються 2 підкласи - «пряма міжмовна комунікація» і «опосередкована мовна комунікація». Відмітною рисою опосередкованої комунікації є наявність крім двох звичайних для всякого комунікативного акта етапів (породження вихідного тексту і сприйняття) проміжного етапу (перекодування з ВМ на ПМ),він називається мовним посередництвом,а особа , яка його виконує-мовним посередником. Переклад входить у підклас опосередкованої комунікації, де сусідить з такими явищами як реферат,анотація,переказ,перекладання. Комунікація міжмовна — міжмовна комунікація відбувається між представниками мовних спільнот,і неможлива без посередника. Переклад - це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах. Тому для теорії перекладу особливе значення мають дані комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовної комунікації, специфіку прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого сенсу, що мається на увазі, у вислові і тексті, впливі контексту і ситуації спілкування на розуміння тексту, інших чинниках, що визначають комунікативну поведінку людини. Мовне спілкування може здійснюватися і між комунікантами, що говорять на різних мовах. Обов'язковою умовою спілкування між «різномовними» комунікантами є наявність проміжної ланки, що здійснює мовне посередництво, тобто що перетворює початкове повідомлення в таку мовну форму, яка може бути сприйнята Рецептором (інакше кажучи, передавального це повідомлення на мові Рецептора). Мовний посередник повинен витягувати інформацію з тексту початкового повідомлення («оригіналу») і передавати її на іншій мові. Тому цю роль може виконувати лише особа, що володіє необхідним ступенем двомовності, тобто що володіє двома мовами. Крім своєї посередницької ролі в процесі міжмовного спілкування, перекладач іноді виконує комунікативні функції, що виходять за рамки мовного посередництва. Як правило, це має місце в процесі усного перекладу, коли перекладач безпосередньо спілкується з учасниками міжмовного спілкування. Кожному перекладачу як учаснику своєрідного мовленнєвого акта абсолютно необхідне володіння певною екстралінгвістичною інформацією. Перекладачеві також необхідно знати культуру народів, що говорять даними мовами”.