3.Тест відкритого типу

3.1. Пантеїзм – філософ. доктрина, яка стверджує, що всесвіт є ідентичним з Богом. Іншими словами, пантеїзм це- вірування чи вчення, що представляє прир. світ, включаючи людину, частиною божества. В пантеїзмі знаходить вираз концепція, що "Бог" найкраще розуміється в зближенні із Всесвітом. Пантеїсти не вірять у особистісного, антропоморфного Бога або Бога-творця. Незважаючи на існуючі різні течії всередині пантеїзму, центральні ідеї в більшості форм пантеїзму постійні: Всесвіт як всеосяжна єдність і святість природи. Пантеїзм відкидає антропоцентризм (за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються), визнаючи фундаментальну єдність всього живого і необхідність шанобливого ставлення до природи. Термін "пантеїст", від якого згодом пішло слово "пантеїзм", вперше застос. ірланд. філософ Джон Толанд у творі "Социніанство в справжньому викладі пантеїст". Схожі пантеїстичні ідеї. висловлювали: досократики, такі як Геракліт і Анаксимандр.

3.2. Геоцентризм - уявлення про будову всесвіту, згідно з яким центральне положення Всесвіту займає нерухома Земля, навколо якої обертаються Сонце, Місяць, планети і зірки. Альтернативою геоцентризму є геліоцентрична сист. світу і безліч сучасних космологічних моделей Всесвіту. Земля з давніх давен вважалася центром світобудови. Піфагор припустив, що Земля має форму кулі. В цьому його стали наслідувати Парменід, Платон, Арістотель. Так виникла канонічна форма геоцентричної системи, яка активно розроблялася давньогрецькими астрономами: земна куля знаходиться в центрі сферичного Всесвіту, а видимий добовий рух небесних тіл є відображенням обертання космосу навколо світової осі.

3.3. Дуалізм - доктрина, котра стверджує, що фізичні предмети є незалежними у своєму існуванні у природі від розумового акту пізнання і знання. Можна ще сказати, філософські системи, які заперечують єдине начало і будують цей світ на двох началах (матеріальному та духовному). 1 з найпоширеніших дуалістичних теорій у філософії з часів Декарта, є думка, що світ скл. з ментальної субстанції (розум чи свідомість) і фізичної субстанції (тіло чи матерія).

3.4. Об'єктивний ідеалізм - сукупне визначення філософських шкіл , що припускають існ. незалежної від волі і розуму суб'єкта реальності поза матеріальної модальності. Об'єкт. ідеалізм заперечує існування світу у вигляді сукупності результатів пізнавальної діяльності органів почуттів і суджень a priori . При цьому визнає їх існування, але доповнює до них ще й об'єктивно обумовлений елемент людського буття. В якості першооснови світу в об'єктивному ідеалізмі зазвичай розглядається загальне сверхиндивидуальной духовне начало ( «ідея» , « світовий розум » і т. п.). Як правило, об'єктивний ідеалізм лежить в основі багатьох релігійних вчень ( авраамічних релігій, Буддизм), філософії античних філософів (Піфагор, Платон). Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770 -1831 рр.) - найвідоміший філософ об'єктивного ідеалізму, який у рамках своєї об'єктивно-ідеалістичної системи глибоко і всебічно розробив теорію діалектики.

3.5. Схоластика - це середньовічна ідеалістична філософія, представники якої намагалися теоретично обґрунтувати релігійний світогляд. Їй властива умоглядність, догматизм, звернення до Біблії, як до найвищого критерію істини.

4. Тест закритого типу.

1. а) Парменіда

2. в). Анаксагор

3. б) Емпедоклу

4. в) Демокріту

5. в) Зенон

6. б) Протагору

7. а) Сократу

8. в) Академія

9. б).Світ первинної матерії: