27. Етапи перекладацького процесу.

І етап – сприйняття інформації (інтерпретація, тлумачення). Особливості: переклад вилучає інформації. З тексту-оригіналу, це вилучання може відбуватися по-різному, залежно від того , в якій формі відбувається переклад.(усно-перекладач має можливість почути текст один раз)- складніша ситуація(це сприйняття на слух),(письмовий-може читатися необмежену кількість раз текст)- зорове сприйняття продуктивніше. У кожному окремому випадку перекладач має дійти окремого висновку щодо інформації, яку він вивчає. Висновок може бути невірним, але не є перешкодою для здійснення перекладу. ІІ етап – вибір необхідних засобів у мові перекладу (переклад). За міжнародними стандартами перекладач має працювати лише в одному напрямі – переклад з іноземної на рідну мову. тому що вилучати простіше,ніж досягти рівня носія мови(втілити інформацію).В теорії перекладу прийнято вважати,що перекладений текст буде містити певні елементи,які будуть характеризувати його як перекладений текст,і завдяки яким він буде відрізнятися від оригіналу.  Інтерференція – вплив однієї мови на іншу при перекладі.

28. Визначення та класифікація перекладацьких прийомів. У сучасному перекладознавстві немає одночасного визначення цього поняття. Перекладацький прийом – певна операція, яку перекладач проводить з/ над текстом оригіналу або його елементом з метою його перекладу. Існують два види перекладацький прийомів: лексичні (способи перекладу та трансформації) та граматичні. Спосіб перекладу – операція, яка призводить до створення іншомовного відповідника:

• транс кодування: транслітерація та транскрипція 

• калькування (поєднання тих морфем, які будуть відповідниками складових вихідної одиниці)

• описовий спосіб

Трансформації – це такий спосіб, при якому замість регулярного відповідника перекладач використовує оказіональні відповідники:

• генералізація (замість регулярного відповідника перекладач використовує слово з ширшим значенням)

• спеціалізація (замість регулярного відповідника – слово, яке має вужче значення)

На синтаксичному рівні існують такі прийоми перекладу:

• дослівний переклад - створення відповідності шляхом підстановки знаків мови перекладу при збереженні структури висловлювання, збереження порядку слів і набору частин мови.

• транспозиція – створення відповідників шляхом заміни структури повідомлення при збереженні типу повідомлення, зміна частин мови, поєднання, членування.

• модуляція - створення відповідників шляхом заміни структури повідомлення, що описує ідентичну ситуацію, зміна повідомлення на інше, яке з ним пов’язане (причинно-наслідкові відносини).

29. Проблема одиниці перекладу. Одиниця перекладу- оперативна одиниця перекладацького процесу.

Вперше термін «одиниця перекладу» було введено у книзі канадських лінгвістів Ж.-П. Віне й Ж. Дарбельне «Порівняльна стилістика французької й англійської мов. Метод перекладу» (1958р.). У якості одиниці перекладу вони пропонують розглядати мовні одиниці, які відповідають одиницям думки. Серед таких одиниць виділяються функціональні (одна граматична функція), семантичні (одне лексичне значення); діалектичні (хід думки) та просодичні (одна інтонація). У структурному відношенні одиниця перекладу може дорівнювати слову, словосполученню, частині слова (морфемі), фразеологічній єдності. Тобто у якості одиниці перекладу виділяються одиниці тексту оригіналу різного рівня, яким можна вказати окремі відповідності й які перекладаються як одне ціле. У Л.С.Бархударова одиниця перекладу – це найменша одиниця вихідної мови, що має відповідність у мові перекладу; вона … сама може мати складну будову, але частини її, окремо взяті, «неперекладні», тобто в тексті перекладу їм ніяких відповідностей установити не можна. Залежно від рівня мовної ієрархії він запропонував розрізняти переклад на рівні фонем, морфем, слів, словосполучень, речень і тексту. Згодом він уточнює, що замість одиниці перекладу варто було б говорити про одиницю перекладацької еквівалентності (одиниця вихідної мови, що має еквівалент у тексті перекладу). Головним недоліком його теорії є те, що переклад, як правило, здійснюється на рівні тексту. Одиниця перекладу наче й не існує, і водночас вона існує, тільки носить відносний характер і ніхто точно не знає, що це таке. Визначення поняття одиниці перекладу, дані різними дослідниками, суперечливі й внутрішньо, і одне стосовно іншого, і при цьому визнається, що всі начебто по-своєму праві. Проблема одиниці перекладу й досі залишається невирішеною. Це пояснюється тим, що на сьогоднішній день відсутня єдність поглядів на сутність одиниці перекладу як об'єктивного явища, а наявні погляди помилкові. -Перша точка зору сформулювалася лінгвістом Бархударова. Одиниця мови-це найменша одиниця вихідної мови, що має відповідник у мові перекладу але складові якої окремо не перекладаються.  Наприклад:to take place- відбуватися To take part- брати участь  Одиниця перекладу - будь-яка мінімальна одиниця тексту , яка виступає самостійним комунікативним об’єктом.

30. Специфіка перекладу як реального процесу (прагматичні аспекти перекладу) Всякий текст комунікативний, містить певне повідомлення, передане від Джерела до Рецептора, якісь відомості (інформацію), які повинні бути вилучені з повідомлення Рецептором, зрозумілі їм. Сприймаючи отриману інформацію, Рецептор тим самим вступає в певні особистісні відносини до тексту, звані прагматичними відносинами. Такі відносини можуть мати різний характер. Вони можуть мати переважно інтелектуальний характер, коли текст служить для Рецептора лише джерелом відомостей про якісь факти та події, які його особисто не торкаються і не представляють для нього великого інтересу. У той же час отримана інформація може надати рецептору і більш глибокий вплив. Вона може торкнутися його почуттів, викликати певну емоційну реакцію, побудити до якихось дій. Здатність тексту виробляти подібний комунікативний ефект, викликати у Рецептора прагматичні відносини до повідомляємо, інакше кажучи, здійснювати прагматичний вплив на одержувача інформації, називається прагматичним аспектом або прагматичним потенціалом (прагматикою) тексту. Прагматичний потенціал тексту є результатом вибору Джерелом змісту повідомлення і способу його мовного вираження. У відповідності зі своїм комунікативним наміром Джерело відбирає для передачі інформації мовні одиниці, що володіють необхідним значенням,предметно-логічним, та організовує їх у висловлюванні таким чином, щоб встановити між ними необхідні смислові зв'язки. В результаті створений текст набуває певного прагматичний потенціал, можливість зробити деякий комунікативний ефект на його Рецептора.Прагматичне ставлення Рецептора до тексту залежить не тільки від прагматики тексту, але і від того, що собою представляє даний Рецептор, від його особистості, фонових знань, попереднього досвіду, психічного стану .  Прагматичні аспекти перекладу: 1.суб’єктивні(прагматичні )чинники перекладу пов’язані з текстом,що перекладається.  2.суб’єктивні пов’язані з умовами здійснення перекладацького акту.  3.суб’єктивні пов’язані з учасниками перекладу.

31. Поняття адекватності перекладу. Адекватним перекладом називається переклад, який забезпечує прагматичні завдання перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності, не допускаючи порушення норм або узусом ПМ, дотримуючись жанрово-стилістичні вимоги до текстів даного типу. У нестрогому вживанні «адекватний переклад» - це «хороший» переклад, виправдовує очікування і надії комунікантів або осіб, що здійснюють оцінку якості перекладу .

Адекватний переклад – переклад, що забезпечує прагматичні задачі перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності, не допускаючи порушення норм та узуса ПМ, дотримуючись жанрово-стилістичних вимог до текстів даного типу та відповідності конвенціональній нормі перекладу. У спрощеному вживанні адекватний переклад – це "правильний" переклад. Адекватність – це співвідношення вихідного та кінцевого текстів, при якому враховується мета перекладу. Переклад тексту можна вважати адекватним, якщо хоча б одна з двох умов збережена: правильно перекладені усі терміни та їх сполучення; переклад є зрозумілим для спеціаліста і в нього немає до перекладача ніяких питань і зауважень. Адекватний переклад – відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови. Адекватний переклад враховує і змістову, і прагматичну еквівалентність, не порушуючи при цьому ніяких норм, є точним і без усіляких неприпустимих перекручень. Оскільки адекватний переклад має оціночний характер, то варто розглянути таке поняття як повноцінність перекладу. Повноцінність перекладу полягає в передачі для вихідного тексту співвідношення змісту і форми шляхом відтворення особливостей останньої (якщо це можливо за мовними умовами) або створення функціональних відповідників цих особливостей. Повноцінний переклад передбачає рівновагу між цілим та окремим і визначає специфіку твору (змісту і форми). Дослівна передача окремо взятих елементів не означає ще повноцінної передачі цілого, оскільки останнє не є звичайною сумою цих елементів, а являє собою певну систему. Таке визначення адекватності можна вважати справедливим і на нашому етапі розвитку теорії перекладу. Одним з головних завдань перекладача є створення адекватного перекладу. Переклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній а не формальній відповідності оригіналу. Адекватність - це більш широке поняття, ніж точність. В поняття адекватність входить передача стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень переклад в цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і поверхової точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи тексту передаються у повній відповідності з ідейно-художнім задумом автора, переклад досягає високого ступеня адекватності.