3.Тести відкритого типу.

3.1. Дедукція- (— виводжу) — метод пізнання, в основі якого рух думки від загального до одиничного.

3.2. Субєктивний ідеалізм- напрям у філософії, згідно з яким свідомість людини є творцем об'єктивного світу. Існує сенсуалістичний суб'єктивний ідеалізм (Берклі, Юм, Мах), який розглядає відчуття як суто суб'єктивне пе­реживання, заперечуючи його об'єктивні джерела, і трансцендентальний су­б'єктивний ідеалізм (Кант, Фіхте, неокантіанці, феноменологи, екзистенціа­лісти), згідно з яким категоріальна (чи інша) структура свідомості є схемою конструювання світу.

3.3. Основною проблемою філософії Нового часу була

Розробка та обґрунтування методів наукового пізнання.

проблема пізнання, його методів, основ, критеріїв істинності

3.4. Альтернативами діалектики є також софістика і еклектика, оскільки вони виступають як різновиди метафізики.

3.5. Центральною проблемою філософії до періоду і. Канта була

4. Тести закритого типу.

1.Обєкт пізнання – це

Г)природа, суспільство

2. Давньогрецькі мислителі Фалес, Анаксімандр, Анасімен були представниками

А) Мілетська школа

3. Середньовічні схоласти які вважали що загальні поняття це тільки звуки людського голосу, називається

В)стоїками

4. Проблему про можливість адекватного пізнання вірішує така галузь філософії як

Б)гносеологія

5. Визначення людини як «суспільної тварини»належить

А)Арістотелю

6. Яке з наведених положень є діалектико-матеріалістичними

Б)»простір і час –є атрибутами матерії»

7. Вислів «Я знаю що нічого не знаю» належить

А)Сократу

8. Гносеологія це

Г) вчення про пізнання

9. Онтологія це

Б)вчення про буття

10. Хто з філософів є субєктивним ідеалістом

В)Фейєрбах Г)Берклі

Білет 3

1) Філософське трактування буття. Основні форми буття.

Онтологія – вчення про буття. Проблема буття з давніх-давен і до нашого часу є однією з головних проблем філософії. Здивування буттям - один з витоків філософії. Проблема буття перейшла в філософію з інших реліктових типів світогляду, а саме з міфології і релігії. Проблема буття, світобудови є головною в давньоіндійській, давньокитайській, давньогрецькій філософії. Буття - це філософська категорія, яка позначає всеохоплюючу реальність, гранично загальне поняття про існування, про суще взагалі. Буття є все те, що існує; це речі, процеси, властивості, зв'язки, відносини. Навіть фантазії, міфи, казки, епос, марення хворого, маячня божевільного - це все теж існує як певний тип духовної та суб'єктивної реальності. Буття, таким чином, охоплює і матеріальне, і духовне, воно є щось реально суще.

Протиставленням категорії «буття» (або Щось) є категорія «Ніщо». Будь-які форми буття, наприклад зірки і планети, рослини і тварини, нібито виникають з небуття і, як кажуть філософи, актуалізуються, тобто стають наявним буттям. Але буття сущого, скільки б воно не тривало, актуалізується , приходить до кінця і, втрачаючи існуючу форму буття, - повертається в «небуття». Діалектика, тобто суперечність розвитку, полягає в тому, що перехід в небуття є знищення даного виду буття і перетворення його в інші форми. Проблема буття має деякі аспекти.

Перший аспект проблеми - це ланцюжок думок про буття, відповіді на певні питання, які фіксують існування навколишнього світу поза суб'єктом думки. Вони мають такий вигляд: 1) що існує? - світ; 2) де існує?-тут і скрізь; 3) як довго він існує?-тепер і завжди; світ був, світ є, світ буде, - він неминущий; 4) як довго існують окремі речі, люди, їх життєдіяльність?-вони кінцеві, минущі. Сенс цього аспекту буття - в суперечливій єдності неминущого буття як цілого і минущого буття речей і людей.

Другий аспект буття - проблема єдності світу. Смисл його в тому, що природа, людина, думки, ідеї, суспільство, - існують. Різні за формами свого існування, вони саме завдяки своєму існуванню створюють цілісну єдність нескінченного, неминущого світу.

Третій аспект філософської проблеми буття полягає в усвідомленні того, що світ у цілому і те, що в ньому існує, є дійсність, яка має внутрішню логіку свого існування і розвитку. Ця дійсність передує і завдана свідомості, діям окремих індивідів і поколінь людей.

Основні форми буття:

Можна навести різні варіанти класифікації форм буття. Людиномірний тип філософствування передбачає, перш за все: А) визнач-ня граничних засад буття людини у світі; екзистенціальне (особисте) буття людини; Б) буття духу, або духовного виміру людського буття; В) буття людини в суспільстві; Г) буття людини у світі історії; Д) Буття людини у світі культури; Е) буття людини у світі природи. Але за традиційною філософською основою класифікаційного поділу, доцільно класифікувати форми на підґрунті співвідношення категорій «всезагальне», «загальне», «одиничне», «особливе».

За цією класифікацією осн форми буття визначаються так:

1. Буття речей (тіл) і процесів, яке поділяється на: а) буття речей, процесів, станів природи; б) буття природи як цілого; в) буття речей і процесів, які створені людиною.

2. Буття людини, поділяється на: а) буття людини у світі речей; б) власне людське, екзистенціальне буття.

3. Буття духу (ідеального), яке поділяється на: а) індивідуалізоване духовне; тобто особистий, суб'єктивний духовний світ конкретної людини; б) об'єктивоване духовне, тобто над індивідуальні форми суспільної свідомості, які складають духовну культуру людства.

4. Буття соціуму (суспільне буття), яке поділяється на: а) буття окремої людини в суспільстві, а також в процесі історії;б) буття суспільства як такого.