Допомога при зупинці серця

Масаж серця сприяє відновленню кровообігу в життєво важливих органах: мозку, серці, легенях, печінці, нирках. Сам масаж не призводить до насичення крові киснем, тому одночасно проводиться штучне дихання.

Увага!

Якщо тиснути на грудну клітку, то серце притискається до хребта, збільшується тиск у грудній клітці, що спричиняє викид крові в аорту та легеневі артерії. Під час розслаблення серця, воно знову наповнюється кров’ю, яка надходить від легень та інших внутрішніх органів, тканин.

Тому необхідно:

1. Потерпілого покласти на спину на тверду основу.

2. Звільнити грудну клітку потерпілого від одягу.

3. Присісти біля плечей потерпілого і знайти місце компресії, для цього:

• вказівним пальцем знайти місце з’єднання реберної дуги з мечоподібним відростком;

• в цьому місці покласти вказівний і середній пальці на грудну клітку;

• вище покласти другу руку – там знаходиться місце компресії (нижня третина грудини);

4. Рятівнику вибрати правильне положення свого тіла:

• покласти руку на руку;

• витягнути пальці;

• притиснути лікті до тулуба;

• плечі поставити вертикально відносно випрямлених рук;

5. Двічі повільно вдмухнути повітря потерпілому (збагачення киснем крові в легенях);

6. 15 разів натиснути на грудину (при ефективному масажі грудина прогинається на 4-5 см і кров виганяється з порожнин серця). Натискання проводиться поштовхами, силою рук і тіла;

7. Продовжувати зовнішній масаж серця і штучне дихання у співвідношенні 15:2 (якщо рятувальник один) або 5:1 (якщо реанімацію проводять дві людини);

8. Через кожні 2-3 хвилини масаж переривають на декілька секунд і перевіряють, чи не з’явилась самостійна пульсація на сонних артеріях.

Якщо серцева діяльність відновилась, то відмічається звуження зіниць, покращується стан шкіри (забарвлення, температура). Штучне дихання продовжують до появи самостійного дихання.

Кровотечею називається вихід крові з кровоносних судин назовні або в порожнини організму, тканини. Залежно від характеру пошкодженої судини кровотечі поділяють на артеріальні, венозні, капілярні. Найнебезпечнішими є артеріальні кровотечі. Кров при цьому має яскраво-червоний колір, витікає із артерій струменем, з великою швидкістю, пульсуючими поштовхами. При венозних кровотечах кров із судин витікає повільно, в’яло, вона має темно-червоне забарвлення. При капілярній кровотечі кров сочиться краплями, повільно.

Залежно від важкості кровотечі, потерпілі можуть скаржитися на:

• загальну слабкість;

• запаморочення;

• шум в голові;

• затьмарення в очах;

• спрагу, нудоту.

До об’єктивних симптомів кровотечі

відносяться:

• блідість шкіри та видимих слизових оболонок;

• загальмованість потерпілого або навпаки – помірне збудження;

• дихання часте, пульс слабкий або взагалі відсутній;

• можлива втрата свідомості.