- •1.Практична необхідність та теоретичні передумови виникнення теоретичного перекладознавства.
- •2. Предмет лінгвістичного перекладознавства.
- •3. Методи та завдання лінгвістичного перекладознавства.
- •4. Мова як особлива кодова система
- •5.Ситуативно-денотативна теорія перекладу: зміст та недоліки
- •6.Семантична теорія перекладу : зміст та недоліки
- •7.Трансформаційна теорія перекладу : зміст та недоліки
- •8. Теорія динамічної еквівалентності ю. Найди.
- •9. Загальна характеристика теорії рівнів еквівалентності в.Комісарова
- •10. Еквівалентність на рівні структури висловлювання
- •11. Еквівалентність на рівні повідомлення , опису ситуації, мети комунікації
- •12. Еквівалентність на рівні мовного знаку. Загальна характеристика.
- •13. Передача змісту мовних знаків при перекладі . Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата
- •14. Передача змісту мовних знаків при перекладі . Еквівалентність при передачі категоризації та реалізації стилістичної функції знака
- •15. Передача змісту мовних знаків при перекладі . Еквівалентність при реалізації емоційного значення, багатозначності
- •16. Передача змісту мовних знаків при перекладі . Еквівалентність при передачі похідного або складного слова оригіналу та його комбінаторності
- •17. Передача змісту мовних знаків при перекладі . Еквівалентність при передачі асоціативно-образної характеристики та антонімічної характеристики
- •18.Функції мови. Переклад як засіб реалізації комунікативної функції мови
- •19. Поняття мовної еквівалентності при перекладі: загальна характеристика та різновиди.
- •20. Мовна та міжмовна комунікація. Переклад як засіб міжмовної комунікації.
- •21.Поняття та загальна характеристика перекладацьких відповідників.
- •22. Жанрово-стилістична класифікація видів перекладу.
- •23. Психолінгвістична класифікація видів перекладу.
- •24. Дві тенденції в історії перекладу
- •25. Суперечка про можливість перекладу: передумови, зміст, сучасне трактування.
- •27. Етапи перекладацького процесу.
- •32. Часові і просторові відносини між текстом оригіналу і текстом перекладу як суб’єктивний чинник перекладу.
- •33. Жанрово-стилістичні особливості тексту як суб’єктивний чинник перекладу.
- •34. Учасники процесу перекладу як суб’єктивний чинник перекладу
22. Жанрово-стилістична класифікація видів перекладу.
Класифікація – принцип наукового аналізу. ЇЇ мета – визначити ступінь однорідності. Основний критерій жанрово-стилістичної класифікації – жанрово-стилістична приналежність тексту-оригіналу. За цією класифікацією переклад ділить на інформативний та художній. Інформативний переклад – переклад текстів, основна функція яких полягає у передачі інформації, а не в художньо-естетичному впливі на читача: науковий, технічний, медичний, політичний та ін.. Художній переклад – переклад творів художньої літератури (проза, поезія, драма). Твори художньої літератури протиставляються іншим творам, бо домінантною є одна з комунікативних функцій, а саме художньо-естетична, або поетична. Основною метою твору цього типу є досягнення певного естетичного впливу, створення художнього образу. Аналіз перекладів говорить про те, що задля забезпечення художнього перекладу дозволяється відхилення від максимально можливої змістової точності. Варто додати, що в оригіналі, який вимагає в цілому художнього перекладу, можуть траплятися окремі частини на інформативний переклад та навпаки.
23. Психолінгвістична класифікація видів перекладу.
За цією класифікацією існують два види перекладу: 1)усний переклад (текст оригіналу і текст перекладу існують не у фіксованому вигляді і перекладач не може до них звертатися чи робити зміни):
- синхронний (при якому перекладач майже синхронно проговорює переклад разом з мовою оратора) - послідовний (текст перекладу поділяється на певні відрізки) 2)письмовий переклад (переклад, за яким текст оригіналу і текст перекладу існують у вигляді фіксованих текстів, що дає можливість ще раз до них звертатися з метою кращого їх розуміння та внесення змін). Класичним прикладом письмового перекладу є такий переклад, коли перекладач сприймає оригінал зорово у виді письмового тексту і створює текст перекладу нижче у виді письмового тексту.
24. Дві тенденції в історії перекладу
В історії перекладу існують дві тенденції:
Вільний переклад (переклад за смислом, за змістом, смисловий переклад)
Буквальний (буквалістський) переклад (розрахований на відтворення форми тексту)
Розвиток перекладу розпочався з Древнього Риму. Відбувався у формі вільного перекладу. Тому коли давньоримські перекладачі працювали з древніми текстами, вони їх переробляли на зрозумілу аналогію латинської мови. Цицерон «Про ораторів найкращого готунку» (присвячено ораторському мистецтву). Існували різні підходи до перекладу (Хьюго Фридрих On the Art of Translation): - завоювання (не порушуючи мовні норми) - суперництво (мета перекладу полягала в тому, аби перевершити оригінал) - збагачення (запозичення, введення нових слів, конструкцій) Після античного періоду, у якому домінував вільний переклад, іде християнський – буквальний переклад. У цей час панівна літ-ра – релігійна. Світська літ-ра фактично перестає існувати. Головна книга – Біблія, решта – книги релігійного змісту. Так як Біблія вважалася недоторканною книгою і кожне її слово має бути збережене при перекладі, це і спричинило перехід від вільного до буквалістського перекладу. ХVI – початок реформації. Мартін Лютер – переклад Біблії на німецьку мову. Для нього важливі були норми німецької мови, хоча він намагався перекладати буквально. «Послание о переводе и о заступничестве святых» («Письма переводчика») Мартіна Лютера поклали початок повернення до перекладу за змістом. XVII – XVIII – епоха класицизму, розквіт вільного перекладу. Перекладачі робили переклади відповідно до канонів класицизму, щоб підвищити їх популярність. У цей період перекладалися твори античних авторів, а також Шекспіра та Сервантеса.